Анотація до роботи:

Колесник В.О. Дебалканізація болгарських переселенських говірок в Україні. – Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора філологічних наук зі спеціальності 10.02.03 – слов’янські мови. – Інститут мовознавства ім. О.О.Потебні НАН України. – Київ, 2005.

У дисертації вперше у слов’янському мовознавстві досліджено визначальні риси граматичної структури болгарських переселенських говірок в Україні через призму їх динаміки внаслідок дії внутрішньомовних і позамовних факторів. Функціонування болгарських говірок понад два століття в оточенні інших слов’янських мов з типологічно відмінною граматичною структурою у відриві від діалектного континууму метрополії зумовило трансформацію таких власне балканських рис, як артикль, енклітичні форми займенників, посесивний датив, редуплікація, аналітичний спосіб творення форм вищого ступеня порівняння, форм майбутнього часу дієслів, да-конструкції, балканський кондиціонал та ін. У діалектному мовленні архаїчні риси функціонують послідовніше порівняно з літературною мовою; однак зміна, дебалканізація говірок є помітною, ці процеси посилилися в 50-60 рр. з появою нового покоління з видозміненим мовним мисленням.

Помітних змін зазнала категорія дейксису, зазнають втрати т.зв. просторові артиклі; артикль у досліджуваних говірках не зазнає дальшого розвитку, існує у застиглій клішованій формі, що свідчить про його руйнування. Водночас уживання артикля при власних іменах має випереджаючий характер.

Дебалканізація з різним ступенем інтенсивності виявлена у різних підсистемах переселенських говірок: найбільш відчутними є зміни серед лексичних балканізмів, у граматиці – артиклева система, а також поступове заступлення загальних форм відмінковими формами, що має характер вкраплень, нерегулярних змін.

1. Функціонуючи майже два сторіччя в інослов’янському безартиклевому оточенні, болгарські говірки в Україні зберегли аналітизм граматичної структури, основні типи балканізмів у граматичній системі. Зокрема, в іменній системі – це вживання артикля, енклітичних форм займенників (посесивного дативу), подвійного додатка. Виявилося, що архаїчний шар говірок і сьогодні більше “балканізований”, ніж сучасна літературна мова метрополії, на що вказує насамперед гіперичне вживанні артикля, особливо в атрибутивних сполученнях, у великій кількості гіперичних дейктичних форм. Стабільність вираження категорії означеності / неозначеності притаманна говіркам тих сіл, які утворюють ареали компактного проживання і менше зазнали інослов’янського впливу, зокрема яскравіше виявлена у мовленні старшого покоління. Для архаїчного шару говірок (мовлення старших діалектоносіїв) характерне частіше, ніж в літературній мові, вживанням артикля в анафоричній і дейктичній функціях, що виказує консервативність говірок у районах компактного проживання.

2. Універсальна семантична категорія означеність – неозначеність у широкому спектрі включає різноманітні експлікації, зокрема в іменній та дієслівній сферах (артикль, займенники, репризи, темпоральні форми).

3. Різноманітні підходи до проблем, пов’язаних із морфологічними категоріями, виражає складність самого поняття “морфологічна категорія”, яка полягає у відсутності повної симетрії між мовою і мисленням, в наявності різних можливостей для передачі змісту та у складному характері взаємодії морфологічних категорій з іншими елементами структури мови.

4. При відтворенні засобами мови позамовної дійсності тільки частина досвіду, мисленнєвих утворень граматикалізується у мові, створюючи систему граматичних понять, які обов’язково беруть участь у процесі синтезу висловлення. При побудові речення болгарською мовою мовець робить вибір між означеністю / неозначеністю суб’єкта й об’єкта. Ці аспекти досвіду, які фіксує граматичний лад болгарської мови, граматично ігноруються російською й українською мовами; такими ж необов’язковими вони стають і в досліджуваних говірках.

