Нескородєв Семен Миколайович. Державне регулювання інноваційних процесів в умовах глобалізації : Дис... канд. наук: 08.02.03 - 2006.
Анотація до роботи:
Нескородєв С. М. Державне регулювання інноваційних процесів в умовах глобалізації.– Рукопис.
Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук за спеціальністю 08.02.03 – організація управління, планування й регулювання економікою. – Харківський національний університет імені В.Н. Каразіна, Харків, 2006.
Дисертаційна робота присвячена розробці й науковому обґрунтуванню концептуальних підходів до державного регулювання інноваційних процесів в умовах глобалізації.
У процесі дослідження виявлено особливості «довгих» хвиль інноваційної активності у ХХ ст., характерні для лідерів інноваційного й економічного розвитку – США, Японії, Китаю. Установлено вияви довгохвильової динаміки інноваційного розвитку України у ХХ столітті.
Узагальнено закордонний досвід державного регулювання інноваційних процесів у розвинених країнах і країнах, що розвиваються, на певних фазах циклічно-хвильової динаміки. Встановлено, що у процесі довгохвильового розвитку економіки й інноваційної системи США, Японії, Китаю відбувалася зміна методів, форм, інструментів, а також ступеня й питомої ваги державного регулювання залежно від фаз циклічної динаміки.
Розроблено трирівневу концептуальну модель державного регулювання інноваційних процесів в умовах глобалізації. Обґрунтовано концептуальні рекомендації щодо інтеграції національної інноваційної системи в глобальну інноваційну сферу.
Основні наукові й практичні висновки дисертаційної роботи сформульовані в таких положеннях:
Історичний підхід свідчить, що в останні два сторіччя формою розвитку економіки в цілому й інноваційних процесів зокрема є циклічність. У ході дослідження виявлено «довгі» хвилі інноваційної активності у ХХ ст., внутрішньо притаманні лідерам інноваційного й економічного розвитку – США, Японії, Китаю. Крім цього, установлено вияви довгохвильової динаміки інноваційного розвитку України у ХХ ст.
У ході дослідження було встановлено, що ендогенний механізм циклічності інноваційних процесів в умовах глобалізації зазнає впливу зовнішніх чинників, який дедалі зростає. При цьому проведений аналіз свідчить, що глобалізація впливає на циклічність економічних та інноваційних систем розвинених країн і країн, що розвиваються, по-різному. У розвинутих країнах «довгі» хвилі генеруються швидше та мають меншу тривалість порівняно з іншими країнами. Навпаки, в країнах, які розвиваються, «довгі» хвилі мають більшу тривалість, а відтворення нових хвиль інноваційного розвитку ускладнюється.
Вітчизняна економічна наука й виробнича практика поки що не розробили методології й методики державного регулювання інноваційних процесів, які розвиваються за циклічними законами і зазнають впливу зовнішніх чинників глобалізації світової інноваційної сфери. У теоретико-методологічному плані економічна наука й практика перебуває в стані пошуку практично важливого й можливого рішення.
Дослідження закордонного досвіду державного регулювання інноваційних процесів свідчить, що в країнах-лідерах інноваційного розвитку стратегія й механізм державного регулювання змінювалися залежно від стадії циклічно-хвильової динаміки економічної та інноваційної системи. Найбільший соціально-економічний результат у ХХ ст. досягли ті країни, державна економічна та інноваційна стратегія яких ураховувала фази циклічно-хвильової динаміки й спиралася на можливості економічної та інноваційної системи на кожному з етапів циклічного розвитку.
Аналіз вітчизняного досвіду державного регулювання інноваційних процесів свідчить про те, що модель державного регулювання, яка склалася в Україні у ХХ ст., не враховувала й ігнорувала циклічність вітчизняної економіки. Реалізація державних економічних та інноваційних стратегій відбувалася в прискореному темпі, без урахування можливостей економіки й інноваційної системи на конкретних фазах «довгих» циклів. Як наслідок, інноваційні процеси впроваджувалися ціною неймовірних зусиль і матеріальних втрат.
