У дисертації зроблено теоретичне узагальнення і запропоновано нове вирішення важливого наукового завдання – державне регулювання діяльності природних монополій, що виявилося в обґрунтуванні теоретико – інституційних засад підвищення економічної ефективності фінансово-економічної діяльності муніципальних природних монополій. Це дозволило сформулювати висновки, що відображають вирішення завдань дисертаційної роботи відповідно до поставленої мети: 1. У світовій господарській практиці процес формування регуляторної політики держави у сфері природних монополій не носить загальнодержавного масштабу, більшість регуляторних заходів впроваджуються на регіональному рівні. 2. Основи державного регулювання прибутковості і рентабельності природних монополій є загальними у світогосподарських підходах та ґрунтуються на середніх витратах виробництва і враховують економічну ефективність діяльності природних монополій та суспільну доступність послуг. 3. Позитивним результатом діяльності є валовий прибуток, який акумулює всі сторони діяльності підприємства, є основою його виробничого та соціального розвитку, поєднує інтереси держави, засновників підприємства, працівників та зазнає впливу багатьох чинників. 4. Максимізація прибутків природних монополій не є основною метою їх діяльності, вартість комунальних послуг, рентабельність регулюються державою через інститут “місцевий бюджет”, який бере на себе зобов’язання оплати частини послуг. 5. Аналіз результатів фінансово-економічної діяльності природних монополій ґрунтується на традиційній теоретичній базі, розкриває ефективність їх діяльності з невеликим ступенем достовірності; пропонується методика комплексного аналізу, побудована на рентабельності вкладеного власного капіталу, рентабельності послуг, рентабельності продажу комунальних послуг. 6. Субсидіювання збиткової діяльності природних монополістів за рахунок коштів бюджетів будь-яких рівнів, з суто економічних, теоретичних підходів, є відходом від основних принципів теорії розподілу, оскільки при цьому опосередковано покривається частина вартості послуг комерційних структур і бюджетування здійснюється за рахунок усіх платників податків. 7. “Інвестиційна” складова тарифів на комунальні послуги, яка вважається проблемною позицією державного регулювання прибутковості природних монополій, визнається економічно необґрунтованою і недостатньо доказовою при зіставності алгоритмів методики формування тарифів і амортизування мережної інфраструктури. 8. Ціноутворення на комунальні послуги здійснюється за прямим методом “ціноутворення на основі повністю розподілених витрат”, а не класичного методу “затратного механізму ціноутворення”, як це відзначається нормативними документами і визнається вітчизняними економічними дослідженнями. 9. Цільове фінансування природних монополій з бюджету пропонуємо обліковувати на основі альтернативного варіанта міжнародного стандарту фінансової звітності як державну участь в капіталі, а не доходи. 10. Концептуальні підходи національних положень обліку та аналізу до визначення прибутку здебільшого відповідають інтересам фіскальних органів, тому показник прибутку не може достовірно оцінити результати фінансово-економічної діяльності вітчизняних природних монополій. Оптимізація державного регулювання діяльності природних монополій вказує на необхідність удосконалення законодавчого регулювання у сфері визначення витрат на виробництво комунальних послуг та методів ціноутворення, а також щодо подолання суперечностей між бюджетним субсидуванням та податковим механізмом. Реалізація зазначених заходів сприятиме підвищенню економічної ефективності функціонування вітчизняних природних монополій та рівню інвестиційної привабливості економіки України. |