На основі опрацювання літературних джерел, дослідження декору міських вілл, особняків кін. ХІХ – першої трет. ХХ ст. Гуцульщини та Покуття отримані такі результати:
1. Початки традиційного будівельного декору, ймовірно, сягають часу дохристиянської епохи. У Київській Русі князівські та боярські тереми будували з профільованими стовпами, ажурною різьбою. У ХVII–XVIII ст. оздоблення дерев’яних деталей архітектури в регіонах Прикарпаття і Українських Карпат досягає найбільшого розквіту формується система ідеальних типів декору. Зростає роль кованого металу.
2. Завдяки декоративним можливостям деревини та відносно стійким фізико-механічним характеристикам, майстри успішно використовували її для гармонізації конструктивних частин споруд, це впливало й на художньо-естетичні особливості архітектурного декору. Мистецькою виразністю характеризуються дерев’яні елементи, зокрема, плоске та об’ємне профілювання стовпів, вітрових дощок, перил, обв’язки фронтонів, шалювання причілків, ажурне і накладне різьблення будівлі.
3. У контексті поступового розвитку планувально-просторових конструкцій дерев’яної церковної архітектури помітне стале розташування декоративних деталей будівель, перевага консерватизму над модернізацією. Архітектурне оздоблення підпорядковується іншим закономірностям генезису та еволюції, які пов’язані із давніми знаками візерунків, із впливами західноєвропейського декоративного мистецтва.
4. Стилістичні особливості декору дерев’яних церков XVII – XIХ ст. стали творчим джерелом для оздоблення міської дерев’яної архітектури XVIII – першої пол. ХІХ ст., а також міської архітектури стилю модерну і ар-деко. Поштовхом до будівництва особняків з екзотичним і народним декором, ймовірно, була тривала практика спорудження виставкових павільйонів. Встановлено, що дерев’яні і ковані деталі, виконані різноманітними техніками художнього дерева та ковальства, надавали помешканням і реакреаційним будівлям урочистого вигляду, збільшували декоративність і привабливість.
5. Дерев’яний декор міської архітектури новітнього часу складає дев’ять типологічних груп: стовпи, випусти (кронштейни), обв’язки, шалівки, вітрові дошки, поруччя, увінчання покрівлі, обрамлення вікон, двері. Кожна типологічна група складається з кількох підгруп. Вони вирізняються сукупністю певних декоративних і формальних ознак, що сприяють їх ідентифікації. Налічується п’ять типологічних груп та двадцять три підгрупи металевого оздоблення.
6. У технології виготовлення декоративних деталей архітектури застосовується плоске профілювання і об’ємне на стовпах, балках, кроквах тощо. Для оздоблення міських особняків, вілл Коломиї, Івано-Франківська, Ворохти, Косова, Кут виконували наскрізне вирізування за допомогою коловороту та лобзика, рідше рельєфне різьблення. Виробництво ковальсько-слюсарських творів для архітектури полегшилося внаслідок упровадження модульних елементів. Решітки із застосуванням прутів, смуг і бляхи відзначаються складністю композиції та дзеркальною симетрією.
7. Художня виразність системи оздоблення дерев’яних деталей архітектури досягається завдяки цілісності, тектоніці, масштабу та контрасту. Організація орнаментальної структури здійснюється прийомами ритму, симетрії і динаміки, а також ажурності, пластичності, рідше кольору. Використовують семантичні засоби: символ, знак, атрибут тощо. Найпоширенішими декоративними елементами будівлі є теслярські обв’язки крайньої крокви причілку чи ґанку таких конструкцій: хрещата, прямокутна, ламано-зубчата, луковидна, прямокутно-луковидна, півкругла та подвійно півкругла.
Ажурний різьблений декор дерев’яних деталей міської архітектури –– це поєднання знаків, які представлені переважно мотивами рослинного характеру, а також долучених силуетів пташок, фігурок і масок левів, написів. Виявлена ажурність, яка нагадує орнаменти плетінкової та витинанкової структури.
8. Стилістика дерев’яного архітектурного декору –– це поєднання окремих складових, зокрема стилістики теслярського профілювання, фахверку, стилістики плоскорельєфного різьблення, художніх особливостей прорізного декору, пластики точених деталей та мотивів декоративного мистецтва. Художня система архітектурного оздоблення ґрунтується на національних і локальних традиціях. Профільовані елементи будівлі підкреслюють важливість несучих конструкцій. Переважають рослинні гнучкі стебла, листки та квіти з ажурним тлом. Відчутні впливи східної та західної орнаментики, що поширювалися з альбомів і посібників. Застосовувалися дзеркально симетричні та асиметричні композиційні схеми, стрічкові рапорти тощо.
9. Встановлено, що оздоблені архітектурні деталі міських особняків і вілл спорадично ще зустрічаються і за межами досліджуваної території у східному та північному напрямах, на теренах бойківського Підгір’я, Опілля та Західного Поділля. Фахверкові, стовпові конструкції будівель, за винятком відкосів, в Україні і в сусідніх країнах відзначаються простою універсальною формою. Унікальністю наділені круглі, подвійно-круглі та фігурні обв’язки, профільовані кронштейни, відкоси стовпів, ажурне і накладне різьблення фронтонів. Подібна стилістика різьблення єднає вілли і пансіонати України, Польщі та Австрії. Російський прорізний декор будівель схожий до українського хвилястими зигзаговидними візерунками, “есиками”, що розвинулися незалежно на ґрунті середньовічних мистецьких традицій.
В оздобленні ковальсько-слюсарських деталей архітектури переважає універсальність стилістики орнаментальних мотивів. У металевих решітках поєднуються відголоски неорококо, необароко, неокласицизму з художніми особливостями модерну.
10. Вілли й особняки модерну та ар-деко є культурною та мистецькою спадщиною, вимагають наукового вивчення, реставрації, паспортизації та охорони. Запропоновані паспортні категорії для обліку пам’яток складаються із дев’яти позицій: 1) тип реєстраційно-охоронних даних; 2) типологія-систематизація; 3) історія об’єкта; 4) культурно-історичне походження; 5) локалізація; 6) фізичні дані; 7) мистецькі особливості; 8) вартість, страхування; 9) реставрація, бібліографія. Для збереження унікальних об’єктів архітектури і декоративного мистецтва їх вносять до переліку пам’яток обласного чи загальнодержавного значення. Будівлі, яким загрожує знесення, запропоновано створити музей під відкритим небом “Вілли Гуцульщини і Покуття”.
11. Запровадження деталей декору архітектури в дизайн сучасних споруд відпочинкового характеру є також одним із методів збереження дерев’яних конструкцій та ажурної орнаментики. Пропонуємо залучити до навчальної програми для студентів художніх вузів Прикарпаття предмет “архітектонічний декор”, який допоможе засвоїти основні поняття теорії та практики оздоблення сучасних особняків.
12. Дослідження декоративних деталей у міській архітектурі Гуцульщини та Покуття може посприяти впровадженню профільованих, різьблених і кованих мотивів оздоблення в сучасну творчу практику дизайну архітектурного середовища. Перспективу вивчення цієї теми слід пов’язати з фольклорними явищами в оздобленні сільського житла другої пол. ХХ ст. і в громадському будівництві Прикарпаття і Карпат.
|
