На основі проведених автором дисертаційної роботи наукових досліджень здійснено теоретичне обґрунтування і нове вирішення одного з актуальних науково-прикладних завдань сучасного розвитку фармацевтичного сектору галузі охорони здоров’я України - розробка науково-практичних засад з удосконалення державної стратегії розвитку фармацевтичного сектору. Результати проведених досліджень дали можливість автору зробити ряд висновків і пропозицій. 1. У результаті комплексного аналізу фармацевтичного сектору галузі охорони здоров’я визначено, що питання удосконалення державної стратегії його розвитку слід здійснювати за рахунок впровадження маркетинг-логістичного управління, системних рішень в сфері лікарського забезпечення й клінічних випробувань. 2. Дослідження дозволило виявити, що держава здійснює вплив на формування системи управління фармацевтичним сектором через визначення пріоритетних напрямків його подальшого розвитку, реорганізацію системи управління, надання гарантій на право громадського контролю і нагляду, регулювання фармацевтичної діяльності й обігу лікарських засобів, встановлення правил поведінки органів виконавчої влади, місцевого самоврядування, організацій охорони здоров’я. 3. Аналіз законодавства України та інших нормативних документів з державного регулювання фармацевтичного сектору країни показав, що в Україні створено національне законодавство, яке регулює фармацевтичну діяльність і обіг лікарських засобів. Суб’єктами правового регулювання фармацевтичної діяльності є державні органи, що несуть відповідальність перед громадянами за забезпечення охорони здоров’я. Регуляторні функції держави полягають у виданні нормативно-правових актів, застосуванні способів регулювання і здійснення відповідного контролю з подальшим застосуванням адміністративно-господарських санкцій. Доведена необхідність орієнтації конституційно-правової регламентації правового статусу особистості на міжнародні стандарти прав людини. 4. Дослідження вітчизняного і зарубіжного досвіду управління фармацевтичним сектором довело, що вітчизняна фармація має як значні можливості для ефективної діяльності, так і проблеми. Україні слід впроваджувати зарубіжні принципи управління: створення бази даних відпуску рецептурних препаратів пацієнтам; впровадження додаткових фармацевтичних послуг для населення; спрямування зусиль державних органів управління на удосконалення роботи аптек, праці провізорів і фармацевтів, на регулювання рецептурних препаратів; комп’ютеризація лікарняних й інших аптек; реорганізація системи вищої фармацевтичної освіти; введення післядипломної освіти; впровадження стандартів належної аптечної практики (GPP) і ряду інших проектів, розроблених Європейським фармацевтичним форумом. 5. Доведена важлива роль державної політики України в сфері якості, стандартизації і сертифікації фармацевтичної продукції, що є важливою складовою забезпечення національної безпеки держави. Впровадження належних практик GMP, GLP, GCP та GDP можливе за умови вирішення, як мінімум, таких завдань: надання Міністерству охорони здоров’я Украіни статусу органу по стандартизації і сертифікації фармацевтичної продукції; прийняття базових стандартів системи стандартизації фармацевтичної продукції та розробка правил прийняття нормативних документів; створення при Міністерстві охорони здоров’я України Ради по стандартизації; підготовка програми впровадження належних практик GMP, GLP, GCP та GDP; внесення змін до Закону України «Про лікарські засоби» за рахунок встановлення системи сертифікації лікарських засобів, гармонізованої з європейськими вимогами. 6. Аналіз існуючих підходів до управління фармацевтичним сектором країни показав, що найбільш ефективним є процесний підхід. Визначені напрямки формування ефективної системи управління: удосконалення існуючої нормативно-правової базі і приведення її у відповідність з міжнародними вимогами в сфері забезпечення лікарськими засобами і виробами медичного призначення; формування раціональної фармацевтичної політики на макро- і мікрорівнях; раціональне використання лікарських засобів й існуючого асортименту виробів медичного призначення; впровадження комплексного підходу, який передбачає поєднання Національної лікарської політики, системи фармацевтичного навчання та науки, виробництва, торгівлі. І все це – під обов’язковою державною програмою забезпечення якості фармацевтичної продукції від її розробки, виробництва до реалізації кінцевому споживачеві. 7. Обґрунтовано, що одним із головних завдань державної стратегії розвитку фармацевтичного сектору має стати впровадження маркетинг-логістичної концепції управління і сучасних методів менеджменту (економічних і соціально-психологічних). Визначені основні логістичні завдання суб’єктів фармації, а також моделі і методи їх вирішення. Все це в підсумку дозволяє оптимізувати процеси управління в фармації. 8. Запропоновано структурно-логічну схему формування економічного потенціалу фармацевтичного сектору галузі охорони здоров’я країни й обґрунтовано послідовність виконання цього процесу з обов’язковим врахуванням всіх факторів впливу, що сприятиме більш ефективній взаємодії суб’єктів лікарського забезпечення. Доведено, що системні рішення державних органів в процесі регулювання фармацевтичного сектору будуть ефективними у разі створення інформаційної управляючої системи, орієнтованої на ринок. 9. Надані рекомендації щодо формування і впровадження державної стратегії розвитку фармацевтичного сектору галузі охорони здоров’я країни на засадах системних рішень в сфері лікарського забезпечення, клінічних випробувань: розвиток клінічних баз за рахунок позабюджетних коштів; розвиток і збереження персоналу в системі охорони здоров’я України; безкоштовний доступ до інноваційних препаратів і передових медичних технологій; позитивний імідж України в світових наукових і фармацевтичних колах; покращення торгового балансу України, приток фінансів в економіку і систему охорони здоров’я України. | 