1. У дисертації на основі системного підходу здійснено комплексне дослідження поширеності, клініко-психопатологічної та психодинамічної типології, закономірностей формування і динаміки ДТР у жінок в період вагітності і після пологів, а також пограничної психічної патології у дітей. Розроблено, апробовано і впроваджено систему діагностики, терапії та профілактики ДТР у вагітних та матерів і ППР – у дітей. 2. В результаті теоретичного аналізу і на підставі клінічних даних розроблено альтернативну модель формування ДТР у жінок під час вагітності і впливу даних порушень на психічний розвиток дитини. Теоретична модель інтегрує положення біопсихосоціального і психодинамічного підходів, теорії прихильності і ранніх об'єктних відносин. Походження ДТР розглядається з позицій еволюційного онтогенезу, особливостей індивідуальної психодинаміки, трансгенераційної трансмісії прихильності, інтерперсональних відносин і системи психологічного захисту. Це дозволяє говороти про цілісну біопсихосоціальну систему мати–плід/дитя у контексті родинних відносин, доповнити клінічну типологію психодинамічними поняттями і розширити можливості системно-прогностичного аналізу предикторів та удосконалити психотерапевтичне втручання 3. Проведене дослідження виявило депресивні і тривожні розлади непсихотичного рівня у 20% жінок у другому триместрі вагітності. Аналіз клініко-сіндромологічної типології ДТР непсихотичного рівня під час вагітності та післяпологовому періоді у жінок дозволив виділити три підгрупи розладів: депресивні (n = 99, 39,6%), тривожні (n = 81, 32,4%) і змішані тривожно-депресивні ( n = 70, 28%). 3. 1. При клініко-психопатологічному і психодіагностичному обстеженні післяпологову депресію (ПД) було виявлено у 18,9% породіль. Середній бал за HAM-D21 складав 18,31 балів. Клініко-синдромологічно ПД характеризувалася астенічним, тривожним, астено-тривожним, тривожно-тужним і тривожно-дисфоричним типами і розрізнялася за глибиною, психологічними, структурно-психодинамічними особливостями та ступенем соціальної дезадаптації. 3.2. Клініко-патогенетичні типи ДТР у 37,6% обстежених представляли собою різні варіанти розладів адаптації: короткочасна депресивна реакція (F 43.20 – у 29, 11,6%), пролонгована депресивна реакція (F 43.21 – у 29, 11,6%), змішана тривожно-депресивна реакція (F 43.22 – у 36, 14,4%), тривалість яких варіювала від одного місяця (30%) до двох років (20%), середня тривалість розладів у цій підгрупі складала 10±2 місяця. Значно рідше зустрічалися легкий депресивний епізод (F 32,0), дистимія (F 34.1) відповідно по 15 і 16 випадків (по 6%). Змішаний тривожно-депресивний розлад у (F 41.2) діагностовано у 34 пацієнток (13,6%), неврастенія (F 48.0) – у 20 (8%). Більше поширеними були астенодепресивний, тривожно-депресивний, істеро-депресивний, тривожно-іпохондричний, депресивно-дисфоричний та дистимічний варіанти рецидивних чи схильних до хронифікації ДТР. Дослідження в динаміці показало, що наявність ДТР у жінок під час вагітності є предиктором депресивних і тривожних розладів у матері упродовж першого року життя дитини. 3.3. В результаті психодинамічної систематизації основних типів інтрапсихічних конфліктів у вагітних з ДТР (n=36) у 59% було виявлено конфлікти сепарації – індивідуації, залежності – незалежності. Конфлікти, пов'язані із труднощами або неможливістю визнання власних почуттів гніву та агресії, керування і контролю над ними були виявлені у 23% (n=14), а конфлікти, пов'язані із сексуальністю, – у 15% (n=9) вагітних жінок з ДТР. При психодинамічній систематизації депресивних розладів у 56,3 % пацієнток було виявлено депресію анаклітичного типу, а 37,5% – депресію інтроективного типу, в інших 6,3% жінок відзначалися поєднання анаклітичних та інтроективних розладів. При цьому встановлено зв'язок анаклітичної патології з наявністю конфлікту сепарації–індивідуації та зв'язок інтроективної патології з конфліктами, пов'язаними з агресією і сексуальністю. Аналіз механізмів психологічного захисту у жінок із ДТР виявив дезадаптивність з переважанням первинних (примітивних) захисних механізмів, таких як заперечення, регресія і проекція. 4. Окремі клініко-психопатогенетичні види ДТР розвиваються на основі взаємодії спадково-конституціональних, психотравмуючих і сомато-акушерських патогенних факторів, індивідуальні особливості поєднання котрих визначають характер, вираженість і динаміку афективної патології непсихотичного рівня у жінок під час вагітності та у післяпологовий період. Поєднання несприятливої спадковості, ускладненого безплідністю, перинатальними втратами акушерського анамнезу, внутрішні особистісні конфлікти, дисгармонійні відносини в родині, незадовільні відносини із власною матір'ю, наявність психотравмуючих чинників є факторами ризику розвитку ДТР під час вагітності. 4.1. Виявлено чіткі зв'язки між сімейними дисгармоніями, особистісними девіаціями, інтрапсихічними конфліктами і ступенем вираженості ДТР (r = 0,7). Визначено, що у 27% пацієнток із ДТР був гармонійний тип преморбідних типологічних особистісних характеристик, у 24% – гістріонічний, у 21% – емоційно-лабільний, у 15 % – тривожний, у 8% – ананкастний, інших 5% жінок – параноїдний, шизоїдний і гіпертимний типи. У 40 % вагітних жінок виявлено дисгармонійні взаємини в родині батьків, у 34% – у власній родині. 