У дисертаційній роботі вирішено науково-прикладне завдання розробки теоретичних, методичних і практичних положень з удосконалення механізмів державного регулювання регіонального рекреаційно-туристичного комплексу. 1. У межах дослідження найбільш придатним для розгляду категорії “туризм” є рекреаційно-туристичний комплекс (РТК), оскільки в нашій країні в загальній структурі туризму переважає рекреаційна послуга. Встановлені причини, з яких рекреаційно-туристичний комплекс видається найбільш оптимальною категорією: по-перше, вплив туризму на різні сфери діяльності не можна обмежувати рамками однієї галузі; по-друге, рекреаційно-туристичний комплекс включає два поняття – територію і сам рекреаційно-туристичний комплекс, який вона містить. По-третє, вживання поняття «комплекс» у синтетичній категорії «рекреаційно-туристичний комплекс» зумовлено тією обставиною, що рекреаційно-туристська технологія сама є комплексною, а технології виробництва окремих видів туристичних послуг у складі рекреаційно-туристичного продукту мають разом із спільними рисами, властивими технологіям сфери обслуговування в цілому, специфічні ознаки, що має на увазі формування не галузі, а міжгалузевого рекреаційно-туристичного комплексу; по-четверте, рекреаційно-туристичний комплекс заснований на поєднанні ринкових і державних механізмів регулювання, у РТК держава виступає як підсистема, окремий учасник, суб'єкт, що забезпечує узгодження інтересів всієї території з інтересами окремих учасників рекреаційно-туристичного комплексу. 2. З огляду на специфічні ознаки рекреаційно-туристичного комплексу дано його визначення як частини господарського комплексу регіону, що є об’єднанням туристичних, рекреаційних і супутніх підприємств і організацій, діяльність яких координується державними структурами та спрямована на створення, просування й реалізацію унікального турпродукту з урахуванням оптимального використання рекреаційно-туристичного потенціалу території. 3. Визначено найважливіші напрями й основні завдання державної політики у сфері туризму: створення організаційно-правових і економічних умов для прискорення розвитку в'їзного і внутрішнього туризму; формування сучасної маркетингової стратегії просування туристичного продукту на внутрішньому й міжнародному ринках; формування сучасної цілісної нормативно-правової бази; зміцнення та подальший розвиток міжгалузевої й міжрегіональної координації на користь підвищення ефективності вітчизняної туристичної індустрії; підвищення якості обслуговування у сфері туризму. 4. У результаті аналізу системи управління туризмом у зарубіжних країнах виділено три основні моделі державного управління сферою туризму. Перша модель характеризується відсутністю центральної державної адміністрації, яка регулює сферу туризму. Основним прикладом застосування цієї моделі є США. Навряд чи в нинішніх умовах подібна модель може бути застосовна до України, де, з одного боку, туристська індустрія перетворилася останніми роками на серйозну складову економіки, а з іншого – могла б розвиватися набагато успішніше при можливій серйозній державній підтримці. Друга модель базується на наявності сильного й авторитетного міністерства, що концентрує у своїх руках значний контроль над галуззю. Як приклад застосування подібної моделі можна навести Туреччину, Єгипет, Туніс. Аналіз використання моделі показав, що вона досить ефективна і приваблива, у тому числі і для України. У європейських країнах домінує третя модель організації державної туристичної адміністрації – туризм на рівні центральних органів виконавчої влади належить до компетенції якого-небудь багатогалузевого міністерства. 5. Запропоновано підходи до формування туристичної політики в регіоні, які є базовими і які взаємодоповнюють один одного. В основі системного підходу лежить процес створення й реалізації турпродукту, а в основі сценарного – сам регіон, його особливості, зв'язки, елементи, а також місце і роль серед інших регіонів. Здійснення в регіоні ефективного управління вимагає врахування як природи та умов перебігу процесу формування турпродукту, так і знання специфіки, історії й тенденцій розвитку регіону. Розробка реальної туристичної політики регіону вимагає використання обох підходів. Водночас, сценарний підхід більш повно відображає систему елементів туристичної політики. 