У дисертації здійснено теоретичне узагальнення та запропоновано вирішення наукового завдання удосконалення державної фінансової підтримки аграрного сектору України в контексті інтеграції у європейський та світовий економічний простір. Результати проведеного дослідження дозволили сформулювати наступні висновки та пропозиції: 1. На основі аналізу сучасних проблем та потреб аграрного сектору України можна стверджувати, що завдяки своїй специфіці вони не відповідають в повній мірі будь-якому одному із сформованих світових підходів. Найбільш виправданим визначено спрямування на підходи мультифункціональності та глобальності сільського господарства із використанням поєднання стабілізаційних, соціально-гуманітарних та суспільно-регулятивних заходів, які мають впроваджуватись з урахуванням гіпотез оптимального бюджету: аналітичної гіпотези та гіпотези загальної рівноваги. 2. Державне фінансування аграрної сфери повинне здійснюватись для досягнення певних завдань, зокрема обов’язково має бути спрямоване на зменшення наслідків природних, економічних, соціальних та політичних ризиків сільськогосподарського виробництва. 3. В законодавчому регулюванні державної підтримки агарного сектору в Україні можна виокремити три етапи: становлення (1990-1991 роки), розвитку (1992-1998 роки) та стабілізації (з 1999 року). Огляд структури прийнятих законодавчих актів дозволяє стверджувати, що найбільша увага приділяється законодавчому регулюванню забезпечення виробників сільськогосподарської продукції матеріально-технічними ресурсами, а найменша – законодавчому регулюванню розвитку сільських територій та соціальної сфери села. 4. Запропоноване законодавче закріплення обов’язковості фінансування сільського господарства з бюджету будь-якого рівня у обсягах не менше ніж 5% загальної суми видатків дозволить посилити роль місцевих бюджетів у фінансуванні аграрного сектору. Пропонується дольове фінансування регіональних програм із залученням коштів місцевих бюджетів, Муніципальних фондів підтримки сільського розвитку, суб’єктів господарювання та приватних осіб. 5. Частка обсягів фінансування аграрного сектору за рахунок коштів державного бюджету відповідає законодавчо обумовленому обсягу, оскільки є не меншою ніж 5% видатків бюджету (за умови врахування всіх видатків, здійснюваних Міністерством аграрної політики України, а також інших розпорядників за статтями "Сільське господарство" та "Дослідження і розробки у галузі сільського господарства"). З метою вдосконалення аналізу обсягів та структури зазначених видатків запропоновано внести зміни до класифікації видатків, розпорядником яких є Міністерство аграрної політики України. 6. Підтримка сільського господарства в Україні не відповідає тенденціям, які сформувались у світовій практиці, оскільки має особливості, характерні для країн пострадянського простору. Динаміка загальної підтримки сільського господарства в Україні відрізняється від тенденцій, що склались у країнах ОЕСР, значними коливаннями від позитивних до негативних значень у динаміці. Розрахунково доведено, що між показниками підтримки виробників і споживачів сільськогосподарської продукції та показниками виробництва і споживання більшості основних видів продукції в Україні не існує прямого зв’язку. В загальному обсязі підтримки сільського господарства в Україні найбільшу частку займають трансферти від платників податків. 7. На основі проведеного кореляційно-регресійного аналізу виявлено, що зменшення загальної суми видатків зведеного бюджету на сільське господарство на 1% спричинить зменшення виробництва валової продукції сільського господарства на 0,57%. У випадку зменшення обсягів бюджетної підтримки виробництва конкретної продукції на 1% можна очікувати зменшення виробництва м’яса свиней на 0,7-1%, м’яса великої рогатої худоби – на 0,3-0,8%, молока – на 0,4-0,5%. При цьому рівень рентабельності виробництва зазначених видів продукції може зменшитись на 0,2-3,6 відсоткових пункти. 8. На основі розрахунку розроблених автором показників: коефіцієнту внутрішньої забезпеченості та коефіцієнту експортної конкурентоспроможності виявлено, що внутрішня забезпеченість України сільськогосподарською продукцією характеризується більш стабільною динамікою, проте експортна конкурентоспроможність української сільськогосподарської продукції має суттєвий потенціал зростання. 9. Оптимізація бюджетної підтримки аграрного сектору має спиратись на комплексний підхід та здійснюватись за чотирма напрямками: підтримка сільськогосподарського виробництва, фінансування оптимізації ресурсного потенціалу, фінансування розвитку аграрного ринку, фінансування розвитку соціальної сфери. 10. Запропоновано впровадження в Україні надання продовольчої допомоги дітям з малозабезпечених сімей, як нової бюджетної програми, яка звільнена від зобов’язань по скороченню при вступі до СОТ, до того ж спроможна забезпечити сталий розвиток аграрного сектору шляхом формування стабільного попиту на сільськогосподарську продукцію. Визначено, що це забезпечить стабільний попит на 3% валової продукції сільського господарства. 11. На основі проведеного опитування керівників та бухгалтерів сільськогосподарських підприємств підтверджено найвищу ефективність дотацій за рахунок сум ПДВ, нульової ставки ПДВ та фіксованого сільськогосподарського податку, що дозволило внести пропозицію по збереженню зазначених видів підтримки з розробленням нових механізмів. Разом з цим, оптимізація державної підтримки сільського господарства має спрямовуватись на підсилення вагомості дотацій виробниками тваринництва і рослинництва та обов’язкове вдосконалення механізмів здешевлення кредитів і страхування. 12. Для дотримання відповідності обсягів підтримки аграрного сектору прийнятим Україною при вступі у СОТ зобов’язанням, необхідно: непродуктовий СВП обмежити 5% вартості продукції сільського господарства; підтримку виробництва продукції рослинництва обмежити 5% вартості конкретного продукту, що дозволить спрямувати вивільнені кошти на підтримку продукції тваринництва; переорієнтувати підтримку аграрного сектору в напрямку збільшення питомої ваги заходів "зеленої скриньки". | 