1. У дисертаційному дослідженні розглянута нова та актуальна для української політичної науки проблема деетатизації воєнної сфери з боку недержавних акторів. Цей процес експлікується як суспільна відповідь на неадекватність суспільним потребам державних дій у воєнній сфері. Введено важливе поняття для характеристики процесу деетатизації воєнної сфери – „недержавні збройні формування” (НЗФ), яке більш точно відображає „недержавний” статус таких формувань, ніж значно поширеніше на пострадянському просторі поняття „незаконні збройні формування”. Недержавні збройні формування – це самостійні суспільні збройні структури, які не належать до чинних державних інститутів тієї чи іншої країни. Визначені характерні риси, якими відрізняються НЗФ від регулярних та іррегулярних збройних формувань, а саме: відсутністю належності до державних інститутів та постійної організації, озброєнням, одностроями тощо. Запроваджено типологізацю НЗФ за рівнем інтеграції в державні структури, ресурсним потенціалом, за структурою, за рівнем підтримки населенням, за головною метою діяльності. Доведено, що в історичному ракурсі етатичні та деетатичні тенденції у воєнній сфері постійно змінювали рівень впливу держави та недержавних суб’єктів у цій сфері. Найбільшого впливу держава набула з середини XVII до середини ХХ ст., витіснивши недержавну військову силу на периферію розвинутого світу. У другій половині ХХ ст. відбувається значне зростання ролі недержавних збройних формувань у зв’язку з перенесенням центру тяжіння протистояння між наддержавами до Третього світу. У сучасному світі НЗФ продовжують набирати потужності, звужуючи можливості держави у воєнній сфері. 2. Серед головних факторів розповсюдження недержавних збройних формувань на певній території можна виділити фактор слабкості або відсутності державної влади на цій території. Рівень впливу НЗФ знаходиться в зворотній залежності від ефективності державної влади, могутності її силових структур, рівня проникнення держави в сферу суспільного життя. Доведено, що НЗФ може загрожувати існуванню конкретної держави, трансформувавшись на повністю контрольованій ними території в регулярні збройні формування квазі-держав. Проаналізовано тенденцію зростання кількості, різноманітності й ролі НЗФ у світі протягом попереднього століття, зростання впливу недержавних акторів у політичній, економічній, ідеологічній та інших сферах. За рівнем деетатизації воєнної сфери різноманітні збройні формування відрізняються у діапазоні від повної на певній території з боку збройних формувань квазі-держав до часткової з боку найманих загонів. 3. Типологізовано детермінанти деетатизації за такими типами: а) рівень розвитку комунікацій, у першу чергу інформаційних, засобів збору, обробки, накопичення та передачі інформації; б) економічні чинники, а саме, нерівноправний розподіл життєвих благ у світі; боротьба за обмежені ресурси, ринки збуту, транзитні шляхи; економічна могутність недержавних акторів; глобалізація світової економіки; урбанізація; в) політичні фактори: ефективність військових засобів як останнього аргументу при розв’язанні політичних протиріч; обмеженість можливостей міжнародних організацій, у першу чергу ООН, з урегулювання конфліктів мирним шляхом; трансформація двополюсного світу в однополюсний або багатополюсний; г) військові чинники: революція у військовій справі; військовий дисбаланс внаслідок зникнення СРСР і військове домінування США; зростання ролі піхоти в широкому сенсі, особливо інтегрованої у військові мережі. Вплив цих детермінант дозволяє говорити про поширення деетатичних тенденцій у майбутньому. 4. Недержавні збройні формування становлять суттєву загрозу для держави як безпосередньо, коли ведуть боротьбу з нею, так і опосередковано, послаблюючи її як інститут унаслідок деетатизації воєнної сфери. 5. Історія діяльності недержавних збройних формувань на території України має глибоке коріння. Головна причина цього вбачається у відсутності української державності протягом тривалого історичного періоду, що призвело до пошуку українським суспільством дієвого інституту для захисту свої інтересів, яким і стали НЗФ. На території України НЗФ набували великого поширення в нестабільні періоди її існування: під час Козацької доби, Громадянської війни, Другої світової війни та повоєнних років, розпаду Радянського Союзу. При цьому тоталітарна система СРСР достатньо ефективно вела боротьбу з НЗФ у відносно стабільні роки свого існування. Унаслідок цього діяльність НЗФ на території України в такі часи втрачала активність. У роботі подано перелік потенційних загроз безпеці України та її народу з боку різноманітних НЗФ. Також виявлені фактори, що впливають на ймовірність антиукраїнських дій або таких дій, які негативно впливають на безпеку й інтереси України опосередковано у контексті їх зв’язку з недержавними збройними формуваннями. До головних факторів відносяться етнічні, політичні, економічні, релігійні та інші протиріччя як між соціальними групами в Україні, так і між Україною та іншими державами, що можуть використовувати НЗФ як знаряддя в боротьбі з Україною. Зроблено висновок про сприятливість умов для розвитку й діяльності НЗФ у сучасній Україні та майбутньому. У роботі обґрунтовано необхідність структурної трансформації системи управління українською державою у зв’язку з характером загроз з боку недержавних збройних формувань, використання їх досвіду боротьби з набагато потужнішими супротивниками, можливість використання потенційних проукраїнських НЗФ у системі територіальної оборони нашої країни. |