У дисертації наведено теоретичне узагальнення та розроблено прикладні рекомендації з удосконалення державної інноваційної політики в умовах соціально орієнтованої ринкової економіки України. В основу дисертації покладено гіпотезу, що за умови виваженого державного управління інноваційний розвиток може стати інструментом на шляху до сталого розвитку, що розглядається як побудова соціально орієнтованої ринкової економіки. Отримані в роботі результати в цілому підтвердили цю гіпотезу, а їх узагальнення дало змогу сформулювати висновки та внести пропозиції, що мають теоретичне й практичне значення. 1. Дослідження теоретичних засад формування та реалізації державної інноваційної політики свідчить, що за своєю суттю державна інноваційна політика є системою заходів щодо створення умов для відтворення, розвитку й використання науково-технічного потенціалу, впровадження сучасних безпечних та економних технологій, створення та реалізації конкурентоспроможної продукції. Державна інноваційна політика повинна здійснюватися відповідно до закріплених законодавчо принципів. Сьогодні, на відміну від попередніх часів, абсолютно зрозумілою та науково доведеною є ключова роль інновацій в економічному розвитку. 2. Визначено методичні підходи до оцінки ефективності державної інноваційної політики: запропоновано застосовувати витратний підхід, оскільки він дає змогу точно визначити затрати ресурсів на виконання політики, а також результати її здійснення. В цілому державна інноваційна політика повинна відповідати критеріям результативності (ступінь досягнення проголошених цілей політики), ефективності (співвідношення між отриманими результатами від проведення політики та витратами на неї) й економічності (намагання одержати певні фіксовані результати з найменшими затратами ресурсів). 3. У системі державного регулювання інноваційної діяльності сьогодні увага зосереджується переважно на пропозиції інноваційної продукції, а об’єктами є продукування наукових знань, створення наукоємної продукції, використання її у виробництві. Цим зумовлюється переважно адміністративне регулювання інноваційного процесу (на основі розроблених правових актів, державних програм розвитку, формування нових господарюючих суб’єктів). У сучасних умовах така система потребує доповнення механізмами стимулювання попиту на інноваційну продукцію: споживачів, які бажають отримати наукоємну продукцію, виробників товарів, що отримують комерціалізовану форму нових знань, споживачів інтелектуальної власності, створеної вченими, науковцями, винахідниками. Це дасть можливість перейти від застосування переважно адміністративних методів регулювання до лібералізації та дерегуляції досліджуваної сфери. 4. Розроблено модель державного управління розширенням виробничих можливостей економіки з урахуванням основних факторів, а саме: правового поля, розвитку різних форм власності, конкуренції, фінансового порядку, соціальних чинників. За допомогою цієї моделі доведено, що державне управління здатне активізувати інституційні фактори, завдяки чому будуть створені умови для інноваційного розвитку економіки, інтенсивним шляхом розширюватимуться виробничі можливості економіки. Обґрунтовано взаємозв’язок між інноваційним розвитком та досягненням цілей соціально орієнтованої ринкової економіки (економічних, екологічних, соціальних). Усередині моделі визначено внутрішні складові такої економіки (технологічну, економічну, професійну, просторову та культурну). 5. Для оцінки державної інноваційної політики в Україні виявлено зміни наукових параметрів національної економіки. Встановлено, що, незважаючи на наявність позитивних зрушень у сфері інноваційної діяльності (сформоване правове поле, дещо збільшене фінансування, тенденція зростання інноваційної активності підприємств, збережений науково-технічний потенціал), відчутного впливу інновацій на економічний розвиток України немає. Однією з причин цього є недостатня державна підтримка. 6. Для вдосконалення реалізації принципів інноваційного розвитку реального сектору економіки запропоновано в системі державного управління інноваційним розвитком реального сектору економіки запровадити системний моніторинг через оцінку, аналіз і контроль діяльності підприємств. Застосування системного моніторингу підприємств промисловості одночасно за різними напрямами (економічним, фінансовим, екологічним, соціальним та ін.) надасть можливість відбору відповідних об’єктів інвестування (створення точок зростання та стабілізації), з одного боку, і виявлення неперспективних підприємств (больових точок) – з іншого. В цілому будь-які зміни в промисловості можливі тільки, зважаючи на одночасне досягнення економічних, екологічних та соціальних цілей (порогів безпеки) соціально орієнтованої ринкової економіки. 7. У системі державної підтримки розвитку інтелектуального капіталу потрібно сприяти прямому фінансуванню в розвиток інтелектуального капіталу, створювати сприятливі умови для інтелектуальної праці, підтримувати інноваційну зайнятість та підприємництво, створювати та вдосконалювати механізми регулювання відносин інтелектуальної власності. Ці заходи стримуватимуть процес втрати наявного інтелектуального капіталу, створять умови для його подальшого розвитку, а також стануть передумовою реалізації ендогенної моделі економічного зростання в Україні. 8. Для вдосконалення державної інноваційної політики на сучасному етапі розширено класифікацію функцій державного управління інноваційною діяльністю доповнивши її систмеутворюючою, системоутверджуючою та системовідтворюючою функціями. Виконання цих функцій дасть змогу реалізувати, розвивати та підтримувати нову інноваційну модель, що в подальшому сприятиме поступовому переходу до соціально орієнтованої ринкової економіки. 9. Комплексна модернізація державних підприємств реального сектору на основі застосування стратегії запозичення є напрямом державної інноваційної політики, що сприятиме мультиплікативній дифузії інновацій у всіх галузях економіки, створенню їх конкурентних переваг. Наступним напрямом прискорення інноваційного розвитку та побудови соціально орієнтованої ринкової економіки є підтримка технопарків із застосуванням стратегії нарощування власного науково-технічного потенціалу, що надасть можливість одночасного досягнення економічних, екологічних та соціальних цілей. 10. Для розширення виробництва високотехнологічної наукоємної продукції в Україні держава повинна надавати відповідну підтримку розвитку малих та середніх інноваційних підприємств за такими напрямами, як: розвиток технологічних парків і становлення інноваційних структур інших типів, створення мережі венчурних компаній та фондів, забезпечення збалансованої роботи банківської системи й подальший розвиток страхових фірм, інвестиційних компаній, ринку цінних паперів з метою формування умов для середньо- та довгострокового кредитування малих і середніх інноваційних підприємств, запровадження державного замовлення на наукоємну продукцію, інформаційне забезпечення суб’єктів інноваційної діяльності. |