Анотація до роботи:

Абдуллаєв Р.Я. Деякі аспекти ехокардіографічної діагностики механізмів розвитку та прогресування серцевої недостатності при різних формах ішемічної хвороби серця. – Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора медичних наук за спеціальністю 14.01.11. – Кардіологія. – Харківській державний медичний університет МОЗ України, Харків, 2003.

Вивчено патогенетичні механізми розвитку ХСН у хворих із різними формами ішемічної хвороби серця (ІХС). Ексцентрична гіпертрофія міокарда ЛШ при стабільній стенокардії на фоні АГ часто супроводжується псевдонормалізацією діастолічного наповнення, що вказує на гірший прогноз. У всіх хворих із ПІК на фоні ГМЛШ реєструється діастолічна дисфункція: найменша величина співвідношення E/A спостерігається при верхівковій гіпертрофії; найменший ЧІР та найбільший ЧУЄ відзначаються при переважній гіпертрофії ЗСЛШ. Псевдонормалізація діастолічного наповнення ЛШ переважає серед хворих на ХСН на фоні ГМЛШ. У пацієнтів із ПІК без ХСН вірогідне збільшення КДО спостерігається лише при незначній гіпертрофії ЛШ, а зниження ФВ – при вираженій гіпертрофії ЛШ. Систолічна дисфункція серед хворих на ПІК переважає при відсутності ГМЛШ і наявності ХСН. Дисфункція папілярних м’язів найчастіше відбувається при асинергії нижньої та задньобічної стінок ЛШ. Розширення мітрального кільця в більшості випадків відзначається при акінезії чи дискінезії базальних сегментів ЛШ і найчастіше є причиною МР у хворих на ІКМП та ХАЛШ. Існує взаємозв’язок між локалізацією аневризми, індексом сегментарної скоротливості та глобальною систолічною і діастолічною функціями лівого шлуночка. Асиметричне стонщення сегментів стінок ЛШ, наявність демаркаційної лінії, потовщення проксимальних відділів стовбура лівої коронарної артерії – найінформативніші показники ішемічної КМП.

1. Систолічна дисфункція ЛШ у хворих зі ССН без перенесеного раніше ІМ спостерігається при наявності більш 3-х гіпокінетичних сегментів. ХСН частіше виявляється діастолічною дисфункцією ЛШ із перевагою передсердного наповнення. Гіипокінезія більш 3-х сегментів вірогідно частіше виявляється на тлі ГМЛШ, при якій збільшується ризик розвитку безболючої ішемії міокарда. Ексцентрична ГМЛШ сприяє псевдонормализації діастолічного наповнення і вказує на гірший прогноз.

2. Максимальні порушення скорочувальної функції і геометрії ЛШ спостерігаються на 7–8-му добу від початку гострого ІМ і зберігаються до кінця госпітального періоду. У госпітальному періоді ГІМ адаптивне ремоделювання ЛШ і ЛП характеризується невеликим збільшенням лінійних розмірів ЛШ, наявністю компенсаторної гіперкінезії інтактного міокарда. При дезадаптивному ремоделюванні компенсаторна гіперкінезія інтактного міокарда відсутня чи виявляється недостатньою, вірогідно збільшуються КДО, КСО, EPSS, індекс Керена, ІПЛС і знижується ФВ у порівнянні з показниками на 1–2-гу добу від початку ІМ.

3. Дезадаптивне ремоделювання ЛШ у пізньому постінфарктному періоді характеризується прогресивним розширенням його порожнини, зростанням ІЛС, зниженням відносної товщини стінок ЛШ, збільшенням індексу Керена, псевдонормализацією діастолічного наповнення ЛШ. Зменшення індексу Д/К ЛП, поява реверсного кровотоку в легеневих венах свідчить про дезадаптивний характер ремоделювання передсердя. Збільшення СТЛА часто сполучається з дезадаптивним ремоделюванням ЛП і найбільш виражена при задній локалізації ІМ. Дезадаптивне ремоделювання ЛШ і ЛП може відбуватися також у хворих з Q-негативним ГІМ, ступінь зміни ЕхоКГ-параметрів менш виражена, ніж при Q-позитивному ІМ.

