У дисертації подано теоретичне узагальнення й нове вирішення наукової проблеми вдосконалення механізмів державного регулювання індустрії туризму на регіональному рівні шляхом визначення теоретичних підходів, напрямів його вдосконалення. Отримані в процесі дослідження результати підтвердили покладену в його основу гіпотезу, а їх узагальнення дає змогу сформулювати такі висновки і внести пропозиції, що мають теоретичне й практичне значення. 1. Ефективне функціонування системи державного регулювання передбачає вплив на всі аспекти розвитку індустрії туризму – правові, економічні, соціальні, політико-адміністративні, культурні й екологічні. У кожному з названих напрямів органами державного регулювання запропоновано застосовувати специфічний інструментарій впливу. При цьому державне регулювання повинно не лише передбачати використання широко розгалуженого інструментарію, а й враховувати наявність регіональної специфіки розвитку індустрії туризму. В умовах України ця необхідність пояснюється не лише існуючими міжрегіональними відмінностями видів і потенціалу природних туристичних ресурсів, зумовлених масштабами території країни, а й відмінностями в чинниках, що визначають характер розвитку індустрії туризму в регіонах: рівень соціально-економічного розвитку; характер культурно-історичної спадщини; масштаби індустріалізації, урбанізації; етнічний склад населення; екологічна обстановка. 2. Для сучасних умов України, що характеризуються, передусім, низьким рівнем доходів більшої частини населення і, відповідно, слабкими можливостями до подорожей, заслуговує на увагу досвід Франції з підтримки й розвитку соціального туризму. Аналіз зарубіжної практики дав змогу виявити пріоритети державної політики регулювання й підтримки індустрії туризму, оцінити ефективність використаного інструментарію, можливість адаптації досвіду інших країн до вітчизняних умов. Незалежно від моделі організаційної побудови системи державного управління, державні органи управління різних рівнів практично в всіх країнах вживають таких заходів: визначення пріоритетів розвитку індустрії туризму й розробка відповідних цільових програм; створення на міжнародній арені привабливого образу своєї країни та пропаганда її туристичних ресурсів; координація зусиль і ресурсів державного та приватного секторів для створення туристичної інфраструктури; забезпечення доступу до туристичних регіонів, охорона пам'яток; створення умов для стимулювання приватних інвестицій в індустрію туризму; визначення і здійснення пріоритетних заходів з маркетингу й реклами туристичних районів з метою підвищення їх привабливості; ухвалення правил ліцензування й контроль за їх дотриманням, а також якістю туристичних об'єктів і обслуговування туристів; збереження туристичних ресурсів, встановлення правил землекористування й охорони навколишнього середовища, контроль за їх дотриманням; організація системи професійної підготовки та перепідготовки кадрів для індустрії туризму. 3. Аналіз в'їзних туристських потоків у розрізі областей свідчить, що переважна більшість іноземних туристів (96%) обслуговуються в п'яти регіонах України, а саме: м. Київ і Автономна Республіка Крим, Одеська, Львівська, Запорізька області. Україна посідає помітне місце серед 25 найбільш відвідуваних країн світу, проте слід зазначити, що третина всіх туристів приїжджають \з Росії. Крім туристів із СНД, Україну найчастіше відвідують мешканці Угорщини, Польщі, Німеччини, Австралії, США та Канади. Щодо визначення перспективних та високоприбуткових видів туризму, що набувають розвитку, то такими є конгресний, оздоровчо-лікувальний, спортивний туризм, а також тури для мисливців та рибалок. Таким чином, можна констатувати, що в Україні за останні роки вироблено загальну стратегію вдосконалення вітчизняного туризму, з’ясовано головні вектори його подальшого розвитку, визначено найближчі орієнтири державної політики в туристичній сфері та напрями діяльності всіх ланок національного туризму. 4. Для вдосконалення планування розвитку туризму в роботі запропоновано перехід до принципів стратегічного планування. Потреба в стратегічному плануванні туризму на державному рівні зумовлена, по-перше, зростанням темпу змін у зовнішньому середовищі, по-друге, державне планування є не тільки орієнтиром і джерелом інформації для вітчизняних туристичних підприємств, а й фактором підвищення їх конкурентоспроможності. З огляду на це нами розроблена модель формування державної політики на основі стратегічного планування індустрії туризму. Проблеми розвитку туризму і створення сучасного туристичного комплексу можуть бути позитивно вирішені, якщо розглядатимуться в широкому контексті державної політики реформ і будуть включені в середньо- і довгострокові програми соціально-економічного розвитку України. Планування розвитку туризму ведеться на міжнародному, національному й регіональному рівнях. На наш погляд, регіональні плани доцільно розробляти не лише на рівні окремих регіонів. 