5. Граматикалізація названих аспектів досвіду в болгарській мові при її відсутності в інших слов’янських мовах свідчить про суттєві зрушення, що мали місце у мовній свідомості носіїв балканослов’янських діалектів. Питання про причини таких змін залишається одним із найбільш дискусійних і нерозв’язаних у славістиці й балканістиці. Зміни у мовній свідомості відбуваються і в досліджуваних говірках, що може бути схарактеризоване як дебалканізація: поступова втрата балканізмів – мовних рис, спільних для мов балканського мовного союзу. У досліджуваних говірках внаслідок їх функціонування у східнослов’янському безартиклевому середовищі усталені діалектні норми функціонування артикля руйнуються в мовленні середнього і молодшого покоління; не виявляють тенденції до вживання з артиклем власні назви. Водночас кількісна форма, формальним показником якої є закінчення -а, що збігається з закінченням родового відмінка, у досліджуваних болгарських говірках, на відміну від мови метрополії, не виявляє виразних ознак руйнування. Не властива досліджуваному діалектному континууму і вторинна аналітизація займенникових форм, що характерна для мови метрополії. Енклітичні форми займенників у досліджуваних говірках вживаються рідше, ніж повні займенникові форми. Посесивний датив зберігає своє стійке вживання тільки з назвами родичів, виступаючи в ролі детермінатора.

6. У досліджуваних говірках нові синтетичні конструкції виявляються і функціонують насамперед на синтаксичному рівні – відмінкові форми спочатку з’являються у складі прийменникових словосполучень; низка синтаксичних конструкцій згодом морфологізувалася. Дебалканізація граматичної структури досліджуваних болгарських переселенських говірок також спочатку виявилася в синтаксисі.

7. Спостерігається нестабільне вживання членних форм і активізація інших детермінативів, у ролі яких виступають вказівні частки (айго, айгу, айга, ая тощо) та лексичні засоби вираження означеності. Парадигматичний рівень демонструє згущення дейктичних елементів в архаїчному шарі говірок, носієм якого залишаються передусім старші діалектоносії, меншою мірою це явище характерне для мовлення молодшого покоління. Руйнування категорії означеності / неозначеності в досліджуваних говірках, на наш погляд, пов’язана з особливостями мовленнєво-мисленнєвої діяльності, їхньою зміною внаслідок мовних контактів.

8. Казки, як різновид діалектного мовлення з вищим ступенем консервації архаїчних форм, зберігають стан болгарської мови донаціонального періоду, виявляюючи найвищу стабільність артиклевих форм. Про існування категорії детермінативності з притаманним їй протиставленням означеність / неозначеність свідчить і фреквентність вживання лексеми един як маркера неозначеності в казках та вказівних займенників як основних детермінативів. Тексти казок свідчать, що категорія детермінативності була тричленною: вказівний займенник – артикль – неозначена форма з един. Тобто, майже всі іменні форми були або означеними, детерміновані (артиклем, вказівним чи присвійним займенником), або неозначеними (з един). Казки зберігають і тричленну систему вказівних займенників: тъ, та, то, те / уно, уна, уне/ айтъ, айта, айто, айте. Наявність архаїчної тричленної займенникової системи в когнітивній структурі вплинула і на формування тричленної системи детермінації; пізніше ця система була трансформована: вказівний займенник – артикль – нульова форма. Чійшійські та твардичанські говірки, що відносяться до ъ-говірок, зберігають цю категорію в найбільш архаїзованій формі.

9. Найбільшу кількість локальних рис відносно літературної норми фіксуємо в о-говірках. Цьому сприяє, мабуть, формальна невизначеність артикля в іменників чоловічого роду, особливо в ненаголошеній позиції, де -у нерідко сприймається носіями говірок як відмінкове закінчення; найбільше локальних відмінностей у вживанні артиклевих форм зафіксовано у сполученнях іменника (росіянізма) з прийменником. Гіперичні форми зустрічаються здебільшого в атрибутивних сполученнях. Наявність безартиклевих та гіперичних форм, особливо в мовленні молодшого покоління (школярів та студентів), свідчить про те, що в безартиклевому середовищі артикль зникає. Тенденція вживання без артикля засвідчена передусім стосовно: 1) росіянізмів, 2) питомих болгарських слів з тим же коренем, що й у російській, 3) питомих лексем, що закінчуються на -та (гробишта, булгуришта), 4) назв родичів, останні в літературній мові в ряді випадків вживаються без артикля.