4. Систолічна дисфункція зі зниженням ФВ менш 50% спостерігається при ІЛС вище 1,25. У всіх хворих на ПІК на тлі ГМЛШ реєструється діастолічна дисфункція: найменша величина співвідношення E/A спостерігається при верхівковій гіпертрофії; найменша величина ЧІР і найбільша ЧУЄ – при сумарній товщині МШП і ЗСЛШ більш 26 мм, а також при значній гіпертрофії ЗСЛШ. Псевдонормалізація діастолічного наповнення ЛШ переважає серед хворих на ХСН на тлі ГМЛШ. У хворих з ПІК без ХСН достовірне збільшення КДО відзначається тільки при незначній гіпертрофії ЛШ, а зниження ФВ – при вираженій гіпертрофії ЛШ. Систолічна дисфункція у хворих з ПІК більш виражена при ексцентричній ГМЛШ.

5. Помірно виражена мітральна регургітація вірогідно частіше реєструється при задній локалізації рубцевих змін, що обумовлено дисфункцією задньомедіального папілярного м’яза. Зростання ступеня мітральної регургітації супроводжується збільшенням ФК ХСН. При III ФК ХСН параметр d/dt стає меншим 1100 мм рт. ст./с, що вказує на явне порушення скоротності міокарда ЛШ зі зниженням ФВ менш 45%. Максимальне збільшення передньозаднього розміру ЛП і ЛШ, зниження ФВ спостерігаються у хворих із ХСН на тлі мітральної регургітації. У цій групі хворих також відзначається максимальне збільшення величини показників ЧІР, ЧУЄ і AFF. Передсердне наповнення в них перевищує 40%.

6. Геометрія глобального і регіонального скорочення ЛШ у хворих з ПІК залежить від локалізації рубцевого міокарда і контрактильної здатності інтактних сегментів. Найбільше зниження ФСП спостерігається при локалізації рубцевих змін у базальних і середніх відділах лівого шлуночка. Показники сферичності ЛШ – Д/К, 2HD і індекс Керена від контрольної групи вірогідно (р<0,05) відрізняються тільки при передній локалізації ПІК.

7. При ХАЛШ ступінь систолічної і діастолічної дисфункцій ЛШ залежить від локалізації і поширеності аневризми. Аневризма одного сегмента верхівки не спричиняє систолічну дисфункцію, але часто призводить до порушення діастолічного наповнення ЛШ за гіпертрофічним типом, ступінь ХСН не перевищує I–II ФК. Локалізація аневризми в середньому і базальному сегментах обумовлює розвиток більш тяжкої ХСН, що частіше має змішаний характер зі значним зниженням ФВ і псевдонормальним типом діастолічного наповнення ЛШ.

8. Мітральна регургітація II і III ступеня значно частіше реєструється при локалізації аневризми в задньому — базальному сегменті, трохи рідше в МШП. Зростання ступеня мітральної регургітації супроводжується збільшенням ФК ХСН. При III і IV ФК ХСН параметр d/dt стає менше 1100 мм рт.ст./с, що вказує на явне зниження скорочувальної здатності міокарда, що добре корелює з ФВ нижче 45%.

9. Зростання ФК ХСН супроводжується збільшенням частоти і тяжкості трикуспідальної регургітації. Високі ступені ХСН помірно корелюють з рівнем систолічного градієнта тиску між правими камерами серця і СТЛА. Виражена ЛГ сполучається з перевагою псевдонормализації і розвитком у частини хворих рестриктивного діастолічного наповнення ЛШ. Це супроводжується різким зниженням внеску передсердя в діастолічне наповнення, зменшенням систолічного компонента кровотоку в легеневих венах, збільшенням амплітуди хвилі в діастолі і появою реверсної течії.

10. Характерними ЕхоКГ-показниками ІКМП у хворих з виявленою ІХС можна вважати: КДР ЛШ >57 мм, ФВ<45%, DS<24%, EPSS >10 мм, 2H/D<0,30, ІЛС>1,31 і наявність діастолічної дисфункції ЛШ. Для тяжкої форми ІКМП характерне сполучення наступних ЕхоКГ-показників: КДР>70 мм, ФВ<30%, DS<20%, EPSS>20 мм, 2H/D<0,20, ІЛС>1,5, рестриктивне наповнення ЛШ .

