На основі комплексного аналізу процесу книговидання в Україні в дисертаційній роботі вирішено конкретне наукове завдання щодо застосування дієвих механізмів державного регулювання у сфері книговидання, що має істотне значення для забезпечення економічного розвитку держави, розвитку її інформаційного простору, культурного та інтелектуального потенціалу. Теоретичне та прикладне значення мають такі основні висновки та результати дослідження: 1. Якщо вся інформація, що циркулює в суспільстві, є соціальною, то книга виступає носієм, засобом передачі та циркуляції спеціалізованої соціальної інформації, що задовольняє інформаційні потреби окремих адресних груп населення. Виконуючи низку соціально значущих функцій, книга сприяє формуванню людської особистості та виступає важливим елементом опосередкованої невипадкової невербальної суспільної комунікації. 2. Дослідження розвитку українського книговидання вказує на послідовність етапів його становлення: – початковий (теологічний) (до поч. XVII ст.) – друкувалися книги виключно релігійної тематики; – могилянський (XVII-XVIIІ ст.) – українське книговидання починає розвиватися за сприяння держави, – університетський (кін. XVIIІ – сер. XIХ ст.) – засновано Харківський та Київський університети, а також спеціальний державний орган – Головне управління цензури при Міністерстві Народної Просвіти, що відслідковував всю друковану продукцію; – поліцейський (сер. XIХ ст. – 1918 р.) – посилюється державний цензурний гніт і з’являються нові організаційні форми видання книг; – радянський (1918 – 1991 рр.) – становлення системи державного регулювання книговидання через застосування правового, економічного та адміністративного методів; – сучасний (1991 р. – до сьогодні) – починає розвиватися книговидання незалежної України, в умовах становлення і розвитку ринкових відносин. Після проголошення незалежності України держава відмовилася від цільової державної підтримки книговидання, залишивши видавців наодинці з проблемою виживання. 3. Сучасний стан книговидання в Україні характеризується такими негативними елементами: недосконалість нормативно-правової бази щодо державного регулювання розвитку книговидання; істотне зменшення обсягів та тиражів вітчизняної книги; різке зменшення бібліотечних фондів; несприятливі економічні умови функціонування вітчизняних видавництв, у тому числі й через недосконалу податкову політику; нерозвиненість спеціалізованих інститутів з підготовки фахівців для книговидавничої справи; обмежене державне замовлення на книжкову продукцію; відсутність концепції державної політики розвитку книговидання. Відтак, воно вимагає упровадження сучасних технологій і механізмів державного регулювання розвитку книговидання, зокрема адміністративних, правових та економічних. 4. Дослідження світових тенденцій розвитку книговидання дозволяє виокремити французьку, американську і пострадянську моделі та з’ясувати їх позитивні потенції. Пострадянську модель можна вважати перехідним етапом, де за державою закріплюються істотні важелі впливу на галузь та зберігається державний орган регулювання. Якщо за пострадянської моделі основними інструментами регулювання залишаються адміністративні методи, то за французької і американської – правові та економічні, відповідно. 5. Основними пріоритетними напрямами реалізації державної політики, які визначають об’єктивну необхідність державного регулювання книговидання, є сприяння розвитку інформаційного суспільства в Україні; задоволення духовних, освітніх, наукових і культурних потреб суспільства; забезпечення державних інтересів щодо захисту національного інформаційного простору; забезпечення конкурентоспроможності української книги; оновлення і переоснащення матеріально-технічної бази суб’єктів видавничого підприємництва, створення сприятливих умов для їх розвитку; використання суб’єктами видавничої справи нових технологій книговидання; забезпечення високої якості української книжкової продукції. 6. З метою вдосконалення роботи галузі та урахуванням проблем об’єкта книговидання в його статиці і динаміці (видавництв і розповсюджувальних мереж, процесу книговидання), а також аналізу потреб різних суспільних груп у книжковій продукції та сучасних тенденцій розвитку книговидання у світі запропоновано механізм державного регулювання книговидання, де суб’єкт формує цілі розвитку даної сфери, обирає на їх основі найбільш ефективні методи та засоби для досягнення цілей. Після прийняття і реалізації певного рішення суб’єкт аналізує зміни, які відбулися і здійснює нові регулятивні впливи. 7 Вирішення основних проблем вітчизняного книговидання і досягнення зазначених цілей державної політики у цій сфері потребує реалізації низки заходів, серед яких особливе значення мають такі, як удосконалення чинного законодавства, зокрема щодо адміністративного, митного, податкового регулювання діяльності книговидавців, збільшення державного замовлення на соціально значущі книги, удосконалення системи розповсюдження книг, сприяння розвиткові книжкових асоціацій, клубів та інших недержавних інституцій тощо. 8. До поточного планування розвитку наукового книговидання необхідно включити утворення управлінської структури при Держкомтелерадіо України, яка б опікувалася виключно науковим книговиданням, а також розробку і наукове обґрунтування комплексної Програми розвитку книговидання в Україні, з урахуванням додаткових коштів на розвиток науки як живильного середовища для наукового книговидання. 9. Комплексний механізм державного регулювання електронного книговидання передбачає зокрема унормування правової бази, удосконалення системи надання ліцензій, сертифікатів, патентів, застосування стандарту електронного обміну даними; комп’ютеризацію вітчизняних бібліотек, розробки системи продажу е-книг тощо. Виконання всіх вищевикладених заходів сприятиме сталому розвитку книговидання в Україні, забезпечить належний розвиток книги як необхідного елемента духовної, культурної та наукової комунікації в суспільстві. |