Анотація до роботи:

Колєчкін В.П. Боротьба за панування у повітрі в боях на Правобережній Україні в період 24.12.1944—28.02.1944. – Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата історичних наук за спеціальністю 02.20.22.—Військова історія – Національна Академія Оборони України. – Київ, 2005.

Дисертація присвячена проблемі протистояння радянської та німецької авіації у зимовій кампанії 1943-1944 рр. на Правобережній Україні. У праці розглянуто технічну та виробничу політику радянського та німецького керівництва напередодні кампанії, погляди радянського та німецького командування на стратегічне та оперативне застосування авіації, розвиток тактики застосування авіації у період 1941-1944 рр., зміни у морально-психологічному стані особового та командного складу радянських та німецьких ВПС. На основі архівних джерел, наукової та мемуарної літератури відтворено перебіг Житомирсько-Бердичевської, Кіровоградської, Новоукраїнської, Корсунь-Шевченківської, Нікопольсько-Криворізької наступальної операції, січневої наступальної операції радянських військ на Нікопольському плацдармі. Показано співвідношення авіаційних сил в кожній з операцій, бойові дії авіаційних підрозділів, результати операції. Проаналізовано головні фактори перемоги радянської авіації у боях на Правобережній Україні. На конкретних прикладах продемонстровано вплив бойових дій у повітрі на наземну ситуацію.

Дослідивши перебіг бойових дій у зимовій кампанії 1943-1944 рр. дисертант зробив висновок про закономірний характер перемоги радянських ВПС і Червоної армії. Про це свідчать насамперед показники загальної активності авіаційних підрозділів. Так, у січні і лютому 1944 р. радянська авіація виконала близько 44300 літако-вильотів, приблизно вдвічі перевершивши за кількістю вильотів німецьку авіацію. В ході атак наземних цілей було знищено і виведено з ладу до 1000 німецьких танків і штурмових гармат, близько 9000 автомашин, радянські літаки до 200 раз придушували вогонь німецької польової артилерії. На користь радянських ВПС склалося і співвідношення втрат. Так, Люфтваффе на Правобережній Україні втратили до 1000 бойових літаків. Близько половини з них було втрачено безповоротно внаслідок ударів радянської авіації. Радянські втрати за той же період становлять 579 бойових літаків, проте тільки 420 з них можна віднести на рахунок противника. Співставлення цих даних дає можливість говорити про перевагу радянської концепції застосування авіації. З іншого боку, радянські наступальні операції на Правобережній Україні у період від 23 грудня 1943 р. до 28 лютого 1944 р. не досягли своєї кінцевої мети – виходу на територію Молдавії і Західної України. У той же час були виконані важливі завдання по ліквідації Корсунь-Шевченківського угруповання і Нікопольського плацдарму німецько-румунських військ. У ході битви вермахт зазнав невиправних втрат, а німецьке командування змушено було відмовитися від ідеї відтворення захисної лінії по Дніпру. Таким чином, стратегічним змістом періоду 24 грудня 1943—28 лютого 1944 р. є завершення “битви за Дніпро”.

Узагальнюючи викладені міркування, можна визначити основні фактори, що спричинили поразку німецьких ВПС на Правобережній Україні :

1. вдала у загальних рисах технічно-виробнича політика радянської авіаційної промисловості, спрямована на надмасове виробництво літаків; більш вдала концепція будівництва радянських ВПС, що полягала у комплексному розвитку їх за рахунок як чисельного , так і якісного зростання;

2. більш адекватна характеру війни стратегія застосування ВПС, що полягала у забезпеченні першочергового виконання завдань, пов’язаних з безпосередньою підтримкою наземних військ;

3. зростання оперативної майстерності радянських командирів, яка стала достатньою, щоб успішно використати чисельну перевагу радянської авіації;

4. покращення тактичної підготовки радянських пілотів на рівні екіпаж-ескадрилья, що дало можливість компенсувати відставання в оперативній майстерності;

5. погодні умови, які не дали можливості німецьким винищувачам застосувати нові тактичні прийоми, що могли нівелювати кількісне і якісне зростання радянських ВПС;

6. морально-психологічні особливості ставлення до війни провідних пілотів німецьких ВПС, які сприймали війну як «мисливське» спортивне змагання, розглядаючи свої дії лише у контексті повітряного протиборства, у той час як радянські пілоти оцінювали свої дії з точки зору впливу на загальний перебіг війни.

У той же час дисертант вважає, що дана праця є лише початком комплексного дослідження перебігу бойових дій на території України, як гносеологічно і світоглядно важливої перспективної проблеми з метою відтворення найбільш драматичних сторінок української історії періоду Другої Світової війни.

Публікації автора:

1. До питання про оцінку втрат радянської і німецької авіації в боях на Правобережній Україні в зимово-весняній кампанії 1943-44 рр. //Сторінки воєнної історії України. Вип. 7.Ч.1- К.,2003-С.243-253.

2. Авіація в боях під Кіровоградом в січні 1944 р.// Сторінки воєнної історії України.-Вип. 6.-К.,2002-С.135-147.

3. Про загальні принципи застосування радянської та німецької авіації в зимово-весняній кампанії 1944 р. на Правобережжі. //Сторінки воєнної історії України.-Вип. 5.- К., 2001.-С.226-236.

4. Авіація у Житомирсько-Бердичевській наступальній операції//Сторінки воєнної історії України.Вип. 9 -- К.,2003-С.243-253.