Анотація до роботи:

Волосюк М.В. Державна регіональна промислово-інноваційна політика. – Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук за спеціальністю 08.00.03 – Економіка та управління національним господарством. – Державна установа «Інститут економіки та прогнозування НАН України». – Київ, 2008.

Дисертацію присвячено розробці і обґрунтуванню методологічних засад формування в Україні дієвих механізмів державної регіональної промислово-інноваційної політики в умовах постіндустріального суспільства, методів та форм її практичної реалізації на регіональному рівні, опрацюванню стратегії промислово-інноваційної політики, обґрунтуванню створення кластерів як ефективної форми організації промислового виробництва регіонального рівня.

Визначено суть і роль промислово-інноваційної політики в сучасній постіндустріальній фазі розвитку суспільства. Удосконалено понятійний апарат економічної науки, організаційно-економічний механізм формування та реалізації стратегії регіональної промислово-інноваційної політики. Отримали подальший розвиток теорія промислової політики, теорія регіональної економіки, методологія оцінки промислового потенціалу та інноваційної діяльності регіонів. Обґрунтовано необхідність взаємодії великих корпоративних структур з органами регіональної влади та місцевого самоврядування, запропонована побудова промислового кластера на базі чотирьох підприємств пріоритетної галузі Миколаївської області – машинобудування, доведено досягнення позитивної синергії, тобто стратегічних переваг, які виникають при об’єднанні великої кількості організацій в рамках єдиної структури.

Одержані результати в сукупності вирішують науково-практичне завдання формування та реалізації ефективного механізму державної регіональної промислово-інноваційної політики на основі оцінки промислового та інноваційного потенціалу регіонів, що має на меті підвищення структурної ефективності промислового комплексу окремих регіонів та реалізації інноваційної моделі розвитку промисловості. Проведене дослідження дозволяє зробити такі загальні висновки і рекомендації:

1. Аналіз та узагальнення існуючих підходів науковців та практиків до проблем розвитку промислового комплексу реального сектора економіки, дозволив визначити основні особливості цього процесу та здійснити порівняльну характеристику концептуальних підходів до формування державної промислової політики з врахуванням регіональних аспектів та інноваційних чинників економічного зростання. Доведено, що інноваційне спрямування світового розвитку, яке стає переважаючим у підходах до формування національної економіки, все більше впливає на визначення промислової політики держави. З цих позицій, запропоновано розглядати і реалізовувати саме промислово-інноваційну політику.

2. Визначено основні завдання державної регіональної промислово-інноваційної політики: стимулювання створення інноваційно-орієнтованої структури промисловості, які б відповідали вимогам НТП; вирівнювання соціально-економічних показників розвитку регіонів; підвищення конкурентоспроможності української промислової продукції на внутрішніх і зовнішніх ринках; диверсифікованість промисловості у напрямі випереджального розвитку тих її видів діяльності, які випускають продукцію з більш високою часткою доданої вартості; прискорена технологічна модернізація промисловості; пріоритетний розвиток виокотехнологічних і наукомістких галузей, значне збільшення частки інноваційної продукції в загальному обсязі промислового виробництва; нарощування темпів імпортозаміщення; створення сприятливих умов для розвитку приватного підприємництва в сфері матеріального виробництва; ефективна зовнішньоекономічна політика, яка враховує приєднання України до СОТ, співробітництво з Євросоюзом. Обґрунтовано, що промислова політика на сучасному етапі розвитку суспільства носить не галузевий, а регіональний характер.

3. У теоретико-методологічному плані розроблено визначення термінів “державна промислово-інноваційна політика” – взаємопов’язана діяльність держави та недержавних інститутів, яка включає організацію та координацію галузей, що мають вирішальний вплив на соціально-економічний розвиток; підприємств, що належать до різних форм власності, діяльність яких потребує регулюючого державного впливу та спрямована на реалізацію завдань держави щодо удосконалення існуючої структури промисловості, забезпечення прискорення її інноваційного розвитку, підтримки інтересів національного товаровиробника і підвищення конкурентоспроможності промислової продукції до світового рівня; “державна регіональна промислово-інноваційна політика” – комплекс заходів з боку державних та регіональних органів влади, спрямованих на досягнення цілей державної стратегії розвитку промисловості шляхом використання інноваційного потенціалу регіону. Вона являє собою систему цілей і задач, визнаних і підтриманих державою на регіональному рівні, закріплених законодавчо й орієнтованих на розвиток і державну підтримку промислового виробництва, особливо на базі наукомістких технологій та заходів, що забезпечують інноваційні процеси в сферах промисловості регіону, ефективність яких визначається рівнем інноваційно-технологічного розвитку.

