У дисертаційній роботі на теоретичному й практичному рівнях вирішене актуальне наукове завдання щодо розвитку транскордонного співробітництва в Україні, а також розроблені рекомендації з формування та ефективного функціонування механізмів державної підтримки розвитку транскордонної співпраці з метою прискорення інтеграційних процесів, сталого економічного зростання та підвищення життєвого рівня громадян України. У вітчизняній та зарубіжній літературі під „транскордонним співробітництвом”, як правило, розуміють спільні дії, що спрямовані на пожвавлення та розвиток добросусідських відносин між територіальними органами влади прикордонних держав, які реалізуються через укладання міжрегіональних угод та домовленостей. Це одна із чотирьох можливих форм співпраці між місцевими та територіальними органами влади, паралельно з якою в Європі розвиваються ще й такі форми співробітництва, як транснаціональне, міжтериторіальне та співробітництво у рамках Європейських Асоціацій.
Транскордонні зв’язки, які є на сьогодні найбільш поширеними, – це зв’язки, які виникають у сфері політики, економіки, охорони навколишнього середовища, культури, освіти, демографічного регулювання, інших сферах у межах певного транскордонного простору – території, що охоплює два чи більше регіонів прикордонних держав та об’єднує їх за географічними і соціально-економічними ознаками. Транскордонне співробітництво було започатковане в Європі в 60-70-х рр. минулого століття і вже переконливо довело свою важливу роль у сприянні досягненню „чотирьох свобод”, розширенні можливостей отримання благ за рахунок діяльності транскордонних ринків, побудові громадянського суспільства, підвищенні рівня добробуту населення прикордонних територій. Установлено, що успішне функціонування єврорегіонів багато в чому зумовлюється належною державною підтримкою їх розвитку та фінансовим забезпеченням їх діяльності. Практика європейських єврорегіонів показує, що фінансування має здійснюватися з різних джерел і в різних частках. Це можуть бути бюджетні кошти Європейського Союзу, кошти держав-учасниць транскордонного співробітництва, адміністративно-територіальних органів влади, органів місцевого самоврядування, а також позабюджетні кошти різних фондів, фінансових організацій, підприємств і підприємців, приватних осіб та інших організацій, діяльність яких не заборонена законодавством. Крім того, європейський досвід свідчить, що ефективний розвиток транскордонного співробітництва може бути досягнутий лише за умови належного нормативно-правового, інституційного та організаційного забезпечення. Історія розвитку економічних відносин між державами свідчить про безперспективність курсу на самоізоляцію, який неминуче призводить до технологічного відставання та економічних втрат. Тому Україна намагається брати активну участь в інтеграційних процесах, у розвитку яких важливу роль відіграє транскордонне співробітництво прикордонних територій. Україна завдяки вигідному геополітичному положенню має великі потенційні можливості щодо його розвитку, оскільки 19 з 25 регіонів держави є прикордонними.
Розвиток транскордонного співробітництва в Україні було започатковано у 90-х рр. минулого століття. Так, за період з 1993 р. було створено сім єврорегіонів, до участі у яких залучено дев’ять областей України та адміністративно-територіальні одиниці п’яти прикордонних іноземних держав. Територія України, що входить до складу єврорегіонів, становить третину від її загальної площі, на ній проживає 31,5% від населення нашої країни. Узагальнення особливостей розвитку транскордонного співробітництва в Україні показує, що: транскордонне співробітництво в Україні – явище відносно нове, і сьогодні з-поміж чотирьох можливих його форм найбільш розвиненою є співпраця в рамках єврорегіонів; існуюча на сьогодні законодавча та нормативно-правова база створює сприятливі умови для подальшого розвитку транскордонного співробітництва; транскордонне співробітництво у рамках єврорегіонів розглядається у двох площинах – як інструмент розвитку прикордонних територій і як чинник реалізації інтеграційних прагнень України; транскордонне співробітництво прикордонних областей України і сусідніх країн умовно можна поділити на два напрями: 1) на кордоні України з ЄС; 2) у так званому новому прикордонні, уздовж кордонів колишніх радянських республік. Державним органам відводиться значна роль у процесі формування та розвитку транскордонної співпраці, яка полягає ось у чому: визначенні пріоритетних напрямів державної підтримки розвитку транскордонного співробітництва, розробленні та виконанні відповідних державних програм; прийнятті необхідних нормативно-правових актів, які регламентують транскордонне співробітництво та створюють сприятливі умови для його розвитку;