10. Короткий артикль іменників чоловічого роду нерідко сприймається носіями говору як закінчення. Це більшою мірою характерне для о-діалектів, які виявляють найбільшу нестабільність у вживанні членних форм. Найвищий індекс нестабільності мають прийменникові словосполучення; гіперичні форми найбільшою мірою властиві атрибутивним сполученням. Означений артикль у досліджуваних говірках виконує індивідуалізуючу функцію. Генерична (узагальнююча) функція означеного артикля, на наш погляд, для досліджуваних говірок не характерна. Ця функція властива нульовій формі, частотність уживання якої в досліджуваних переселенських говірках вища, ніж у літературній мові, що зумовлено функціонуванням говорів у безартиклевому східнослов’янському середовищі. Функцію кількісного означення в досліджуваних говірках виконують лексичні маркери – узагальнюючий займенник всички (сички, синки); артикль цієї функції не виконує. Кількісна означенність зникає швидше, ніж дейктична, виражена артиклем, про що свідчать говірки с-ща Старий Крим, де лексема сички вживається дуже рідко.

11. Спостереження показують, що зростає сигніфікативна роль лексики як розпізнавального засобу в загальній інформаційній структурі речення. Якщо аналітизація болгарської мови починалася від заміни деклінаційних форм загальною формою, то в досліджуваних говірках спостерігаємо зворотний процес – спільні форми заміняються деклінаційними. Сьогодні це тільки своєрідні вкраплення в аналітичні конструкції, які залишаються назагал домінуючими у граматичній структурі говірок.

12. Спостереження над болгарськими говірками діаспори показали, що в них не однаковою мірою поширений основний балканістичний інвентар у ділянці фонетики, морфології, словотвору, лексики та синтаксису. У зв’язку з цим слід виділити діалекти з найбільшою стабільністю балканізмів, до яких належать, на наш погляд, болгарські говірки балканського типу з артиклем –ъ. Це говірки сіл Зоря, Виноградівка, Євгенівка, Кирнички, Ярове та інші (Одеська обл.). Говірки вільшанського типу, шуменські та балканські з артиклем-о характеризуються вищим ступенем нестабільності у вживанні артикля. Вони зберігають також більше таких архаїчних елементів у фонетичній, лексичній та граматичній системі, які можна кваліфікувати як слов’янські.

13. Завоювання слов’янами Балканського півострова, що розпочалося з середини VІ ст. і тривало приблизно століття, супроводжувалось слов’янізацією балканського субстрату; балканізація відбувалася пізніше, або паралельно з процесом слов’янізації балканського субстрату, про що свідчить загалом слов’янський словниковий склад сучасної болгарської мови та відмінності (аналітизм) граматичної структури.

14. Дослідження дебалканізації болгарських переселенських говірок показує, що різні структурні рівні виявляють неоднаковий ступінь стійкості при міжмовному контактуванні. Нестійкими виявляються ті ділянки мовної структури, які перебувають у фазі становлення, а також “слабкі” ділянки, пов’язані не з особливостями мовної системи, а складністю відтворюваною цими ділянками позамовної дійсності. Різні ділянки діалектної системи неоднаковою мірою зазнають редукції. Найвідчутніших змін зазнає іменник; водночас прикметник, займенник і дієслово меншою мірою зазнають іншомовних впливів.

Найбільш рухливою є лексична система. Але вихід лексичних балканізмів відбувається в досліджуваних говірках іншим шляхом: оскільки лексика жорстко пов’язана з реалією, лексичні балканізми зникають разом з реалією. Так, редукція складних форм традиційної соціонормативної культури супроводжується зменшенням обсягу пастушої терміносистеми. Лексичні балканізми зменшують валентність, втрачають словотвірний потенціал і, як правило, мають субститути – відповідні російські (рідше українські) лексеми. У досліджуваних нами текстах кількість лексем, визнаних як балканізми, незначна – близько 5% від загальної кількості лексем в тексті.

