Анотація до роботи:

Український В.Є. Державне регулювання діяльності підприємств згідно з соціально-екологічною концепцією управління. – Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата наук з державного управління за спеціальністю 25.00.02 – Механізми державного управління. – Донецький державний університет управління Міністерства освіти і науки України, Донецьк, 2004.

Дисертацію присвячено розвитку теоретичних положень, методичних підходів і розробці науково-практичних рекомендацій з формування стандартів, що регулюють діяльність підприємств відповідно до соціально-екологічної концепції державного управління. У роботі проаналізовано підходи до визначення сутності інвайронменталізму, а також розглянуто вимоги, висунуті основними науковими школами інвайронменталізму до процесу реформування цих відносин. Виявлено закономірності спільного розвитку концепції соціально-екологічного державного управління і теорії менеджменту, установлено залежність параметрів системи державного управління і менеджменту підприємств від рівня екологічності колективної свідомості суспільства. Аргументовано методи, якими доцільно доповнити існуючу на момент дослідження систему державного регулювання відносин "підприємство - зовнішнє середовище". Розглянуто роль соціально-екологічної концепції управління в узгодженні цілей держави і підприємств, виявлено актуальні проблеми формування стандартів соціально-екологічного управління на загальнодержавному рівні. Встановлено вплив стану біосоціальних систем усередині держави (в Україні - макрорегіонів) на системну стійкість країни, запропоновано критерії оцінки стійкості. Сформовано комплекс технологій, за допомогою яких можлива стандартизація діяльності підприємств нафтогазової галузі України до соціально-екологічної концепції державного управління. Розроблено практичні рекомендації щодо впровадження технологій соціально-екологічного управління в НАК "Нафтогаз України".

У дисертаційній роботі виконано теоретичне обґрунтування і вирішення актуальної науково-практичної задачі формування стандартів діяльності підприємств у рамках соціально-екологічної концепції державного управління. Основні висновки, що отримано в процесі дослідження й узагальнення результатів, наступні:

1. Система менеджменту соціальних утворень держави, у тому числі і підприємств, є похідною від рівня екологічності колективної свідомості суспільства. З метою формування системи менеджменту підприємств відповідно до принципів стійкого соціально-екологічного розвитку держави методологічну основу сучасного менеджменту доцільно доповнити. Особливу увагу необхідно приділити:

методам регулювання впливу природного зовнішнього середовища на соціальні утворення (наприклад, методам соціальної антропології, етнічній психології, екологічній психології);

методам регулювання впливу природного штучного зовнішнього середовища (на базі біополітики, екологічної токсикології) - галузей науки, що вивчають безпосередній чи опосередкований вплив антропогенних речовин (токсикантів) на патологічні зміни у фізіологічних характеристиках індивідів і груп людей, на їх ментальний світ, установки і поводження.

2. Збереження енергетичного балансу природного середовища і ріст добробуту населення окремої держави залежать, у першу чергу, від поводження географічно розподілених підприємств стосовно суспільства (зокрема, підприємств нафтогазової галузі), що обумовлено масштабністю їх впливу на економічну стійкість країни й особливою соціальною відповідальністю.

3. Підвищенню рівня екологічної відповідальності підприємств перед суспільством сприяє розробка кодексу корпоративної етики, у якому повинні бути документально закріплені основи управління стратегічними ресурсами підприємства і комплекс технологій, що відповідає соціально-екологічної концепції державного управління.

4. Необхідність впровадження технологій стійкого розвитку і їх документальне закріплення у виді кодексу корпоративної етики в Україні особливо актуальна для підприємств нафтогазової галузі, тому що їм властива значна географічна розподіленість, статус монополіста, високий рівень екологічної небезпеки виробництва, а також значимий вплив на життєздатність держави.

5. Соціально-екологічний підхід до управління стратегічним ресурсом "Персонал" географічно розподіленої компанії доцільно здійснювати на основі "м'якої" технології - розподіленої схеми управління персоналом. У цьому випадку екологічність і соціальна відповідальність компанії перед суспільством виявляється в тім, що керуючі впливи як у системі державного управління, так і в системі менеджменту компанії адаптуються до соціокультурних особливостей макрорегіонів за параметрами: мотивація, підкріплення поводження і контроль.

6. Стратегічний ресурс "маркетинг" у рамках соціально-екологічного управління приймає форму соціально-відповідального, чи етичного. Ця маркетингова концепція припускає якісно новий підхід до товарної політики підприємств, заснований на балансі виробництва в державі товарів індивідуального споживання і "суспільних товарів", а також на застосуванні методів формування кредиту довіри споживачів.