6. Аналіз в'їзних туристських потоків у розрізі областей свідчить, що більшість іноземних туристів (96%) обслуговуються у п'яти регіонах України, а саме: м. Київ і Автономна Республіка Крим, Одеська, Львівська, Запорізька області. Україна посідає помітне місце серед 25 найбільш відвідуваних країн світу, проте слід зазначити, що третина всіх туристів приїжджають із Росії. Крім туристів із СНД, Україну найчастіше відвідують туристи з Угорщини, Польщі, Німеччини, Австралії, США та Канади. Щодо визначення перспективних та високоприбуткових видів туризму, що набувають розвитку, то такими є конгресний, оздоровчо-лікувальний, спортивний туризм, а також тури для мисливців та рибалок. Рекреаційний потенціал Запорізького Приазов'я створює передумови для перспективного розвитку курортного господарства. На сучасному етапі ця територія є рекреаційним резервом і перебуває на шляху екстенсивного освоєння. Запорізьке Приазов'я має значний рекреаційний потенціал: сприятливі кліматичні умови, піщані пляжі, рівнинний рельєф, лікувальні грязі та мінеральні води тощо. 7. На підставі проведеного аналізу виявлено негативні чинники, які перешкоджають подальшому розвитку туризму, комплексному санаторно-курортному оздоровленню населення та перетворенню Запорізької області на туристично-екскурсійний центр: відсутність цілісної системи державного управління туризмом і курортами в області; повільні темпи зростання обсягів інвестицій у розвиток матеріальної бази туризму області; відсутність відповідних об'єктів для розвитку туристичної діяльності в сільській місцевості; невідповідність більшості туристичних, курортних закладів міжнародним стандартам; тенденція скорочення кількості підприємств готельного господарства; незадовільний стан туристичної, сервісної та інформаційної інфраструктури курортних зон області; незбалансованість соціальної та економічної ефективності використання рекреаційних ресурсів та необхідність їх збереження; відсутність інноваційних проектів та наукових досліджень з питань розвитку туризму і курортів; недостатня забезпеченість туристичної і курортної галузі висококваліфікованими спеціалістами; недосконалість бази даних стосовно об'єктів туристичної та курортної сфер; недостатня реалізація наявного рекреаційного та історико-культурного потенціалу; низькі темпи процесів модернізації застарілої курортно-рекреаційної та туристичної інфраструктури, залучення інвестицій у їх розвиток; стійке зниження кількості населення; надмірний податковий тиск на підприємства галузі; низький рівень маркетингових досліджень у сфері туристично-екскурсійної та санаторно-курортної діяльності, слабкість її інформаційно-рекламного забезпечення на внутрішньому і, особливо, зовнішньому ринках, недоліки територіальної організації туристично-екскурсійних маршрутів та інформаційної інфраструктури. 8. Для реалізації горизонтальної управлінської інтеграції необхідне, перш за все, створення чіткої організаційної структури. Це дасть змогу гнучко координувати модель планування й ефективного контролю за вартістю рекреаційних послуг; розвивати навички подачі турпродукту, ефективно рекламувати і просувати послуги з урахуванням налагодження системи стійких зв'язків; планувати інвестиційні витрати з управління мережею реалізації своїх послуг. Оптимальним варіантом у рамках горизонтальної інтеграції є створення асоціації підприємств рекреаційної сфери, яка могла б акумулювати фінансові ресурси, розробляти й втілювати в життя маркетингову й рекламну концепції, що орієнтуються на міжнародні стандарти. 9. Основна мета асоціації збігається з основною метою системи просування рекреаційного продукту – просування рекреаційних послуг. Завданнями асоціації є залучення нових споживачів і утримання «старих». До основних функцій Асоціації входитимуть проведення єдиної маркетингової стратегії для всього регіону в цілому та координації відповідно до неї стратегії окремого рекреаційного підприємства, реалізація єдиної рекламної кампанії, здійснення моніторингу ринку і надання рекомендацій РП і облдержадміністрації. Асоціація є громадською організацією, засновниками якої можуть виступати санаторно-курортні установи, облдержадміністрація, державні позабюджетні фонди та інші зацікавлені організації. 10. На основі проведеного аналізу та виділення ключових чинників успіху було сформульовано п’ять стратегічних можливостей розвитку рекреаційно-туристичного комплексу Запорізької області та проведено SWOT-аналіз за напрямами: розвиток наявного туристичного продукту; еволюція наявної бази туризму з виділенням і розвитком спортивного та екстремального видів туризму як пріоритетних; розвиток нових туристичних продуктів, орієнтованих на сегменти специфічного попиту; розвиток на території регіону мережі курортів, що дублюють світові. За кожним напрямом розвитку виділено сильні та слабкі сторони розвитку, проблеми та можливості розвитку; зроблено висновок. 