Анотація до роботи:

Фесенко Н.С. Державне регулювання розвитку культури на регіональному рівні. – Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата наук з державного управління за спеціальністю 25.00.02 – механізми державного управління. Харківський регіональний інститут державного управління Національної академії державного управління при Президентові України. – Харків, 2006.

У дисертації досліджено правовий, організаційний та фінансовий механізми державного регулювання розвитку культури. З’ясовано сутність понять “регулювання” як функції державного управління та “культура” як суспільного явища. Визначено цілі, методи та механізми державного регулювання. Узагальнено досвід здійснення державної політики у сфері культури в Україні та за кордоном, на основі чого виділено три її моделі. Проаналізовано нормативно-правову базу регулювання сфери культури. Сформульовано основні суперечності існуючої системи державного управління культурою та обґрунтовано основні напрями вдосконалення механізмів державного регулювання розвитку культури на регіональному рівні.

Основні результати дослідження в сукупності дозволили розв’язати важливе науково-прикладне завдання обґрунтування теоретичних засад та розробки практичних заходів щодо удосконалення механізмів державного регулювання розвитку сфери культури на рівні регіону. На підставі отриманих результатів дослідження запропоновано такі висновки:

1. Культура має не тільки духовно-інтелектуальний, але й матеріальний вираз, тому вона краще піддається державному регулюванню, яке в даній сфері носить специфічний характер: держава дбає про розвиток духовно-інтелектуального життя нації, створює відповідні умови, підтримує прогресивні напрями, але не втручається у творчий процес художніх колективів, митців, артистів, письменників. Вплив держави на ці процеси має відбуватися у формі регулювання відносин, спрямованого на забезпечення нормального функціонування об’єкта у заданих параметрах.

2. На основі аналізу вітчизняних і зарубіжних наукових джерел розкрито сутність категорії “регулювання” та наведено її визначення як особливої форми управління шляхом постійного підтримання раніше встановленого порядку, забезпечення гармонійної взаємодії частин і компонентів об’єкта. Державне регулювання розвитку сфери культури – це процес впливу держави на галузь за допомогою комплексу методів і механізмів щодо забезпечення її нормального функціонування. Застосування системного підходу до аналізу дозволило визначити механізми державного регулювання розвитку сфери культури як систему адміністративних, правових, економічних, організаційних та інформаційних методів і засобів впливу на взаємовідносини між об’єктами сфери культури та суб’єктами управління.

3. З’ясовано, що культура – це сукупність матеріальних та духовних цінностей суспільства, які, постійно примножуючись, постають об’єктом підтримки та регулюючого впливу з боку держави. Сфера культури – сукупність закладів та заходів, що забезпечують створення, збереження, поширення і засвоєння духовних і культурних цінностей, які становлять культурний здобуток людини і суспільства.

4. Порівняльний аналіз специфічних особливостей трьох моделей державної політики у сфері культури (американської, британської і французької) дозволив відокремити їх спільні риси: відстороненість держави від жорсткого впливу на об’єкти регулювання, їх підтримка (фінансова, пільгова, податкова), стимулювання добродійництва і меценатства, сприяння розвитку мережі недержавних організацій, що впливають на розвиток культури.

5. Обов’язковою умовою ефективного функціонування сфери культури є досконала законодавча база, що відповідає вимогам часу, прийняття нормативних актів спеціального характеру, внесення змін і доповнень до чинних законів загального характеру.

6. Стан сфери культури в Україні сьогодні можна оцінити як критичний, що зумовлено, з одного боку, низьким рівнем фінансування культурних закладів та установ, а з іншого, - надмірним поширенням ненайкращих зразків західної культури. Держава має бiльше уваги приділяти вихованню дітей та молоді, розвитку матеріально-технічної бази культурних установ, підвищенню заробітної плати працівників сфери культури, збереженню і примноженню культурної спадщини.

7. Існуюча в Україні система управління сферою культури не повною мірою враховує духовні потреби суспільства і вимагає свого удосконалення. Особливо невдалою в контексті загальноєвропейських тенденцій децентралізації управління є діяльність регіональних органів влади у цьому напрямку. Причини неефективного впливу держави на розвиток сфери культури криються в багатофункціональності структури управлінських органів, дублюванні функцій, низькому рівні професіоналізму та обмеженості знань посадових осіб з деяких соціально-економічних дисциплін, сучасних інформаційних технологій та комп'ютерної техніки, що вимагає запровадження цілісної системи заходів щодо удосконалення організаційного механізму державного регулювання.

8. Децентралізація державного управління в Україні відкриває широкі перспективи щодо його удосконалення, у т.ч. шляхом поглиблення розмежування повноважень між органами державного управління та органами місцевого самоврядування, що вимагає перепорядкування закладів культурно-мистецької сфери на різних рівнях, створення законодавчого та фінансового підґрунтя.