співучасті у фінансовому забезпеченні діяльності єврорегіонів; створенні інституційних та організаційних засад розвитку транскордонного співробітництва, наданні методичної та інформаційної підтримки суб’єктам та учасникам транскордонного співробітництва; проведенні порівняльного аналізу діяльності єврорегіонів на базі транскордонної статистики, що дасть змогу оцінювати їх ефективність, вибирати основні напрями подальшої співпраці та приймати обґрунтовані управлінські рішення. Доведено, що державна підтримка розвитку транскордонного співробітництва багато в чому залежить від досягнення взаєморозуміння між центральними та місцевими органами влади, сприяє стимулюванню інтеграційних процесів, посиленню впливу держави в різних регіонах, активізації торговельно-економічних зв’язків, надходженню інвестицій, усуненню перешкод на шляху отримання технічної, кредитної та грантової допомоги, що в цілому приводить до покращання соціально-економічного розвитку країни. На підставі аналізу участі українських регіонів у транскордонному співробітництві узагальнено низку проблем, які перешкоджають його ефективному розвитку. Так, до причин повільного розвитку транскордонного співробітництва можна віднести: недостатню самостійність місцевих органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування у прийнятті рішень щодо здійснення спільних заходів із суб’єктами транскордонного співробітництва іноземних держав; відсутність комплексного підходу до організації транскордонного співробітництва, зокрема брак кваліфікованих кадрів, здатних забезпечувати підготовку необхідних проектів транскордонного співробітництва та встановлювати контакти з представниками територіальних громад іноземних держав, з урахуванням відповідного фахового рівня та мовних знань; незадовільний рівень фінансування діяльності єврорегіонів, зокрема з державного бюджету, що призводить до неспроможності органів місцевого самоврядування належно виконувати більшість з тих функцій, що визначені їх повноваженнями; низький рівень залучення недержавних підприємств, установ, а також громадських організацій до здійснення заходів у рамках транскордонного співробітництва.
З метою створення необхідних умов для ефективного розвитку в Україні транскордонного співробітництва, розробки дієвої комплексної системи державної підтримки такого співробітництва за участю прикордонних регіонів України видається доцільним у коротко- та середньостроковій перспективі запропонувати деякі рекомендації: забезпечити функціонування багаторівневої організаційно-інституціональної структури з питань регулювання транскордонних процесів, сформувати органи управління транскордонним співробітництвом, управління при обласних адміністраціях, які б опікувалися питаннями транскордонної співпраці; забезпечити фінансову підтримку транскордонного співробітництва прикордонних регіонів України, в тому числі шляхом участі в європейських програмах та фондах, пов’язаних з регіональним розвитком; вирішити проблему нестачі кваліфікованих кадрів з питань транскордонного співробітництва. При цьому важливим механізмом має стати підготовка спеціалістів з питань проектного менеджменту, основ регіональної політики (у тому числі європейської), нормативно-правового забезпечення тощо; проводити ефективну презентацію інтересів місцевих органів влади на форумах європейських інституцій та організацій, пов’язаних з транскордонним співробітництвом; організувати належне інформаційне супроводження транскордонного співробітництва (в тому числі підготовку і запровадження спеціальної форми звітності щодо транскордонної статистики, яка стане основою для розробки спільних міжнародних проектів, стратегій соціально-економічного розвитку та просторового облаштування прикордонних територій); запровадити оцінку основних результатів та моніторинг діяльності єврорегіонів; відпрацювати та впровадити єдині методичні аспекти щодо принципів та порядку здійснення оцінки транскордонної співпраці; розробити систему загальнодержавного та регіонального прогнозування і планування розвитку транскордонного співробітництв; суттєво вдосконалити механізм фінансової підтримки розвитку транскордонної співпраці. Крім бюджетних коштів (з боку як уряду України, так і адміністративно-територіальних одиниць), джерелами фінансування мають стати кошти Структурних Фондів Європейського Союзу, а також альтернативні джерела фінансування (фінансово-кредитні установи, міжнародні організації та фонди, неурядові організації, приватний сектор тощо). Надходження бюджетних коштів на розвиток транскордонного співробітництва в подальшому має стати гарантом залучення більших обсягів фінансування з інших джерел.
Розвиток і поглиблення транскордонного співробітництва сприятиме формуванню позитивного іміджу держави на міжнародній арені, зміцненню зовнішніх економічних зв’язків, оптимізації територіального (міжнародного, міжрегіонального) поділу праці, зменшенню територіальних диспропорцій, і, зрештою, повноцінній інтеграції України у європейську і світову економіки.
|