11. У хворих з ІКМП основним механізмом мітральної регургітації (II і III ступеня) є розширення мітрального кільця. Воно спостерігається у всіх хворих з IV ФК і близько 73% – з III ФК ХСН. Зростання ступеня мітральної регургітації і збільшення ФК ХСН мають високу кореляцію. При III ФК ХСН параметр d/dt стає менше 1050 мм рт.ст./с, а в хворих з IV ФК ХСН – менш 1000 мм рт.ст., що характеризує тяжке порушення скоротності міокарда ЛШ.

Приблизно у половини хворих з початковою (II ФК ХСН) і у всіх хворих з тяжкою (IV ФК ХСН) стадією ІКМП спостерігається трикуспідальна регургітація. Перевищення СТЛА 40 мм рт.ст. указує на наявність III—IV ФК ХСН. В міру збільшення СТЛА відбувається трасформація діастолічного наповнення ЛШ від гіпертрофічного до рестриктивному типу. Зростання ФК ХСН у хворих з ІКМП супроводжується збільшенням поперечних розмірів ПШ, зниженням його ФВ, достовірним збільшенням діаметра виносного тракту і зниженням інтеграла лінійної швидкості кровотоку у ньому.

12. При ІКМП відбуваються глобальні і регіональні зміни геометрії скорочення ЛШ. Перші характеризуються, головним чином, дифузійним зниженням ФСП ЛШ, особливо базальних його відділів. Показники, що відбивають сферичність ЛШ — Д/К, 2HD, ІС і індекс Керена у хворих з III і IV ФК ХСН із високою вірогідністю відрізняються від здорових осіб. Усі показники сферичності ЛШ вказують на дезадаптивне ремоделювання, що виявляється також зниженням діастолічної і систолічної товщини стінок, їхнього процентного співвідношення, швидкості циркулярного укорочення волокон міокарда.

Публікації автора:

1. Абдуллаев Р.Я. Сравнительная оценка результатов энзимодиагностики и ЭхоКГ при остром инфаркте миокарда//Лабораторная диагностика. –1999. –№2. – С.10–13.

2. Абдуллаев Р.Я. Эхокардиографическая диагностика осложнений острого инфаркта миокарда//Международный медицинский журнал. –2001. –№1. –С. 23–27.

3. Абдуллаєв Р.Я. Ехокардіографічна діагностика ішемічної кардіоміопатії//Український радіологічний журнал. –2001. –№1. –С. 50–54.

4. Абдуллаев Р.Я. Взаимосвязь между нарушением липидного обмена и поражением сонных артерий у больных ишемической болезнью сердца по данным ультразвукового исследования //Лабораторная диагностика. –2001. –№ 2. –C. 22–25.

5. Абдуллаев Р.Я. Эхокардиография при хронической сердечной недостаточности у больных ИБС//Международный медицинский журнал. –2001. –№2. –С. 16–18.

6. Абдуллаєв Р.Я. Ехокардіографічна діагностика дисфункції лівого шлуночка в хворих із хронічною постінфарктною аневризмою//Український радіологічний журнал. –2001. –№2. –С. 219–222.

7. Абдуллаев Р.Я. Особенности эхокардиографического определения глобальной систолической функции левого желудочка у больных ИБС//Медицина сегодня и завтра. –2001. –№3. –С. 25–27.

8. Абдуллаєв Р.Я. Ехокардіографічна діагностика мітральної недостатності в хворих на постінфарктний кардіосклероз//Український радіологічний журнал. –2001. –№3. –С. 270–272.

9. Абдуллаєв Р.Я. Вплив ступеня й локалізації гіпертрофії міокарда на систолічну та діастолічну функції лівого шлуночка в хворих на постінфарктний кардіосклероз//Український радіологічний журнал. –2001. –№4. –С. 370–374.

10. Абдуллаєв Р. Я. Ехокардіографічна діагностика німої ішемії міокарда// Медицина сегодня и завтра. –2001. –№.4. –С. 45–49.

11. Абдуллаев Р.Я. Особенности позднего ремоделирования левого предсердия и левого желудочка у больных, перенесших инфаркт миокарда, его роль в развитии хронической сердечной недостаточности//Медицина сегодня и завтра. –2002. –№1. –С. 68–72.

12. Абдуллаев Р.Я. ЭхоКГ-показатели систолической и диастолической функций левого желудочка при ишемической кардиомиопатии//Український кардіологічний журнал. –2002. –№2. –С.23–27.

