Анотація до роботи:

Черничко Станіслав Федорович. Державне регулювання інфляційних процесів в перехідних економіках. – Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук за спеціальністю 08.02.03 – організація управління, планування і регулювання економікою. – Ужгородський національний університет, Ужгород, 2006.

У дисертаційній роботі досліджуються проблеми та перспективи застосування інструментів антиінфляційного регулювання як форми державного регулювання економіки України.

Виявлено та теоретично обґрунтовано доцільність застосування інструментів цієї форми державного регулювання економіки з метою стабілізації соціально-економічного розвитку країни, а також покращення кількісних та якісних характеристик економічного зростання.

Значна увага приділяється застосуванню досвіду розвитку країн з розвинутою економікою та окремих постсоціалістичних країн. Окреслено головні елементи реформування механізму грошово-кредитного та бюджетно-податкового регулювання економіки України.

Проаналізовано теоретичні та практичні підходи стосовно антиінфляційного регулювання як складової частини механізму державного регулювання економіки. В основу аналізу покладено не тільки економічні проблеми, а й соціальні, політичні, національні тощо.

На основі системного аналізу впливу окремих інфляційних чинників на усталення темпів економічного зростання економіки України запропоновано підходи щодо вдосконалення державного впливу на них.

У дисертації наведено теоретичне узагальнення і нове вирішення наукової проблеми – державне регулювання інфляційних процесів в умовах трансформаційних змін в економіці України, що виявляється в розробленні теоретичних засад державного регулювання ринкової економіки та практичних заходів застосування антиінфляційного регулювання економіки нашої країни.

Проведене дослідження дало змогу зробити такі висновки:

1. Сучасна інфляція – це складний соціально-економічний процес, який є результатом комплексної дії таких факторів як: грошова маса в країні; ситуація на товарному ринку; специфіка державного регулювання економіки (методи та форми стимулюючої державної політики); реакція економічних суб’єктів на результати державного впливу; відкритість економічної системи дії зовнішніх факторів тощо. Розрізняють три типи інфляції: класичний, ринковий, дисбалансовий.

2. Антиінфляційне регулювання економіки – це одна з основних форм державного регулювання економіки, яка може бути охарактеризована як комплекс заходів з боку держави, спрямований на уповільнення темпів інфляції. В якості основних принципів антиінфляційного регулювання можна виділити: антиінфляційна економічна політика повинна розглядатися як складне і багатовимірне поняття; всі компоненти антиінфляційного регулювання повинні бути не тільки взаємоузгодженні та синхронізовані, але, обов’язково, повинна бути визначена пріоритетність їх використання на даний момент і за даних умов; сама сутність даної форми державного регулювання економіки, повинна бути пов’язаною з специфікою економічного розвитку та видом економічної системи суспільства; вона повинна змінюватися і корегуватися в залежності від тих завдань, які постають перед економікою на певних етапах її розвитку. Одна з основних сучасних концепцій антиінфляційного регулювання – таргетування інфляції. Вона передбачає використання наступних основних елементів: визначення цінової стабільності як основної мети державного регулювання економіки в довгостроковій перспективі; застосування центральним банком чітко визначених кількісних цільових показників щодо темпу інфляції та відповідальності за їх недотримання; ознайомлення громадськості з дією органів антиінфляційного регулювання.

3. Дослідження напрямів використання інструментів грошово-кредитного та бюджетно-податкового механізмів антиінфляційного регулювання в країнах з розвинутою ринковою економікою дозволяє зробити наступні висновки: система заходів антиінфляційного регулювання повинна бути повністю адаптованою до чинної в країні моделі господарювання, системи управління та методів державного впливу на розвиток економіки; для більшості країн притаманними є помірні темпи інфляції, що дозволяє застосовувати стимулюючу функцію держави.

4. Для постсоціалістичних країн можливим є виділення наступних основних каналів просування інфляції: канал валютного курсу, канал інфляційних очікувань, канал сукупного попиту. Найбільш впливові фактори прискорення інфляційних процесів можна об’єднати в наступні групи: грошові фактори (емісія грошей, стан фінансової та кредитної систем, ситуація на валютному ринку); виробничі фактори (монополізація промислових об’єктів та відсутність конкурентних механізмів, високий рівень витрат виробництва, негативні ефекти промислової та цінової політики держави, перекоси в товарній структурі); бюджетно-податкові фактори (незбалансованість бюджетних ресурсів, зовнішній та внутрішній борг, наслідки податкових реформ, недосконалість бюджетного механізму).

5. Розробка ефективних механізмів антиінфляційного регулювання для умов економіки України вимагає правильного та своєчасного визначення причин розвитку інфляційних процесів та застосування системного підходу в їх дослідженні. Серед основних груп чинників інфляції в економічній системі України можна виділити наступні: грошово-кредитні (монетарні), бюджетно-податкові, структурно-відтворювальні, зовнішні, соціальні.

6. Приріст грошової маси є одним з основних чинників розвитку інфляційних процесів, але його вплив є неоднаковим в різні періоди розвитку української економіки. Період 1992-1995 рр. характеризувався найбільшою кореляційною залежністю між цими показниками. Але протягом 1995-2005 рр. ця залежність зменшується. Проведений регресійний аналіз доводить, що в цей період зростання грошової пропозиції на 30% в рік не спричиняє інфляційного тиску, а «поглинається» економікою країни, перевищення цієї величини з певним часовим лагом впливає на прискорення темпів інфляції.

7. Одним з основних факторів впливу на ступінь монетаризації економіки країни є інфляційні очікування суб’єктів економіки, які залежать від довіри до дій Національного банку, до заходів грошово-кредитного регулювання, які він застосовує. Якщо інфляція контролюється центральним банком, зазначені очікування є незначними, реальна економіка насичується грошима, оскільки грошова маса зростає швидше ніж рівень цін, а це, в свою чергу, стимулює зростання економіки.

8. Застосування монетарних механізмів антиінфляційного регулювання в умовах економіки України характеризується зміною вагомості окремих інструментів грошово-кредитного регулювання в залежності від зміни економічної ситуації в країні. Застосування жорсткого регулювання валютного курсу та норми обов’язкових резервів на першому етапі розвитку було виправданим і дозволило адміністративними методами впливати на темпи розвитку інфляційних процесів. Але їх використання в останні роки, в умовах стабілізації ситуації на валютному ринку країни та зміни адаптивних очікувань суб’єктів економічної діяльності є неможливим оскільки негативно впливає на динаміку економічного розвитку та функціонування банківського сектору, ситуацію на валютному ринку, інвестиційну діяльність тощо. Доцільним є перехід до більш гнучких механізмів антиінфляційного регулювання які застосовуються в країнах з розвинутою економікою.

Публікації автора:

Розділи в монографіях