1. Водойми Донецько-Приазовського Степу, відповідно до степових екосистем, характеризуються високим різноманіттям Chlorophyta, що пояснюється різнорідністю природних умов регіону (кліматичних, гідрологічних та біотичних). У межах цієї території виявлений 541 вид (607 вн. такс.), що належать до 164 родів, 55 родин, 22 порядків та 8 класів. Вперше для флори Донецько-Приазовського Степу виявлено 306 видів (361 вн. такс.), Степової зони України – 107 (126), України – 32 (41) та 2 роди (Maleochloris, Siderocellopsis). 2. Розподіл різноманіття Chlorophyta у водоймах Донецько-Приазовського Степу має контрастно нерівномірний характер. Багатство Chlorophyta регіону зменшується у напрямку з півночі на південь, що обумовлено такими основними факторами: 1) рівнем оводненості регіону та представленістю різних типів водойм, 2) загальною мінералізацією водних мас та їх іонним складом, 3) рівнем антропогенного навантаження. Найбагатшою на зелені водорості є Старобільська схилово-височинна фізико-географічна область – 396 видів (447 вн. такс.) з 130 родів, найбіднішою – Приазовська низовинна – 79 (80) з 39, помірне різноманіття встановлено для Західно-Донецької схилово-височинної – 169 (177) з 72, Донецької височинної – 154 (168) з 61 та Приазовської височинної областей – 164 (169) з 79. Відповідно до видового різноманіття Chlorophyta водойм у регіоні виділяються три територіальні одиниці: 1) північна – Старобільська схилово-височинна область, 2) центральна – Західно-Донецька схилово-височинна, Донецька височинна та Приазовська височинна області, 3) південна – Приазовська низовинна область. 3. Для різноманіття Chlorophyta водойм Донецько-Приазовського Степу властива значна географічна диференціація, що проявляється у гетерогенності видового складу різних фізико-географічних областей. Основу зв'язків формують широко поширені види-убіквісти з родин Selenastraceae та Scenedesmaceae. Близькоспорідненим є багатство зелених водоростей територіально близьких областей: Старобільської схилово-височинної – з одного боку та Західно-Донецької схилово-височинної і Донецької височинної – з іншого. Зв'язок між різноманіттям Chlorophyta Старобільської схилово-височинної та Приазовської височинної областей є непрямим та забезпечується через водойми Західно-Донецької схилово-височинної області. 4. Різноманіття Chlorophyta водойм Донецько-Приазовського Степу характеризується рефугіональним типом розподілу, що пов'язано із значною антропогенною фрагментованістю екосистем регіону. Найбільша кількість видів на одиницю площі виявлена у межах Луганського природного заповідника (32,9 % всього видового багатства зелених водоростей регіону), Українського степового природного заповідника (32,3 %) та заплавних водойм середньої частини р. Сіверський Донець (57,5 %). Зазначені території слід розглядати як потенційні альгорезервати. 5. Основу різноманіття зелених водоростей водойм Донецько-Приазовського Степу складають три класи: Chlorophyceae – 248 видів (273 вн. такс.) з 92 родів, Zygnematophyceae – 163 (201) з 27 та Trebouxiophyceae – 75 (76) з 28, які разом об’єднують 89,8 % всього видового складу Chlorophyta. У фітоценозах водойм регіону домінують представники класів Chlorophyceae або Ulvophyceae, причому в напрямку на південь збільшується роль класу Ulvophyceae. 6. Найбільш багато у водоймах Донецько-Приазовського Степу представлені родини Desmidiaceae – 104 види (127 вн. такс.), Scenedesmaceae – 61 (76), Oocystaceae – 48, Closteriaceae – 27 (37), Selenastraceae – 35, Chlorellaceae – 26 (27), Chlamydomonadaceae – 22 (24), Spirogyraceae – 17 (20), Hydrodictyaceae – 12 (18), Chaetophoraceae – 17, загальна частка яких становить 68,2 % усього видового різноманіття зелених водоростей. Найбільш багатими родами є Cosmarium – 52 види (67 вн. такс.), Closterium – 27 (37), Desmodesmus – 22 (33), Chlamydomonas – 17 (19), Spirogyra – 15 (18), Staurastrum – 16 (17), Pediastrum – 7 (13), Mono-raphidium та Oocystis – по 11, Cosmoastrum – 8 (11), загальна частка яких становить 34,4 %. 7. Згідно типів водойм видове багатство Chlorophyta Донецько-Приазовського Степу зростає у наступному напрямку: текучі ефемерні стоячі ефемерні текучі постійні проточні постійні стоячі постійні. Відповідно до інтенсивності руху водних мас та періоду існування водойм кількість видів Chlorophyta зростає із посиленням їх застійності та збільшенням часу існування. Різноманіття зелених водоростей штучно створених водойм, як правило, нижче ніж природних, що є наслідком відсутності історично сформованих екологічних зв'язків між видами, що населяють екотоп. Зменшення багатства Chlorophyta водойм регіону обумовлене переважно знищенням історично усталених біотопів, ніж часткове забруднення водойм. 