13. Абдуллаев Р.Я. Взаимосвязь между локальной сократимостью и дисфункцией левого желудочка у больных со стабильной стенокардией напряжения//Медицина сегодня и завтра. – 2002. –№3. –С. 36–39.

14. Абдуллаєв Р.Я. Вплив характеру гіпертрофії міокарда на систолічну та діастолічну функції лівого шлуночка в хворих зі стабільною стенокардією//Український радіологічний журнал. – 2002. –№3. – С. 232–237.

15. Абдуллаев Р.Я. Взаимосвязь между сегментарной сократимостью и дисфункцией левого желудочка при постинфарктном кардиосклерозе//Лікарська справа. – 2002. – №3–4. – С. 45–48.

16. Абдуллаєв Р.Я. ЕхоКГ-показники геометрії скорочення і розслаблення лівого шлуночка в хворих із постінфарктною аневризмою та хронічною серцевою недостатністю//Український радіологічний журнал. – 2002. – №4. – С. 366–370.

17. Абдуллаев Р.Я. Взаимосвязь между легочной гипертензией и диастолической дисфункцией левого желудочка у больных с ишемической кардиомиопатией//Международный медицинский журнал. – 2003. – №1. – С. 12–16.

18. Абдуллаев Р.Я., Латогуз И.К. Принципы эхокардиографической оценки локальной сократимости левого желудочка//Врачебная практика. – 2001, – №4 –C.68–72. Автором самостійно виконано ЕхоКГ-дослідження хворих, визначення показників гемодинаміки, аналіз результатів.

19. Абдуллаев Р.Я., Латогуз И.К. Влияние степени и локализации гипертрофии миокарда на систолическую и диастолическую функции левого желудочка у больных эссенциальной артериальной гипертензией//Український терапевтичний журнал. – 2001. – №4. – С. 69–72. Автором самостійно виконано ЕхоКГ-дослідження хворих, визначення показників гемодинаміки, аналіз результатів.

20. Абдуллаев Р.Я., Латогуз И.К., Власенко М.А. Принципы эхокардиографической оценки диастолической функции левого желудочка//Експериментальна і клінічна медицина. – 2001. – №4. – С. 59–62. Автором самостійно виконано ЕхоКГ-дослідження хворих, визначення показників гемодинаміки, аналіз результатів.

21. Эрбель Р., Джи Д., Абдуллаев Р.Я. Внутрикоронарное ультразвуковое исследование//Международный медицинский журнал. – 2001. – №3. – С. 16–19. Автором самостійно проведено аналіз результатів.

22. Шиллер Н.Б., Фостер Э., Абдуллаев Р.Я., Соболь Ю.С. Диагностические возможности чреспищеводной эхокардиографии при ишемической болезни сердца//Международный медицинский журнал. – 2001. – №4. – С. 18–21. Автором самостійно проведено аналіз результатів.

23. Эрбель Р., Абдуллаев Р.Я. Систолическая и диастолическая функции левого желудочка у больных после хирургического лечения ИБС//Международный медицинский журнал. – 2002. – №1–2. – С. 27–29. Автором самостійно проведено аналіз результатів.

24. Эрбель Р., Абдуллаев Р.Я. Возможности стресс-ЭхоКГ в выявлении локализации коронарного атеросклероза//Международный медицинский журнал. – 2002. – №3. –С. 14–17. Автором самостійно проведено аналіз результатів.

25. Абдуллаев Р.Я., Ахмедов А.А. Эхокардиографическая диагностика хронических постинфарктных аневризм левого желудочка//Визуализация в клинике. – 1993. – №2. – С. 13–17. Автором самостійно виконано ЕхоКГ-дослідження хворих, визначення показників гемодинаміки, аналіз результатів.

26. Абдуллаев Р.Я., Ахмедов А.А. Внутрисердечная гемодинамика и подвижность миокарда при хронических постинфарктных аневризмах левого желудочка//Визуализация в клинике. – 1995.– №7. – C. 26–29. Автором самостійно виконано ЕхоКГ-дослідження хворих, визначення показників гемодинаміки, аналіз результатів.

27. Ляйшик Р., Эрбель Р., Абдуллаев Р.Я. Воспроизводимость стресс-эхокардиогрфии (ЭхоКГ) с использованием внутривенного введения ультразвукового контрастного вещества BY 963 //Визуализация в клинике. – 1998. – №12. – С. 25–29. Автором самостійно проведено аналіз результатів.