7. В управлінні стратегічним ресурсом "Виробництво" підприємств оптимальним є комбінований підхід до управління екологічною безпекою: з боку держави - адаптація загальних положень стандартів ІSO-14000 до особливостей України; з боку підприємств - переломлення загальних положень до специфіки виробництва. У нафтогазовій галузі підвищення рівня екологічної відповідальності виробників перед суспільством можливо за допомогою переходу в управлінні стратегічним ресурсом "Виробництво" від технологій "запобігання забруднення" до технологій " управління товаром" на всьому ланцюзі його трансформації.

8. Ефективність технологій соціально-екологічного державного управління в нафтогазовій галузі (тут - у НАК "Нафтогаз України") багато в чому залежить від передумов, що існують для їх реалізації (внутрішніх і зовнішніх). До необхідних внутрішніх умов впровадження технологій СЕУ варто віднести активізацію розробки Кодексу корпоративної етики в компанії, а до зовнішніх - перегляд на вищому рівні державного управління існуючого адміністративно - територіального пристрою України, а також принципів взаємодії НАК "Нафтогаз України" з місцевими органами виконавчої влади.

9. Впровадження аспектів СЕУ для стратегічного ресурсу "Персонал" у НАК "Нафтогаз України" можливо шляхом реалізації трьох основних напрямків: модифікації існуючої системи управління кадрами (переорієнтації роботи служби управління персоналом з функціонального режиму на макрорегіональний), застосування картографічних інформаційних систем аналізу соціологічних даних, що дасть можливість візуалізувати "вогнища" погроз корпоративної ідентичності; активізації процесу підготовки менеджерів - експатріантів з метою підвищення ефективності крос - культурних бізнесів-комунікацій і результативності ЗЕД.

10. Відповідно до закономірностей біополітики і "концепції активації" Д.Хебба, забруднення промисловими підприємствами навколишнього природного середовища є не що інше, як зайве стимулювання в державі системної властивості "консервативності", що стримує розвиток суспільства.

11. Оптимізація управління екологічною безпекою в НАК "Нафтогаз України" складається у реорганізації управління охорони праці, екології, технічного нагляду і пожежної безпеки департаменту екологічної безпеки. Особливу увагу доцільно приділити створенню сектора соціально-екологічної безпеки (акцент на зовнішні цілі компанії, на моніторинг стану "об'єктів соціальної турботи"). Подібна реорганізація дозволить більш ефективно здійснювати взаємодію НАК "Нафтогаз України" і органів державного управління в сфері екологічної безпеки.

12. Для стратегічного управління об'єктами контролю НАК "Нафтогаз України", розробки сценаріїв впливу економічної діяльності всіх її структурних підрозділів на природне середовище і "об'єкти соціальної турботи" доцільно використовувати геоінформаційні системи на основі імітаційного моделювання.

Публікації автора:

1. Украинский В.Е. Проблемы формирования системы критериев мониторинга устойчивого развития государства // Зб. наук. праць Донецької державної академії управління. – т.III. – вип. 14, серія „Державне управління”. – Донецьк, ДонДАУ, 2002. – С. 11-22.

2. Украинский В.Е. Биополитический аспект отношений “предприятие -общество” // Менеджер. - №3. – 2003. – С. 73-78.

3. Украинский В.Е. Проблемы устойчивого развития Украины: экологический императив // Зб. наук. праць Донецької державної академії управління. – т.IV. – вип. 20, серія „Державне управління”. – Донецьк, ДонДАУ, 2003. – С. 71-80.

4. Украинский В.Е. Социально-экологический аспект управления маркетингом в нефтегазовой отрасли // Зб. наук.праць Донецької державної академії управління. – т.IV. – вип. 27, серія „Державне управління”. – Донецьк, ДонДАУ, 2003. – С. 270-280.

5. Український В.Є. Проблеми державного управління екологічною безпекою в нафтовій галузі України// Управління у ХХІ столітті: погляд молодих вчених: збірник тез доповідей Всеукраїнської наукової конференції молодих науковців „Управління у ХХІ столітті: погляд молодих вчених”. – Хмельницький: В-во ХІУП, 2004. – С.108-110.

6. Украинский В.Е. Проблемы внедрения технологий социально-экологического управления в географически распределенной промышленной компании (на примере НАК “Нефтегаз Украины”) // Матеріали VII Міжнародної науково-практичної конференції „Наука і освіта 2004”. Том 32. „Державне управління”. – Дніпропетровськ: Наука і освіта, 2004. – С. 57-59.

7. Украинский В.Е. Биорегиональные аспекты устойчивого развития Украины // Зб. наук. праць Харківського регіонального інституту Національної академії державного управління при Президентові України „Актуальні проблеми державного управління”. – 2004. - С.179 – 182.