На основі системного підходу розроблено концептуальну модель державного регулювання інноваційних процесів в умовах глобалізації. У моделі виділено три рівні управління – національний, регіонально-галузевий, мікроекономічний. За відповідними рівнями управління пропонуються концептуальні підходи до стратегічного регулювання інноваційної діяльності в умовах глобалізації на основі комплексного використання циклічно-хвильових закономірностей розвитку вітчизняної і світової економіки.
Органам державного управління підготовлено рекомендації й пропозиції щодо вдосконалення організації планування й управління інноваційною діяльністю в умовах глобалізації (у формі загальної схеми й методологічних рекомендацій, які ґрунтуються на авторських концептуальних підходах). Зокрема, показано: необхідність врахування особливостей фаз «довгого» циклу при розробці стратегії державного регулювання; доцільність диференціювання методів, інструментів і важелів регулювання інноваційних процесів залежно від фази «довгого» циклу; необхідність сегментування світової інноваційної сфери на групи країн з виділенням переваг і недоліків співробітництва.
Публікації автора:
Антоненко Л.А., Нескородев С.Н. Итоги инновационного развития ведущих стран мира в ХХ в. // Социальная экономика. – 2003. – №1. – С. 116 – 125. (Нескородєвим С.М. досліджено підсумки інноваційного розвитку США, Японії Китаю, виявлено особливості інноваційних циклів в цих країнах протягом ХХ ст. – 0,58 д.а.).
Антоненко Л.А., Нескородев С.Н., Опритова К.А. Общее и особенное в национальных моделях экономической трансформации // Экономическая теория на пороге ХХ1 века. В 2-х книгах / Под ред. Ю. М. Осипова, В. В. Чекмарева, Е. С. Зотовой. – М.: Юристъ, 2002. – С. 455 – 461. (Нескородєвим С.М. досліджено фінансове забезпечення науки в інноваційних системах розвинутих країн наприкінці ХХ ст. – 0,06 д.а.).
Нескородев С.Н. Анализ тенденций реализации инновационных моделей в развитых странах // Материалы второй международной конференции «Современные проблемы гуманизации и гармонизации управления». – Харьков: ХНУ им. В.Н. Каразина, 2001. – С. 211 – 212 (0,08 д.а.).
Нескородев С.Н. Влияние глобализации на интеграционные процессы в инновационной сфере // Материалы третьей международной конференции «Современные проблемы гуманизации и гармонизации управления». – Харьков: ХНУ им. В.Н. Каразина; Ужгород: УНУ, 2002. – С. 31 (0,08 д.а.).
Нескородев С.Н. Обоснование концептуальной модели государственного регулирования инновационных процессов в условиях глобализации // Вестник ХНУ им. В.Н. Каразина. - Экономическая серия. – 2005. – №650. – С.132 – 133 (0,21 д.а.).
Нескородєв С.М. Особливості інноваційної стратегії в контексті глобалізації // Вісник ХНУ ім. В.Н. Каразина: Питання політології. Збірник наукових праць. – 2003. – № 592. – С. 120 –127 (0,27 д.а.).
Нескородев С. Н. Проблемы реализации инновационных моделей развития в Украине: теория циклической динамики // Вестник Славянского университета. – 2001. – № 1.– С. 36 – 39 (0,21 д.а.).
Нескородев С.Н. Системный подход к инновационному процессу в условиях глобализации // Материалы четвертой международной конференции «Современные проблемы гуманизации и гармонизации управления». – Харьков: ХНУ им. В.Н. Каразина, 2003. – С. 34 (0,08 д.а.).
Нескородев С.Н. Циклическая динамика инновационных процессов в контексте научного наследия М. И. Туган-Барановского // Вестник ХНУ им. Каразина: Экономическая серия. – 2003. – № 578. – С. 25–28 (0,29 д.а.).