15. Спостереження над змінами у граматичній структурі досліджуваних говірок переконує в тому, що спрацював фактор слабкої ділянки системи. Універсально слабкими ділянками є слова з чисто граматичними функціями – сполучники, прийменники, займенники, артиклі. Внаслідок інтерференції першими зазнають змін категорії пізнього періоду формування, як артикль у болгарській мові. Щодо вживання артикля з власними назвами та назвами родичів мовлення старшого покоління демонструє випереджуючий розвиток; водночас спостережено розвиток лексичних аналітичних засобів позначення спорідненості й утрату відповідних традиційних термінів спорідненості, що відповідає загальним тенденціям розвитку багатьох сучасних європейських мов і діалектів.

У цілому дослідження болгарських переселенських говірок, які впродовж майже двохсотлітнього розвитку зазнавали сильного східнослов’янського впливу, розкривають нові риси універсальних лінгвальних феноменів – міжмовної взаємодії та структурної динаміки лінгвоідіомів.

Публікації автора:

Монографії

1. Дебалканізація болгарських переселенських говірок в Україні. Граматична система. – Одеса: Астропринт, 2003. – 352 с.

Рец.: Коваль-Костинська О.В. //Мовознавство, 2005. – № 1. – С. 99-100.

1. Евгеновка (Арса). Ономастика. Говор. Словарь. – Одеса: Гермас, 2001. – 288 с. Рец.: В.Желязкова // Слов’янський збірник. – Одеса, 2002. – Вип. 1Х. – С. 236 – 241.

Статті

3. Рупские говоры на Украине // Българистични проучвания. – В.-Търново, 1996. Т.2. – С. 111– 114.

4. К вопросу о статусе фракийских говоров болгарских сел юга Украины // Слов’янський збірник. – Одеса, 1997. – Вип. 1 /2. – С. 50– 56.

5. Названията за прозорец в българските диалекти в Южна Украйна // Българите в Северното Причерноморие. – 1997. – Т.6. – С. 455– 463.

6. Этнокультурный аспект исследования лексики болгарской диаспоры // Слов’янський збірник. – Одеса, 1998. – Вип. 3. – С. 55– 61.

7. Субэтническая знаковость говоров болгарской диаспоры юга Украины // Слов’янський збірник. – Одеса, 1998. – Вип. 5. – С. 66– 69.

8. Українізми в болгарських говірках півдня України // Південь України. Одеса: 4 Міжнародний конгрес україністів. – Одеса, 1999. – С. 298– 306.

9. Бессарабия в воспоминаниях академика Александра Теодорова-Балана: К 140-летию со дня рождения //Слов’янський збірник – Одеса, 1999. – Вип. 6 – С. 170– 176.

10. Этническая и субэтническая знаковость говоров болгарской диаспоры юга Украины // Българистични проучвания: Актуални проблеми на българистиката и славистиката. – В. Търново, 2000. – № 6. – С. 97– 109.

11. Овчарската терминология в българските говори: типологична семантико-словообразувателна парадигма // Българите в Северното Причерноморие. – В.-Търново, 2000. – Т. 7. – С. 505– 515.

12. Грецизмы в болгарском говоре п.Ольшанка Кировоградской области // Слов’янський збірник – Одеса, 2000. – Вип. 7. – С. 106– 112.

13. К истории названия села Гюльмен // Записки з загальної лінгвістики. - Одеса, 2001. – Вип. 3 – С. 55 – 65.

14. Грамматическая компрессия при образовании некоторых глагольных форм в болгарских говорах диаспоры // Слов’янський збірник. – Одеса, 2001. – Вип.т 8. – С. 76– 81.

15. Тенденции употребления артикля в болгарских говорах Юга Украины // Слов’янський збірник. – Одеса, 2002. – Вип. 9. – С. 192– 202.

16. Поссесивный датив в болгарских говорах Юга Украины // Мова. Науково-теоретичний часопис з мовознавства. – Одеса: Астропринт, 2002. – № 7. Текст і його складники. – С. 107– 112.