28. Абдуллаев Р. Я. Ультразвуковое исследование при артериальной гипертензии //Артериальная гипертензия’99/ Под ред. И.Г. Березнякова. Х.: Константа, 1999. – С. 26–36.

29. Абдуллаев Р.Я., Атьков О.Ю., Соболь Ю.С. Атлас ультразвуковой диагностики. Х.: Прапор, 1993. – 115 с. Автором самостійно виконано ЕхоКГ-дослідження хворих, аналіз результатів та написання глави посібника.

30. Абдуллаев Р.Я., Шиллер Н.Б., Соболь Ю.С., Редберг Э., Фостер Э., Стайнбек Р., Аль Камме. Современная эхокардиография: Монография. Х.: Фортуна-пресс, 1998. – 240 с. Автором самостійно виконано ЕхоКГ-дослідження хворих, аналіз результатів та написання глави посібника.

31. Абдуллаев Р.Я. Клиническая эхокардиография при ишемической болезни сердца: Монография. Х.: Факт, 2001. – 240 с.

32. Абдуллаев Р.Я., Селиванов В.Ф., Березняков И.Г. Оценка гемодинамики методом эхокардиографии у молодых больных с артериальной гипертензией /Научно-практическая конференция молодых ученых-медиков “Научно-технический прогресс в медицине”. – Харьков, 1989. – С. 6. Автором самостійно виконано ЕхоКГ-дослідження хворих, визначення показників гемодинаміки, аналіз результатів.

33. Абдуллаєв Р.Я., Березняков І.Г. Лiкування міноксидилом у комплексному лiкуваннi хворих на гіпертонiчну хворобу /IV з’iзд кардiологiв Украiнi: Тези доповiдей. – Київ, 1994. – С. 41. Автором самостійно проведено аналіз результатів.

34. Березняков І.Г., Щербань Т.В., Абдуллаєв Р.Я., Серікова І.М. Деякi наслідкi у хворих тяжкими формами артерiальної гiпертонiї за допомогою мiноксидила /Наукова конференція “Сучаснi проблеми фармацiї”: Тези доповiдей. – Дніпропетровськ, 1994. – С. 221. Автором самостійно виконано ЕхоКГ-дослідження хворих.

35. Абдуллаев Р.Я., Ахмедов А.А. Хроническая постинфарктная аневризма левого желудочка по данным ЭКГ и ЭхоКГ /Проблемы клинической генетики и пренатальной диагностики: Тезисы докладов II международного симпозиума. 13—15 сентября, Балаклея. 1994. – С. 47–48. Автором самостійно виконано ЕхоКГ-дослідження хворих, визначення показників гемодинаміки, аналіз результатів.

36. Абдуллаев Р.Я., Ахмедов А.А. Клиническое течение хронической постинфарктной аневризмы левого желудочка /II съезд Ассоциации специалистов УЗД в медицине: Тезисы докладов. 27–30 июня 1995 г., Москва. – С. 42. Автором самостійно виконано ЕхоКГ-дослідження хворих, визначення показників гемодинаміки, аналіз результатів.

37. Ахмедов А.А., Абдуллаев Р.Я. Нарушение внутрисердечной гемодинамики при хронической постинфарктной аневризме левого желудочка по данным эхокардиографии / II съезд Ассоциации специалистов УЗД в медицине: Тезисы докладов. 27–30 июня 1995 г., Москва. – С. 44. Автором самостійно виконано ЕхоКГ-дослідження хворих, визначення показників гемодинаміки, аналіз результатів.

38. Абдуллаев Р.Я. Систолическая и диастолическая функции левого желудочка у больных ИБС с нарушениями локальной сократимости / III съезд Ассоциации специалистов УЗД в медицине: Тезисы докладов. 25–28 октября 1999 г., Москва. – С. 29.

39. Васильева Е. В., Абдуллаев Р.Я., Первомайская Т.В. Систолическая и диастолическая функции левого желудочка у больных артериальной гипертензией/ III съезд Ассоциации специалистов УЗД в медицине: Тезисы докладов. 25–28 октября 1999 г., Москва. – С. 39. Автором самостійно проведено аналіз результатів.