Анотація до роботи:

Соловій Г. Р. Читач в українському літературно-критичному дискурсі першої половини ХХ століття. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата філологічних наук зі спеціальності 10.01.06 - теорія літератури. Інститут літератури ім. Т. Г. Шевченка НАН України, Київ, 2003.

Дисертація присвячена аналізу поняття “читач” у теоретичному та художньо-критичному дискурсах першої половини ХХ століття. Авторка узагальнює вітчизняні та зарубіжні теоретичні розробки понять “читач”, “сприйняття”, “інтерпретація” та їх взаємозв’язок з поняттями “автор” і “текст”. Ґрунтуючись на теорії рецептивної естетики та її основних поняттях, зокрема, “імпліцитний читач”, “експліцитний читач”, “рецепція”, “горизонт сподівань” тощо, робота презентує моделі читачів та рецептивні настанови модернізму та соцреалізму, виходячи з їх філософсько-естетичних засад, особливостей художніх текстів та з урахуванням національної суспільно-культурної ситуації читання.

У дисертації показано жанрову, тематичну, сюжетно-композиційну, наративну та мовну новизну модерністських текстів, які імпліцитно орієнтовані на мислячого читача, здатного рефлексувати над прочитаним, декодувати зміст та отримувати насолоду від читання. Представлено також видозміни образу читача від раннього модернізму до аванґардної рецептивної стратегії, котра підтверджує налаштованість митців провокувати публіку, руйнувати усталений “горизонт сподівань”, нав’язувати читачам власні правила гри на території тексту. У роботі також висвітлено значення критики та українських періодичних видань першої половини ХХ століття у процесі становлення “горизонту сподівань” українських читачів.

Зіставлення імпліцитної читацької моделі у модернізмі та соцреалізмі вказує на відмінність рецептивних стратегій вказаних літературних напрямів. Робиться висновок про вагому роль поняття “читач” у структурі художнього твору та у формуванні літературних напрямів.