4. Встановлено, що відмінною рисою розвитку промислового комплексу постіндустріального суспільства стало суттєве збільшення частки наукомістких виробництв з виготовлення інноваційних видів продукції. Науково-технічна революція посилила спеціалізацію країн не тільки за випуском готової продукції, але й за виробництвом її компонентів. Доведено, що промисловість продовжує серйозно впливати не тільки на економіку, але й на всі інші сфери суспільного розвитку країн світу. В свою чергу, під впливом досягнень науково-технічного прогресу серйозні зміни відбуваються як в галузевій структурі, так і територіальній організації світової промисловості. До найважливіших тенденцій в зміні структури промислового виробництва слід віднести, з одного боку, підвищення значення галузей, які базуються на досягненнях науково-технологічного прогресу, з другого – відставання у темпах розвитку низки старих галузей. При цьому, деякі з галузей промисловості взагалі поступово відходять, а інші – тільки формуються - це біоіндустрія, виробництво лазерної техніки, мікробіологічних препаратів та ін. Формування промислово-інноваційних пріоритетів в регіоні дозволяє у найкоротші терміни та з високою ефективністю використовувати інтелектуальний та науково-технічний потенціал регіону як факторів досягнення поточних і перспективних цілей держави. Тому в управлінні інноваційними процесами на регіональному рівні пріоритетну підтримку повинні мати промислові підприємства, що мають власну базу для проведення дослідно-експериментальних та науково-технічних досліджень.

5. Здійснений аналіз регіонів за узагальнюючим індикатором рівня економічного розвитку – показником обсягу виробництва валової доданої вартості на одну особу, підтверджує факт поглиблення диференціації територіального розвитку України. Встановлена тенденція зростання обсягів промислової продукції після 2000 р. практично в усіх регіонах країни, в той же час вказує на існування значної асиметрії серед регіонів країни щодо залучення інвестицій в основний капітал. До основних характеристик існуючої структури промисловості України слід віднести: деформації у сфері виробництва між галузями паливо-енергетичної, сировинно-напівфабрикатної спрямованості та виробництвом наукомісткої продукції; переважно галузеву спеціалізацію; високий ступінь залежності національної промисловості від імпорту енергоносіїв, продукції машинобудування від ринків збуту, експорту металургійного виробництва, сировини; низький технологічний рівень виробництва; високий ступінь зношеності основних фондів у всіх галузях промисловості.

6. На підставі застосування багатофакторного аналізу здійснено оцінку рівня інноваційного потенціалу кожного регіону України, а на основі рейтингових оцінок встановлено високий рівень інноваційного потенціалу м. Києва, Харківської та Донецької області. Частка інноваційно-активних промислових підприємств значно варіювала за видами промислової діяльності; значно меншою, ніж у середньому по Україні, є частка інноваційно-активних підприємств у легкій промисловості, виробництві та розподіленні електроенергії, газу та води, добувній промисловості. Основним джерелом інновацій у промисловості залишаються власні кошти підприємств. Майже половина (45,5%) усіх інноваційно-активних промислових підприємств України розташовано у м. Києві та Київській області, Харківській та Донецькій областях. Встановлена динаміка технологічних зрушень у структурі промислового комплексу регіонів показала, що, лідерами виступають ті ж самі регіони за рахунок тісного взаємозв’язку промисловості з науково-технічною сферою, що, в кінцевому підсумку робить їх найбільш інвестиційно-привабливими та конкурентоспроможними.

7. Промислові підприємства не можуть самостійно без підтримки держави вирішувати проблеми функціонування та розвитку, поліпшувати свою конкурентоспроможність. З цих позицій розроблено схему застосування системи прийомів та методів державного регулювання, яке повинно здійснюватись різними організаційними структурами, що в сукупності сприяли б реалізації державної регіональної промислово-інноваційної політики. Запропоновано організаційно-економічний механізм формування та реалізації стратегії державної регіональної промислово-інноваційної політики, який передбачає врахування ролі місцевих органів влади, пріоритетні напрями промислово-інноваційного розвитку для даного регіону та форму організації промислового виробництва регіонального рівня (в даному випадку – кластер). Визначені взаємозв’язки промислово-інноваційної політики в системі державної регіональної політики, які сприяють подальшому підвищенню ефективного використання промислово-інноваційного потенціалу регіонів та держави в цілому.

8. Обґрунтовано положення щодо застосовування системного механізму взаємодії регіональних органів влади та місцевого самоврядування з корпоративним сектором економіки (особливо з наукомісткою його складовою), який включав би інституційні, організаційні, фінансово-економічні та соціально-економічні важелі, спрямовані на забезпечення стимулюючого середовища розвитку всіх етапів інноваційного процесу як на регіональному, так і на мікрорівнях. Розробка такого механізму повинна ґрунтуватись на методологічних підходах, які визнаються науковою думкою та перевірені практикою. Це ж саме стосується і регіональної промислової політики, яку також потрібно активізувати в напрямі впорядкування правил взаємодії влади і великих компаній, блокування тенденцій деіндустріалізації і подолання процесу поглиблення диспропорцій між сировинними та наукомісткими секторами. Запропоновано концептуальну модель реалізації промислової політики центральними органами та місцевого самоврядування, визначено взаємозв’язки між ними.

