У дисертації здійснено теоретичне узагальнення та запропоновано новий підхід до вирішення проблеми удосконалення процесів державного регулювання банківської ситеми. Проведене дослідження дало змогу сформулювати наступні висновки та узагальнення: 1. Вдосконалення державного регулювання банківської системи України на сучасному етапі є об’єктивною необхідністю, яка визначається провідною роллю банків в забезпеченні ефективності економічних процесів та відповідає базовим принципам, що розроблені Базельським комітетом. 2. У розвинутих країнах світу статус центрального банку відповідає стану демократичних інститутів у суспільстві та відображає процеси, що відбуваються в економіці. У процесі реформування вітчизняної економіки НБУ досягнув високого ступеню незалежності від органів влади. Однак, як показали дослідження, існує сильний політичний вплив на його діяльність, що обмежує реалізацію його регулятивних функцій. Перетворення НБУ на реально незалежний впливовий інститут необхідно здійснювати поступово, на еволюційній основі та у відповідності до принципів побудови громадянського суспільства. 3. Розвиток трансмісійного механізму має визначальний вплив на вибір грошово-кредитної політики центрального банку. Тому виділення основних каналів монетарної трансмісії в сучасних умовах та кількісна оцінка часового відставання монетарної політики дозволили б НБУ більш ефективно і точно здійснювати прогнозування динаміки грошово-кредитних показників. 4. Визначення пріоритетності методів грошово-кредитного регулювання потребує діалектичного підходу, який має ґрунтуватись на об’єктивній і достовірній оцінці побічних ефектів та можливих наслідків. Із цих позицій на основі використання зарубіжного досвіду та адаптації його до вітчизняних умов в роботі запропоновані методичні рекомендації вибору найбільш дієвих механізмів регулювання. 5. Не зважаючи на позитивні тенденції розвитку вітчизняної банківської системи, реальна економіка потребує більших обсягів інвестицій, необхідних для підвищення її конкурентоспроможності. Для досягнення такої мети держава повинна проводити більш активну політику сприяння розвитку інвестиційної діяльності банків. 6. Центральний банк розглядає у якості пріоритетних напрями роботи органів регулювання фінансового сектору. Однак, поки в нашій державі це питання обмежується лише аналізом фінансового стану банківських установ. Запропонована в роботі комплексна система державного регулювання банків на основі використання моделі рейтингування та управління ризиками передбачає ґрунтовне вивчення впливу макро та мікроекономічних факторів на розвиток банківської системи. 7. Стратегічними напрямами діяльності НБУ як органу регулювання банківської системи визначено: формування системи раннього передбачення кризових явищ; удосконалення та формалізація системи наглядових рейтингів; створення систем оцінок якості організації корпоративного управління; стимулювання банків до розвитку внутрібанківських систем управління ризиками. 8. Запропонована внутрішньобанківська система управління ризиками побудована з позицій саморегулювання та самоконтролю, що дозволяє вчасно передбачати вплив негативних факторів та розробляти заходи для їх усунення. |