11. У рамках розробки Стратегії розвитку рекреаційно-туристичного комплексу Запорізької області запропоновано модель його розвитку трьома етапами: 1) відновлення збиткових галузей і виробництв РТК і початок інвестування майбутніх виробництв – 2006-2008 рр.; 2) створення й інвестування нових напрямів розвитку РТК з підтримкою наявного потенціалу РТК – 2008-2015 рр.; 3) диверсифікація і просування на ринок принципово нових унікальних продуктів – 2015-2025 рр. 12. На основі проведеного аналізу можна назвати основні чинники, що забезпечують механізм удосконалення державного управління в регіоні: створення потужної регіональної структури управління РТК, здатної дієво і якісно вирішувати питання відновлення й розвитку РТК регіону; введення системи кількісних і якісних показників за оцінкою ефективності роботи регіональних органів управління РТК; вдосконалення кадрового складу з акцентом на набуття досвіду і навичок у галузі сучасного консалтингу, менеджменту, маркетингу, інформаційних технологій у сфері туризму; повний взаємозв'язок і співпраця між окремими підрозділами регіонального управління, що беруть участь в управлінні РТК регіону; організація тісної роботи для реалізації стратегії розвитку РТК з місцевими органами влади; посилення взаємодії з діловим співтовариством регіону, представниками науки, фахівцями в області консалтингу по розвитку РТК і вирішенню його ключових проблем; забезпечення створення й нормальної роботи сучасних інформаційних баз з розвитку РТК регіону; забезпечення фахівців сучасними інформаційними технологіями і програмними продуктами з метою підвищення продуктивності й ефективності праці; активне впровадження процедур стратегічного менеджменту в роботу фахівців; посилення функцій стратегічного планування, ведення маркетингових досліджень, просування і створення нових турпродуктов в регіоні в процесі управління РТК регіону; посилення функцій координації і контролю з боку регіональних органів управління РТК при реалізації стратегії розвитку РТК Запорізької області; поліпшення якості, повноти та достовірності інформації про РТК Запорізької області, необхідної в процесі управління ним фахівцями державних органів; створення потужного фінансового джерела державного фінансування РТК в регіоні, наприклад, шляхом упровадження фонду рекреаційно-туристичної ренти; створення Агентства регіонального розвитку РТК регіону. 13. Аналіз діючих платежів (податків) за користування природними ресурсами свідчить про відсутність відпрацьованих механізмів стягування плати за користування природними рекреаційними ресурсами і в цілому єдиної методології щодо встановлення ресурсних платежів. При виборі методики розрахунку рекреаційно-туристичної ренти необхідно враховувати інтереси трьох суб'єктів: підприємства РТК, туриста і регіону в особі державних органів влади. Запропоновані механізми розрахунку рекреаційно-туристичної ренти повинні істотно допомогти рекреаційно-туристичному комплексу отримати необхідні кошти для саморозвитку. Основною перешкодою для впровадження насамперед є відсутність розробки методики обліку рекреаційно-туристичної ренти. 14. Запропоновано основні пріоритетні заходи розвитку рекреаційної сфери в регіоні: модернізація діючих туристичних об'єктів та курортно-рекреаційних закладів, створення та функціонування високорентабельних туристичних та курортно-рекреаційних підприємств на базі впровадження сучасних технологій світового туризму, збільшення кількості готелів і створення лікувальних центрів, які надаватимуть платні послуги; стимулювання розвитку перспективних тематичних напрямів туризму; освоєння нових рекреаційно-курортних зон та територій, які мають туристичний потенціал, та розробка нових екскурсійних маршрутів з урахуванням історико-культурних цінностей регіону; проведення тендерів на право виділення рекреаційних територій під забудову об'єктами рекреації з пайовою участю на розвиток інженерної та загально курортної інфраструктури; подальше розширення номенклатури курортно-рекреаційних послуг за рахунок екзотичного туризму й різних видів медичних послуг; підвищення якості та асортименту туристичних послуг, нарощування обсягів надання туристичних та оздоровчих послуг за рахунок розширення в'їзного та внутрішнього туризму; створення високоякісної рекламної кампанії регіонального туристичного продукту на внутрішньому та міжнародному ринках, підготовка необхідної інформації про рекреаційно-туристичний потенціал регіону. |