4.2. Результати проведеного аналізу є доказом значущих зв'язків (р<0,001 – р<0,01) між сомато-біологічними і психосоціальними факторами, асоційованими з порушеннями репродуктивної функції, зокрема такими, як ускладнення акушерського анамнезу, тривалий період безплідності, перинатальні втрати в анамнезі, і вираженістю ДТР. Встановлено достовірні кореляції між вираженістю акушерської патології, повторною психічною травматизацією і симптомами ДТР. Найбільш значущу патогенну роль відіграють перинатальні втрати, тривалий період безплідності на тлі бездітності і повторні психічні травми, зумовлені сімейними дисгармоніями. Існує також достовірний зв'язок між незадовільними інтерперсональними відносинами і високими показниками тривожності і депресії за психометричними шкалами. Результати аналізу свідчать про високий коефіцієнт рангової кореляції відносин з матір'ю і партнером (r=0,83; p<0,001). Отримані дані використовувалися для виділення предикторів ДТР під час вагітності, мали прогностичне та діагностичне значення, були корисними у розробці стратегій психотерапії і профілактики ДТР у вагітних і матерів. У жінок з високим інтелектуальним та загальнокультурним рівнем, задовільною соціальною підтримкою, та економічною стабільністю ДТР носили короткочасний, переважно адаптаційній характер, що дозволяє відносити вказані фактори до саногенних. 5. Виявлено утруднення процесу формування материнської прихильності до плоду у вибірці вагітних із ДТР. Достовірно більш високий рівень балів за шкалою прихильності був в основній групі (n=190) –53,45±0,66, тоді як у групі порівняння (n=56) – 51,82±0,82, р=0,035. Комплексний аналіз формування материнської прихильності й адаптації до материнства показав важливість цих показників для визначення якості психосоціального функціонування жінок у відповідний період репродуктивного циклу. Незадовільна адаптація до материнства з високим ступенем вірогідності корелює з підвищеними показниками за Единбурською шкалою післяпологової депресії – ЕШПД (Cox зі співавт., 1981) і шкалою депресії Гамільтона під час вагітності і після пологів, у той час як при задовільній адаптації до материнства показники за шкалами депресії були достовірно менше середніх значень. Отримані результати доводять, що депресивні і тривожні розлади негативно впливають на адаптацію жінок до материнства. Ці параметри можуть використовуватися для прогностичної оцінки порушень ранніх відносин між матір’ю і немовлям та розвитку пограничних психічних розладів у дитини, а також як критерії визначення фокусу психотерапевтичного впливу та оцінки його ефективності. 6. На основі принципів «інтегрованої медицини» розроблено диференційовану модель діагностики, прогностичної оцінки, психотерапії та профілактики ДТР у вагітних і матерів з дітьми до року, що забезпечує взаємодію і наступність між психіатричною і загальносоматичною службами. Модель будується, початково, на алгоритмі первинної скринінгової діагностики, яку здійснює фахівець загальної практики або клінічний психолог. Дослідження довело високу діагностичну цінність та ефективність цієї моделі. 7. При наявності ДТР існують значущі кореляції між акушерськими ускладненнями і показниками розвитку немовляти. Отримані дані свідчать про високу значущість зв'язків між якістю взаємин жінки із власною матір'ю і партнером, підвищеними показниками рівню депресії та тривожності у вагітних, показниками за шкалою Апгар і масою тіла немовлят. В основній групі, де матері страждали на ДТР, цей показник складав 71 (76%), тоді як у групі порівняння – 24 (30%) (р<0,001), що дозволяє говорити про взаємозв'язок ДТР у матерів із пограничною психічною патологією у їхніх дітей. Таким чином, ДТР непсихотичного рівня у жінок під час вагітності та післяпологовому періоді є факторами ризику розвитку пограничної психічної патології у дітей. 8. Диференційована комплексна медикаментозна й експресивно- супортивна психотерапія, розроблена на основі психодинамічного аналізу, і побудова індивідуальних програм психотерапевтичного втручання, є ефективним варіантом спеціалізованої допомоги вагітним і матерям з дітьми в умовах загальномедичної практики. Основними результатами такого підходу є редукція симптомів тривоги і депресії при вагітності і зниження ризику рецидивування та хронізації вказаних розладів після пологів. Ефективність комплексної терапії виражається також у покращанні адаптації жінок до материнства, фасилітації процесу пренатальної материнської прихильності та зменшення ризику пограничної психічної патології у дітей, а також гармонізації ранніх відносин мати – дитина – родина. 9. У дослідженні отримано репрезентативний клініко-статистичний матеріал, який дозволяє науково обґрунтувати ефективність використання моделі комплексної діагностики, фармакотерапії, психотерапії та профілактики ДТР непсихотичного рівня у вагітних і матерів, а також ППР у їхніх дітей. Організаційно-методичною основою реалізації даної моделі є виділення перинатальної психосоматики і психотерапії, а також пограничної мікропсихіатрії в окремі науково-практичні напрямки, інтегровані в загально медичну практику на основі реалізації мультідисциплінарного підходу в інтересах вирішення задач охорони психічного здоров’я жінок та дітей. |