У висновках підбиті підсумки проведеного дослідження, зроблені теоретичні узагальнення, запропоновані рекомендації теоретичного, методологічного й методичного характеру, визначені можливі напрямки подальшої розробки проблеми. 1. В сучасній філософії існує декілька підходів до особистості: інтегральний підхід трактує особистість як persona educandus і educabilis (особистість – це істота, яка виховується й має потребу в освіті); феноменологічний підхід розглядає особистість як persona distincfus (особистість – це підліток, дитя, учитель, школяр, батько, мати); діалектико-рефлексивний підхід трактує особистість як “політичну тварину” (особистість виявляє себе в модусі соціального й індивідуального самоздійснення); імпліцитний підхід розглядає особистість як imago hominus (особистість існує лише в модусі образів себе); за плюрально-історичним підходом особистість трактується як persona absconditus, виявляючись у модусі рефлексивності й двоякої історичності; філософсько-антропологічний підхід інтерпретує особистість як “тварину, що не зупиняється” (особистість – це цілісність відкритих питань, “відкрита система”); постмодерністський підхід робить акцент на тексті, особистість розглядається як анаграма, перетворюючись на поетичний текст. Виявлення сутнісних рис особистості дозволило зробити висновок, що особистість – це конкретний індивід, який у процесі опанування системи суспільних цінностей, набуття соціального і професійного досвіду, формування власної системи цінностей і ціннісних орієнтацій здобув соціально-типологічних якостей соціуму, соціально-професійних груп і відповідної ментальності, усвідомлює свою належність до них і постає суб’єктом суспільних відносин, соціальної й культурної творчості. 2. Формування особистості в умовах розбудови інформаційного суспільства постає складним і суперечливим процесом набуття та трансформації індивідуальних соціокультурних і соціально-типологічних якостей соціуму, соціально-професійних груп і відповідної ментальності для реалізації індивідуальних і суспільних життєвих стратегій на основі акцентуації розгортання окремих компонентів природи і психіки людини цілеспрямованим та опосередкованим впливом соціально-інформаційного простору на свідомість, стиль життя та діяльності, ціннісні орієнтації та громадську позицію індивіда. 3. Формування особистості обумовлено трьома органічно взаємопов’язаними групами факторів: природними (природне середовище, в якому перебуває індивід і відбувається розгортання його біологічної, соціальної та духовної природи), соціокультурними (економічні, соціальні, політичні та духовні фактори, які залежно від рівня організації соціуму та фактичного впливу, диференційовані за мега-, макро- і мікрорівнями) та індивідуально-особистісними. В умовах розбудови інформаційного суспільства відбувається трансформація ієрархії детермінант у системі чинників формування особистості: зменшується залежність процесу формування особистості від безпосередніх природних і соціокультурних умов буття; зростає значення зовнішнього соціокультурного середовища; підвищується роль індивідуальних психологічних особливостей індивіда; актуалізується значення інтелектуальних якостей у процесі формування особистості; зменшується роль фізичних якостей і фізіологічної обумовленості процесу формування особистості. 4. Розбудова інформаційного суспільства має суперечливий за домінуючими тенденціями вплив на процес соціального формування особистості, що знаходить свій прояв як у всебічному розкритті та прояві індивідуально-особистісних якостей індивіда, реалізації його прагнень до соціальної ідентифікації і соціальної динаміки, перетворенні на активного суб’єкта суспільних відносин, соціальної й культурної творчості, так і втраті особистістю своєї індивідуальності та національної соціокультурної ідентичності, соціальній інфальтильності, падінні моральності, абсолютизації прагнень до задоволення матеріальних і природних потреб. 5. Соціальний механізм формування особистості в умовах розбудови інформаційного суспільства – це детермінований потребами суспільства й особистості спосіб цілеспрямованого й опосередкованого впливу соціально-інформаційного простору на процес розгортання природи і психіки людини, свідомість, стиль життя та діяльність, ціннісні орієнтації та громадську позицію індивіда з метою набуття й трансформації індивідуальних соціокультурних і соціально-типологічних якостей соціуму, соціально-професійних груп і відповідної ментальності, який реалізується через систему суб’єкт-суб’єктних та суб’єкт-об’єктних відносин і зумовлюється об’єктивними закономірностями процесу формування особистості. До елементів соціального механізму формування особистості належать: цілі формування особистості; суб’єкт-суб’єктні та суб’єкт-об’єктні відносини процесу формування особистості; шляхи та форми діяльності щодо здійснення соціального формування особистості; суб’єкти, у діяльності яких реалізуються закономірності формування особистості; умови і засоби формування особистості. 6. Основними напрямками діяльності щодо оптимізації процесу формування особистості в умовах розбудови основ інформаційного суспільства в Україні визначені: формування вільної і самостійної особистості; формування інформаційної культури особистості; створення ефективного національного інформаційного простору; забезпечення безпеки суспільства у духовній сфері; зміна парадигми освітньої діяльності у системі загальної середньої освіти; формування соціокультурного фенотипу народу України як політичної нації і культурно-історичної спільності, національної самосвідомості і самоідентичності, національної гідності. |