1. Дослідження виявило стійке розходження в структурі харчового раціону населення нашої країни та країн ЄС. Відмітимо ті з них, які, на наш погляд, не знайшли достатнього наукового осмислення обґрунтування пропозицій по згладжуванню цих різниць. Перше розходження в харчовому раціоні населення України та ЄС полягає в значному збільшенні споживання в Україні хлібопекарної продукції. В цьому контексті привертає увагу значне підвищення споживання (на 32,7%) в Україні продуктів з пшениці, на 32,5% продукції з кукурудзи, і незначного підвищення (8,5%) споживання цукру. Друге розходження є парадоксальним. Воно вказує на значне відставання у споживанні овочів та фруктів. Цей парадокс, на наш погляд, не обґрунтований, оскільки ґрунтово-кліматичні умови всіх зон України до 1917 р. та до ринкових реформ 1991 р. дозволяли в повному обсязі забезпечувати населення країни і нарощувати експорт фруктів та овочів. Найбільш парадоксальна ситуація склалася у споживанні томатів, яблук та винограду. Третім розходженням є зростаючий розрив, що вийшов за межі фізіологічних норм душового споживання м’яса - 23,9% від рівня ЄС. Це вказує на два глибинних процеси: руйнування національного м’ясомолочного комплексу та відсутність коштів для придбання цього важливого продукту в основної частини населення країни. 2. Основними напрямками удосконалення державного регулювання продовольчої безпеки, на нашу думку, є такі: - безальтернативність європейської інтеграції України припускає розгляд продовольчої безпеки в контексті стандартів та норм ЄС і СОТ. Ми звернулися до методики обґрунтування рівня продовольчої безпеки в Україні з використанням діючих норм в країнах Європейського Союзу; - на харчування в країнах – членах ЄС витрачається третя частина сімейного бюджету, в Україні – 70 %. Тому дотримання європейського законодавства з мінімальною оплатою праці є тривалим і потребує зменшення собівартості продовольчої сировини. 3. Зараз можна вважати чітко встановленою наявність протиріч в області механізму підвищення продовольчої безпеки, яка створюється і реалізується органами державного управління нашої країни. Суть цього протиріччя, на нашу думку, полягає в тому, що ринкова трансформація АПК на початковому етапі була подана як засіб підвищення добробуту народу. Однак, частка сімейного бюджету на продовольство в цілому по Україні зросла більш ніж в два рази, сягнувши 70%, а заробітна плата знизилась до рівня, який в 15 разів нижчий існуючого в ЄС. Тому на концептуальному рівні зараз виникло дві серйозні проблеми, які мають рішення тільки на державному рівні. 4. Перша проблема знаходиться в області продовольчої безпеки і в концептуальному вигляді представляє собою перехід до механізмів державного регулювання міжгалузевих цінових взаємовідносин, які, кінець кінцем, можуть забезпечити збільшення товарної продукції при зниженні її собівартості. 5. Друга проблема полягає у підвищенні заробітної плати як економічної основи зростання душового споживання всіх виді продовольства. Своєрідне коло: ціновий диспаритет зниження обсягів товарного виробництва підвищення собівартості зростання роздрібних цін зниження попиту, може бути розірвано за умов одночасного впливу держави на дві його опорні точки. Першою точкою може бути тільки встановлення цінового паритету на промислову та сільськогосподарську продукцію. Другу точку, на нашу думку, представляє поступове підвищення заробітної плати до європейського рівня. Одночасне вирішення державою цих двох проблем нам представляється аксіоматичним, оскільки при вступі України до СОТ та ЄС ціни на всі види продовольства та предмети особистого споживання населення вирівняються з ЄС. 6. Рівень продовольчої безпеки України, як будь-якої іншої країни, базується на об’єктивній потребі населення в щоденному біологічно повноцінному харчуванні, складає основу первинних людських потреб за "трикутником" А. Маслоу. 7. Органи державного управління всіх рівнів за всю історію людства завжди розглядали своєю найпершим конституційним обов’язком недопущення голоду та недоїдання основною частиною населення життєво необхідних білкововміщуючих продуктів. З цієї причина виробництво та розподіл всіх видів продовольчих ресурсів було і залишається функцією державного регулювання. 8. Значний розвив, що склався, у рівні душового споживання основних видів продовольства в Україні та країнах ЄС відбиває багатомірну, багатофункціональну залежність душового споживання продовольства від групи різнорідних факторів. Головними з них виступають: - ціновий диспаритет між сферами АПК в середині агропромислового комплексу на користь переробки та торгівлі; - зростаючий диспаритет цін на продукцію промислового виробництва (енергоресурси, продукція хімічних галузей та машинобудування, сировина, що виробляється сільським господарством); - штучно занижений роботодавцями рівень заробітної плати основної частини населення країни (незалежно від форм власності) при самоусуненні держави від регулювання рівня мінімальної заробітної плати (погодинної і середньомісячної); - відсталість, що історично склалася, у рівні продуктивності рослинництва та тваринництва, відбиває перевагу патріархального примітивного технологічного укладу і нерозвиненість підприємств інфраструктури АПК ринкового типу. Всі вище зазначені фактори, на наш погляд, діючи зовнішньо розрізнено, але в критому взаємозв'язку, не дозволяють командам уряду, які швидко змінюються, осмислити об’єктивну природу процесів, що відбуваються в АПК, відображенням яких є некерована цінова ситуація на продовольчому ринку країни. Реалізація авторських пропозицій може скоротити період формування в нашій країні ефективної системи державного регулювання продовольчої безпеки, що дозволить при наявних бюджетних можливостях підвищити добробут населення України. | 