5. Формування державної політики розвитку туризму має ґрунтуватися на стратегічному плануванні, яке включає такі етапи: визначення мети державної туристичної політики на основі аналізу і прогнозу факторів зовнішнього середовища, ретроспективного аналізу досвіду розвитку туризму в країні/регіоні, аналізу і прогнозу туристичного потенціалу країни/регіону з урахуванням цілей суспільства, соціальної та економічної політики держави; обґрунтування принципів державної туристичної політики; формування системи цільових показників і критеріїв оцінювання ефективності; обґрунтування вибору пріоритетних напрямів туристичної політики; оцінка ресурсних можливостей; проведення заходів зі створення сприятливих умов для розвитку туризму; розробка цільових програм за окремими напрямами й регіонами; розробка й реалізація планів і конкретних заходів з виконання цільових програм; поточний і стратегічний контроль, моніторинг змін внутрішнього та зовнішнього середовища. 6. З метою підвищення ефективності державного регулювання регіональної туристичної індустрії в роботі запропоновано перспективні напрями діяльності для регіональних органів влади: формування й використання законодавчої бази для розвитку та функціонування підрозділів туристичної індустрії, організаційно-правовий захист суб'єктів туристичної діяльності; розробка стратегії залучення підприємницького сектора в регіональний туристичний комплекс, підтримка, розвиток його діяльності в туристичній сфері; становлення, функціонування й розвиток статистичної бази туристичної діяльності; посилення взаємодії з державними органами природоохоронної діяльності для недопущення порушення природного балансу; інформаційно-рекламне забезпечення потреб розвитку індустрії туризму; матеріально-технічне забезпечення та розвиток інфраструктури туристичних регіонів; формування концепцій і концептуальних підходів, пов'язаних з фінансуванням проблем розвитку туристичної діяльності в регіоні; визначення перспективної потреби в трудових ресурсах, програмне забезпечення розвитку кадрового потенціалу галузі, забезпечення підготовки кадрів для туристичної індустрії. 7. З метою створення регіонального туристичного продукту запропоновано механізми реалізації регіональної туристичної політики, які включають виділення пріоритетних напрямів діяльності органів влади і визначення цілей розвитку індустрії туризму, аналіз середовища, розробку концепції розвитку індустрії туризму, маркетингову стратегію розвитку туризму в регіоні, методи реалізації програм розвитку індустрії туризму. 8. Особливість туристичної галузі полягає в наявності тісного зв'язку перспектив її розвитку із станом природнокліматичних умов, що й визначає необхідність включення в структуру організаційно-економічного механізму державного регулювання регіонального туризму системи екологічного моніторингу. Упровадження екологічного моніторингу в системі державного регулювання індустрії туризму що дає змогу упорядкувати туристичну експлуатацію природних ресурсів і оптимізувати структуру та розміри бюджетних надходжень. При цьому з метою збереження ресурсного потенціалу має бути визначений критичний рівень використання природних ресурсів. 9. На підставі проведеного дослідження визначено основні пріоритетні заходи з розвитку індустрії туризму на регіональному рівні: модернізація діючих туристичних об'єктів і курортно-рекреаційних закладів, створення та функціонування високорентабельних туристичних і курортно-рекреаційних підприємств на базі впровадження сучасних технологій світового туризму, збільшення кількості готелів і створення лікувальних центрів, які надаватимуть платні послуги; стимулювання розвитку перспективних тематичних напрямів туризму; освоєння нових рекреаційно-курортних зон і територій, які мають туристичний потенціал, та розробка нових екскурсійних маршрутів з урахуванням історико-культурних цінностей регіону; проведення тендерів на право виділення рекреаційних територій під забудову об'єктами рекреації з пайовою участю на розвиток інженерної та загальнокурортної інфраструктури; підготовка необхідної інформації про рекреаційно-туристичний потенціал регіону. 10. До напрямів подальшого дослідження розвитку механізмів державного регулювання індустрії туризму на державному та регіональному рівнях належать: підвищення інформаційної забезпеченості суб'єктів індустрії туризму, створення сприятливих умов для активізації діяльності в туристичній галузі, створення різноманітних аналітичних систем забезпечення діяльності суб’єктів індустрії туризму, підвищення ефективності державного моніторингу динаміки кон’юнктури на регіональних туристичних комплексах. |