9. Запропоновано кластерний механізм реалізації державної регіональної промислово-інноваційної політики та обґрунтовано, що мотивацією приєднання промислового підприємства до кластеру можуть бути: 1) досягнення критичної маси капіталу для проникнення на ринок, 2) отримання ефекту масштабу, 3) нейтралізація конкурента, 4) доступ до збутової мережі або сегментів споживачів. Найбільш суттєвим при такій організаційній формі є досягнення позитивної синергії, тобто стратегічних переваг, які виникають при об’єднанні великої кількості організацій в рамках єдиної структури. Здійснено прогнозування синергетичної дії кластерів у рамках розробленої синергетичної моделі, яка адаптована до реальних умов економічної діяльності господарюючих суб’єктів, а здійснені конкретні розрахунки, зокрема, показали, що об’єднання двох підприємств може мати синергетичний ефект на рівні 9-28%; при об’єднанні у кластер чотирьох підприємств можна очікувати синергетичний ефект на рівні 15-50%.

Публікації автора:

1. Волосюк М.В. Формування регіональних пріоритетів у контексті державної промислової політики // Формування ринкових відносин в Україні: Зб. наук. пр. Науково-дослідного економічного інституту. – К.:НДЕІ, 2007. - Вип. 10. – С.110-115.

2. Волосюк М.В. Розвиток промислово-інноваційного комплексу України за пріоритетними напрямами // Проблеми науки. – 2007. - №9. – С.13-19.

3. Федулова Л.І., Волосюк М.В. Тенденції інноваційно-технологічного розвитку промисловості України // Вісник Хмельницького національного університету. – Сер.: Економічні науки. - 2006. – Т.3. - №5. – С.31-38. (особистий внесок - проаналізовано стан розвитку промисловості України та виявлено тенденції в науково-технологічній сфері виробництва).

4. Волосюк М.В. Підвищення ефективності регіонального управління інноваційним розвитком // Економіст. – 2006. - №8. – С.58-61.

5. Волосюк М.В. Роль кластерів у промислово-інноваційному розвитку регіонів // Економіка: проблеми теорії та практики. Збірник наукових праць ДНУ. – Дніпропетровськ: Вид-во ДНУ,2006. – Вип. 213. – Т.5. - С.1255-1263.

6. Волосюк (Волкова) М.В. Проблеми структурної перебудови науково-технічної сфери: регіональний аспект // Вісник Хмельницького національного університету (Вісник Технологічного університету Поділля). – Сер.: Економічні науки. – 2005. - №4. – Ч.2. – Т.3. – С.170-173.

7. Федулова Л.І., Волосюк (Волкова) М.В. Оцінка інноваційного потенціалу економічного розвитку регіону як складова його стратегії // Проблеми науки. – 2004. - №12. – С.9-14. (особистий внесок – здійснено оцінку інноваційного потенціалу регіону як складової його економічного розвитку (на прикладі Миколаївської області)).

8. Волосюк (Волкова) М.В. Сучасні підходи в плануванні економічного розвитку міста // Збірник наукових праць Миколаївського державного гуманітарного університету ім. Петра Могили комплексу «Києво-Могилянська академія» – Сер.: Економічні науки. – Миколаїв: Вид-во МДГУ ім. П. Могили, 2004. - Т.30. – Вип. 17. - С.174-179.

9. Волосюк (Волкова) М.В. Державне регулювання розвитку промислового виробництва регіонів (на прикладі Миколаївської області) // Вісник Технологічного університету Поділля. – Сер.: Економічні науки. - 2002. - №4. – Ч.2. – С.204-208.

10. Волосюк (Волкова) М.В. Сучасний стан і перспективи розвитку промислового регіону // Вісник Академії економічних наук України: науковий щорічник. – 2002. - №2. – С.121-123.

11. Волосюк (Волкова) М.В. Формування економічної політики на регіональному рівні // Формування ринкових відносин в Україні: Зб. наук. пр. Науково-дослідного економічного інституту. – К.:НДЕІ, 2002. – Вип. 19. – С.80-82.

12. Волосюк (Волкова) М.В. Роль державної промислової політики в економічній діяльності // Формування ринкових відносин в Україні: Зб. наук. пр. Науково-дослідного економічного інституту. – К.:НДЕІ, 2002. - Вип. 17. – С.87-89.

13. Волосюк М.В. Внутрішні та зовнішні фактори підвищення інноваційного потенціалу України // Управління інноваційним процесом в Україні: проблеми, перспективи, ризики: Зб. тез доповідей, Львів, 11-13 травня 2006р. – Л.: Вид-во Нац. ун-ту «Львівська політехніка», 2006. – С.234-235.

14. Волосюк М.В. Інноваційна активність промислових підприємств як вихідна умова економічного зростання країни // Економічні проблеми розвитку регіону: Зб. тез доповідей, Миколаїв, 19-21 квітня 2006р. – Миколаїв: Вид-во НУК, 2006. – С. 20-24.