17. Процеси дебалканізації болгарських переселенських говірок в Україні // Слов’янський збірник. – Одеса, 2003. – Вип. 10. – С. 198– 204.

18. Балканизация и инновации в способе языкового мышления (на материале болгарского языка) // Проблеми інтерпретації художнього тексту. – Одеса: Астропринт, 2003. – С. 86– 98.

19. Инновации в грамматической системе болгарских переселенческих говоров юга Украины // Мова. Науково-теоретичний часопис з мовознавства. – Одеса: Астропринт, 2003. – № 8. Рік Росії в Україні. – С. 107– 113.

20. Названия подушки в бессарабских болгарских говорах // Българистични проучвания: Актуални проблеми на българистиката и славистиката. – В. Търново, 2003. – № 9. – С. 234– 239.

21. Вживання артикля з власними назвами в болгарських переселенських говірках // Записки з загальної лінгвістики. – Одеса, 2004. – Вип. 6. – С. 56 – 65.

22. Статус лексеми един в болгарських переселенських говірках України // Лінгвістика. – Луганськ, 2005. – Вип. 3 (1). – С. 66 – 74.

23. Нестабильность употребления членных форм в бессарабских болгарских говорах // Сборник в чест на проф. д-р Ангел Давидов. Материали от Международна научна конференция. Велико Търново, 13-14 декември 2002 г.– Велико Търново: Университетско изд-во «Св.св.Кирил и Методий», 2004. – С. 366 – 380.

24. Залишки двоїни в слов’янських мовах та діалектах // Записки з українського мовознавста. – Одеса: Астропринт, 2004. – Вип. 6. – С. 34 – 40.

25. Названия домотканой одежды в болгарских говорах юга Украины // Словообразование и номинативная деривация в славянских языках. Тезисы докладов Ш республиканской конференции (5-6 октября 1989). Ч.1. – Гродно, 1989. – С. 162-163.

26. Говорите по-болгарски правильно. Болгарско-русско-украинский диалектный словарь. – Одесса: Маяк, 1991. – 176 с.

27. Специфика болгарских говоров юга Украины // Славянский альманах. – Николаев, 1999. – С. 13 – 17.

28. Концепция этнолингвистического атласа болгарской диаспоры в Украине // Україна і Болгарія: віхи історичної дружби. – Одеса, 1999. – С. 314 – 319.

29. Етнолінгвістична специфіка болгарських говірок вільшанського типу // Археологія і етнологія Схід. Європи. Матеріали і дослідження. – Одеса, 2000. – С. 337 – 351.

30. Архаични лексикални пластове в българските говори в Украйна // Културата на българите в Украйна. – Одеса, 1997. – С. 19 – 20.

31. Архаични елементи в българския говор в Олшанка (Украйна): Етноси и култури на Балканите: Междунар. конф. Резюмета. – София, 2000. – С. 17 – 18.

32. Състояние и перспективи за развитие на българистиката във Филологическия факултет на Одеския национален университет // Българистика, 2001: Доклади от международна работна среща. – София, 2001. – С. 69 – 75.

33. Етнолингвистична граница между гюлменски и твардичански говор // Етноси и култури на Балканите: Резюмета. – София, 2001. – С. 43 – 44.

34. К вопросу об этногенезе болгар в трудах современных болгарских исследователей // Социально-экономические направления развития украино-болгарских отношений в ХХ1 веке. Международная конференция. Одеса - София. – София, 2001. – С. 205 – 209.

35. Названия подушки в гюльменском и твардичанском говорах // Одеська болгаристика. – Вип. 1. – Одеса, 2003. – С. 76 – 79.

36. Текстове от Тарутинско //Одеська болгаристика. – Вип. 1. – Одеса, 2003. – С. 79 – 85.

37. Вживання артикля з назвами родичів в болгарських переселенських говірках // Одеська болгаристика. – Вип. 2. – Одеса, 2004. – C. 63 – 67.

38. Грамматические балканизмы в именной системе болгарских переселенческих говоров // Славянский альманах. – Николаев, 2004. – С. 37– 46.