Одержані наукові результати в сукупності дозволили розв’язати наукове завдання, що має важливе значення для розвитку вітчизняної науки державного управління, а саме: виявлено й обгрунтовано шляхи вдосконалення організаційних і процедурних основ процесу державного регулювання банківської системи України, що виявляється у розробці теоретичних засад цілісної національної моделі регулювання економіки України. Проведене дисертаційне дослідження дало змогу сформулювати наступні висновки. 1. Розвиток банківської системи України у 2002 році визначається передусім цілями і завданнями її реформування. Вирішення цих завдань дасть змогу забезпечити умови для подальшого підвищення фінансової стійкості банківської системи, більш активної участі банків у кредитуванні реального сектора економіки водночас зі збереженням виваженого підходу до видачі кредитів та інвестування коштів, розширення ролі банківських продуктів, операцій з кредитування малого і середнього бізнесу, іпотечне кредитування і споживчий кредит, а також розвитку транспарентної банківської діяльності і конкуренції на ринку банківських послуг. 2. Одним із важливих наукових результатів виступає опрацювання й обгрунтування міждисциплінарної методології аналізу державної політики регулювання банківської системи в Україні. Ця методологія поєднує підходи різних соціально-наукових галузей, насамперед наук з державного управління, економічних, політичних, соціологічних, юридичних і психологічних. Національному банку України необхідно спрямувати свою роботу у цьому аспекті за наступними напрямами: – удосконалення та наближення до міжнародних стандартів обліку, бухгалтерської та фінансової звітності банків; – удосконалення системи обов’язкових нормативів шляхом підвищення ефективності їх регулюючого впливу на рівень ризиків банків; – розвиток практики оцінки ризиків на консолідовані основі, в тому числі, шляхом включення операцій з небанківськими організаціями, що входять до складу банківських груп. Як і раніше, актуальним є рівень досконалості методики аналізу фінансового стану як окремих банків, так і банківської системи в цілому. 3. У роботі доведено, що у вирішенні проблем забезпечення фінансової стійкості банківської системи важливе значення мають відіграти заходи щодо удосконалення вимог, що висуваються на стадії ліцензування банківської діяльності. Особливу увагу необхідно приділяти аналізу фінансового стану засновників банків та вивченню можливого впливу взаємозалежності засновників (учасників) та їх корпоративних груп на діяльність банків. Більш пильно придивлятися до структури реальних вкладників банків, здатності банків виконувати пруденційні норми діяльності після реорганізаційних процедур, більш суворо оцінювати якість управління банком. Значну увагу слід приділяти продовженню роботи щодо виведення з ринку банківських послуг нежиттєздатних банків, чия присутність на ринку негативно відбивається на довір’ї кредиторів та інвесторів до банківської системи в цілому. 4. Повнота дослідження формування державної політики регулювання банківської системи досягається шляхом обов’язкового сполучення трьох аспектів. Першим з них є зміцнення ринкової дисципліни, з посиленням контролю за відображенням у обліку та звітності реального стану справ у банку. Факторами підвищення ефективності даної роботи є законодавче надання Національному банку України права здійснювати переоцінку активів та зобов’язань банків, а також коригування величини капіталу банку. Другим виступає підвищення транспарентності банківської діяльності шляхом розширення переліку показників та вимог щодо регулярності публікацій банками інформації про свій фінансовий стан, а також встановлення перепон для доступу на ринок банківських послуг економічно нестійких господарських суб’єктів та осіб з сумнівною діловою репутацією. Третім компонентом є підвищення рівня довіри господарських суб’єктів та окремих осіб до банківського сектору, партнерів по бізнесу і до національної економіки. Результати аналізу стану банків в Україні переконують, що він потребує значних змін – переходу від поточного аналізу до перспективного. Повинен змінюватися сам зміст банківського аналізу. Розрахунок втрати коштів здійснюється шляхом контролю за формуванням і використанням банківських ресурсів, станом кредитних, розрахункових, касових та інших банківських операцій, оцінки якості і структури активів, визначення дефіциту коштів банку (пасивне сальдо руху коштів) та перевищення суми залучених та власних коштів над сумою активів, реальних щодо повернення. Показник суми втрати коштів використовується для здійснення подальшого аналізу їх втрат по відношенню до статутного капіталу, основного капіталу, загальних активів, а також визначення співвідношення реальних до повернення активів до зобов’язань.
Реструктуризація – один з основних шляхів оздоровлення банківської системи, зокрема формування її нової конфігурації із застосуванням заходів щодо санації, реорганізації та ліквідації банків. Досліджено ступень реалізації Базельських принципів ефективної системи нагляду за банківською діяльністю, що дає можливість проаналізувати реалізацію мінімально необхідних умов забезпечення ефективності банківського нагляду, які застосовуються при розгляді питання членства України в Європейському Союзі. Урахування основних наукових результатів дослідження, вітчизняного й зарубіжного досвіду і потреб сучасного розвитку ринкової економіки дає змогу сформулювати такі практичні рекомендації для органів державного управління України: інтересам України виповідає стратегія, орієнтована на функціонування декількох великих багатопрофільних банків, тому що тільки такі банки спроможні надати весь комплекс сучасних послуг значній кількості клієнтів, акумулювати достатні фінансові ресурси та здійснювати перерозподіл між секторами економіки, задовольняючи попит великих підприємств і кредитні ресурси, забезпечити перетік грошової маси з одних регіонів до інших, а також залучати іноземний інвестиційний капітал. Це може бути вирішено банками з державною часткою. виходячи з того, що управління ризиками банку є важливим аспектом його діяльності, необхідно розробити Положення про управління ризиками банків, яке б регулювало ідентифікацію, вимірювання, оцінку, обмеження та контроль усіх основних ризиків;
- правові норми чинного законодавства, які передбачають відповідальність засновників (учасників) і керівників банків, мають декларативний характер і на практиці застосовуються досить не часто і неефективно. Вказані проблеми слід вирішувати шляхом внесення у чинне законодавство змін, які б передбачали реальну громадсько-правову, кримінальну чи адміністративну відповідальність засновників (учасників) і керівників банків за незадовільний фінансовий стан банків і неприйняття усіх необхідних заходів щодо попередження втрати платоспроможності; - необхідно вносити зміни до правил організації фінансової та статистичної звітності і приводити їх до норм міжнародних стандартів бухгалтерського обліку; для забезпечення зростання професійної компетенції та створення еліти висококваліфікованих представників банківської справи, для впровадження прогресивних змін у банківському секторі потребує наукового обгрунтування і впровадження система добору кадрів, здійснення незалежної та неупередженої оцінки якості професійного навчання і професійної придатності фахівців у сфері банківської діяльності на певних посадах, а також їх розвитку упродовж усього періоду трудової діяльності ( планування кар’єри); важливим є створення інформаційно-методичного ресурсу професійного навчання фахівців банківської справи, який повинен включати розроблення та систематичну актуалізацію відповідних баз даних нормативно-правових організаційно-розпорядчих активів, науково-методичних довідкових та інших документів та матеріалів. |