9. Основними напрямами удосконалення організаційного, правового та фінансового механізмів регулювання сфери культури в Україні на регіональному рівні є: створення принципово іншої комплексної правової системи її розвитку; розробка та прийняття правових документів, які стосуються різних сфер суспільного життя; прийняття нормативних актів спеціального характеру; внесення змін і доповнень до чинних законів загального характеру; послідовне підвищення кваліфікації працівників органів державного управління з питань культури; чітке розмежування функцій і повноважень органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування; визначення порядку підпорядкування закладів культурної сфери на різних рівнях; оптимізація структури Управління культури і туризму обласної державної адміністрації; створення адекватного сучасності підрозділу, який стане часткою державно-громадської моделі; адаптація і використання закордонного досвіду регулювання розвитку культури, зокрема, британської моделі державної культурної політики через розвиток громадського органу регулювання діяльності цієї сфери; формування нових механізмів фінансування культури і методики розрахунків нормативу бюджетного фінансування культури і мистецтва.

Публікації автора:

1. Фесенко Н.С. Регулювання розвитку культури місцевими органами державного управління // Реформа державної служби: здобутки й проблеми: Науковий збірник. – Х.: ХарРІ УАДУ, 2001. – С. 12 – 13.

2. Фесенко Н.С. Планування розвитку культури регіональними органами державного управління // Формування механізму регіонального управління в Україні / Матеріали науково-практичної конференції 29 листопада 2001 р. – Х.: ХарРІ УАДУ, 2002. – С. 147 – 149.

3. Фесенко Н.С. Підвищення ефективності роботи органів виконавчої влади у сфері культури та освіти // Актуальні проблеми державного управління: Збірник наукових праць. – Х.: Вид-во ХарРІ НАДУ “Магістр”, 2003. – №2 (17): У 2-х ч. – Ч. 2. – С. 164 – 167.

4. Фесенко Н.С. Державна культурна політика: закордонний досвід // Вісник Національного університету внутрішніх справ. – Х., 2004. – № 25. – С. 411 – 416.

5. Фесенко Н.С. Механізми впливу виконавчих органів влади на розвиток культури в Харківській області // Актуальні проблеми державного управління: Збірник наукових праць. – Х.: Вид-во ХарРІ НАДУ “Магістр”, 2004. – № 1 (19). – С. 146 – 151.

6. Фесенко Н.С. Регіональні програми як інструмент здійснення державної політики у сфері культури // Теорія та практика державного управління. Вип. 6: Нові механізми регіонального розвитку: Матеріали наук.-практ. конференції, 12 грудня 2003 р. – Х.: Вид-во ХарРІ НАДУ “Магістр”, 2004. – С. 124 – 129.

7. Фесенко Н.С. Засоби впливу виконавчих органів влади на розвиток культури в Харківській області // Міжнародна науково-практична конференція “Традиційна народна культура: збереження самобутності в умовах глобалізації”: Тези доповідей. – Х.: Регіон-інформ, 2004. – С. 157 – 164.

8. Фесенко Н. Кадровий потенціал місцевих органів влади: вирішення проблеми недостатньої компетентності працівників // Актуальні теоретико-методологічні та організаційно-практичні проблеми державного управління: Матеріали науково-практичної конференції за міжнародною участю (28 травня 2004 р.). – К.: Вид-во НАДУ, 2004. – Т. 1. – С. 170 – 172.

9. Фесенко Н.С. Особливості проведення нової кадрової політики щодо органів виконавчої влади в Україні // Міжбюджетні відносини та податкова політика в Україні: Матеріали наук.-практ. конференції, 30 листопада 2004 р. – Х.: Вид-во ХарРІ НАДУ “Магістр”, 2005. – С. 45 – 48.

10. Фесенко Н.С. Оценка эффективности управления сферой культуры на региональном уровне // Качество жизни как важнейший критерий оценки эффективности государственного и муниципального управления: ІІІ Международная научно-практическая конференция студентов и аспирантов. Под общей ред. Е.С. Устинович. – Курск, 2005. – С. 191 – 196.

11. Фесенко Н.С. Структура органів управління культурою Франції та Великобританії: порівняльний аналіз // Актуальні проблеми державного управління: Збірник наукових праць. – Х.: Вид-во ХарРІ НАДУ “Магістр”, 2005. – № 2 (25): У 2-х ч. – Ч. 2. – С. 88 – 92.

12. Фесенко Н.С., Лактіонова Є.В. Державне регулювання розвитку культури на регіональному рівні // Збірник наукових праць ДонДУУ: “Соціальний менеджмент і управління інформаційними процесами”: серія “Державне управління”, т. VI, вип. 51. – Донецьк: ДонДУУ, 2005. – С. 11 – 21. (Автором теоретично обгрунтовано ефективність регулювання як впливу держави на сферу культури, узагальнено його методи та запропоновано шляхи вдосконалення правового та організаційного механізмів державного регулювання розвитку культури).

13. Савченко Б.Г., Фесенко Н.С. Дослідження стану культури в Харківській області та обґрунтування фінансових джерел її розвитку // Економіка розвитку. – 2005. – № 1 (33). – С. 60 – 62. (Автором визначено стан сфери культури в Харківській області та розроблено систему розрахунків нормативу бюджетного фінансування культури і мистецтва в регіоні).