8. Основне багатство Chlorophyta водойм Донецько-Приазовського Степу зосереджене у системі р. Сіверський Донець. Разом із допливами та заплавними водоймами система річки є центром різноманіття Chlorophyta східної частини Степової зони України та головним центром накопичення і постачання діаспор зелених водоростей у регіоні. Це підтверджує існування Сіверсько-Донецького меридіонального екологічного коридору у межах якого виявлено 340 видів (383 вн. такс.) зелених водоростей зі 132 родів, що становить 62,8 % всього видового багатства Chlorophyta регіону. При цьому, водойма-джерело діаспор зелених водоростей – р. Сіверський Донець, характеризується меншим різноманіттям (110 видів (122 вн. такс.) з 52 родів) ніж водойми, які приймають її водні маси – заплавні водойми р. Сіверський Донець (311 видів (347 вн. такс.) зі 116 родів). 9. Максимальні показники рясності розвитку Chlorophyta властиві для заплавних водойм р. Сіверський Донець та заплавних водойм її основного допливу – р. Оскол. Ця територія є центром локалітетів найбільш рідкісних таксонів (родів, видів, різновидностей та форм) зелених водоростей для флори Степової зони України та Європи у цілому. Найбільш високе видове різноманіття та показники масовості розвитку спостерігаються у серпні-вересні. 10. Значне багатство Chlorophyta водойм Донецько-Приазовського Степу зосереджено у територіально обмежених еталонних екосистемах. Різноманіття Chlorophyta водойм Луганського природного заповідника становить 178 видів (195 вн. такс.) з 79 родів, з яких у відділеннях: Станично-Луганське – 131 (144) з 63, Стрільцівський степ – 78 (83) з 42, Провальський степ – 51 (55) з 32, Українського степового природного заповідника – 175 (187) з 89, з яких у відділеннях: Хомутовський степ – 45 (46) з 27, Кам'яні Могили – 118 (119) з 60, Крейдова Флора – 86 (96) з 45. 11. Серед еталонних екосистем Донецько-Приазовського Степу встановлено два центри різноманіття Chlorophyta водойм: північний (Станично-Луганське) та південний (Кам’яні Могили). Багатство зелених водоростей Крейдової Флори, Стрільцівського степу, Провальського степу та Хомутовського степу має достовірні зв’язки з північним центром та включається до нього на високому рівні значимості. Південний центр характеризується найбільшою специфічністю: достовірне включення багатства зелених водоростей водойм відмічено лише для Хомутовського степу. Особливістю зв’язків видового та внутрішньо-видового різноманіття Chlorophyta водойм еталонних екосистем Донецько-Приазовського Степу є відсутність зворотних зв’язків, що вказує на його відносну гетерогенність. 12. Водойми Донецько-Приазовського Степу характеризуються високою самобутністю багатства Chlorophyta по відношенню до водойм інших територій Степової зони України, що проявляється на внутрішньовидовому та видовому рівнях. На родовому рівні ця специфіка нівелюється, що обумовлено подібністю кліматичних умов та однотипністю водойм. Найбільш близькою за внутрішньовидовим складом зелених водоростей для регіону досліджень є західна частина Північностепової підзони, найбільш віддаленою – Сухостепова підзона. Зв’язки різноманіття зелених водоростей різних підзон Степової зони України формуються за рахунок широко-поширених видів-убіквістів (родини Selenastraceae, Scenedesmaceae, частково Desmidiaceae та Ulvaceae) текучих та проточних водойм. Високий рівень гетерогенності видового та внутрішньовидового складу Chlorophyta регіону досліджень та інших територій Степової зони України властивий для стоячих водойм. 13. Особливості онтогенезу (репродуктивний процес, здатність оболонки материнських клітин до значного розширення та її ослизнення у процесі репродукції) та морфологія ценобію і клітин (включаючи форму клітин та тип хлоропласту) Tetrachlorella alternans підтверджують приналежність даного виду до родини Oocystaceae (Chlorellales, Trebouxiophyceae). 14. На основі порівняння особливостей ультраструктури поверхні оболонки Tetrastrum staurogeniaeforme та T. hortobagyi (наявність грануляції та її характер, форма та особливості розміщення гранул) і морфології шипів (їх структура та локалізація) доведено видову самостійність T. hortobagyi. 15. Бородавчасті структури оболонки Siderocelis irregularis (Chlorellaceae, Chlorellales, Trebouxiophyceae) та Cosmarium pseudobroomei (Desmidiaceae, Desmidiales, Zygnematophyceae) мають функціональний характер та є зовнішнім слизовим поровим отвором, мають подібну морфологічну структуру і відрізняються лише кількістю глобул, що складають отвір: для S. irregularis – 6, для C. pseudobroomei – 4 та розмірами, відповідно: 350-380 нм і 600 нм. |