Анотація до роботи:

Дейнека Н. В. Боротьба підпільників і партизан південно-західної України і Молдавії проти румунського окупаційного режиму (1941-1944 рр.). – Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата історичних наук за спеціальністю 07.00.02 – всесвітня історія – Одеський національний університет імені І. І. Мечникова, Одеса, 2007.

Дисертацію присвячено проблемі аналізу сутності окупаційного режиму та боротьби населення територій південно-західної України і Молдавії проти нього в роки Великої Вітчизняної війни в підпільних групах і організаціях, партизанських загонах і з’єднаннях. У роботі проведено порівняльний аналіз окупаційного режиму, проаналізовано причини, що заважали успішній організації та діяльності підпілля і партизанської боротьби, наведено перелік груп і загонів, розкрито їх етапи діяльності.

З початком нападу фашистської Німеччини та її союзниці Королівської Румунії на СРСР, територію України було штучно розчленовано на німецьку і румунську окупаційні зони, а Молдавія знаходилася лише в зоні румунської адміністрації, хоча і входила у дві різні окупаційні зони.

Для управління окупованими землями фашистські загарбники встановили режим так званого «нового порядку», який ліквідував усі радянські органи влади і громадські організації, а натомість створив окупаційну адміністрацію.

Вільне переміщення місцевого населення на окупованих територіях було можливе з дозволу відповідних органів румунської адміністрації та у відведені для цього години.

Конфісковувалася радянська література, друкарські і передавальні пристрої тощо. Повсюди проводилася насильницька румунізація місцевого населення.

Для реалізації своїх людиноненависницьких планів окупанти створили розгалужену мережу контролюючих, розвідувальних і каральних органів.

З перших днів панування на територіях південно-західної України і в Молдавії румунські загарбники розпочали масове знищення місцевого населення, особливо слов’янського, а також євреїв і циган. Для цього використовувалися табори смерті тощо. Трагічно склалася доля місцевих жителів, військовополонених.

«Новий порядок» базувався на примусовому режимі рабсько-кріпосницької праці для всього місцевого населення, за виключенням німецьких поселенців. Грабіж місцевих жителів здійснювався не лише через примусову працю, але і через велику кількість податків і поставок для окупаційної армії.

Фашистські загарбники нанесли величезних збитків народному господарству, освіті, медицині, культурі тощо на окупованих територіях південно-західної України і Молдавії, що входили в губернаторства «Бессарабія», «Буковина» і «Трансністрія».

Незважаючи на жорстокість «нового режиму» щодо населення окупованих територій південно-західної України і Молдавії, воно піднялося на боротьбу з ворогом і розпочало чинити йому опір у невеликих підпільних групах, діяльність яких згодом переросла в організовану підпільно-партизанську боротьбу.

Організація і розгортання антифашистського руху проходили в умовах постійного переслідування його учасників з боку цивільних окупаційних органів влади, жандармерії, сигуранци, гестапо, каральних органів тощо, що призводило до арештів підпільників і партизан (особливо в 1943 році).

В Україні партизанський рух у своєму розвитку пройшов 3 етапи. Через низку об’єктивних і суб’єктивних причин опір фашистським загарбникам у Молдавії був значно слабшим, ніж в Україні. У Молдавії основними формами опору ворогу з осені 1941 року до початку 1944 були політична робота підпільних груп, масовий саботаж та диверсійна діяльність. І лише з початку 1944 року партизанська боротьба стала основною формою народної боротьби проти фашистських загарбників.

Незважаючи на жорстокість окупантів, переслідування народних месників тощо, боротьба підпільно-патріотичних груп і осередків та окремих патріотів, партизанських загонів і груп з окупантами на територіях південно-західної України і Молдавії набула широкого розмаху, що сприяло знищенню ворога та наближенню Дня Перемоги.

Публікації автора:

1. Терефера Н. В. Окупаційний режим в «Трансністрії» (Задністров’я)// Сторінки воєнної історії України. Збірник наукових статей/ НАН України. Інститут історії України. – 2006. – Вип. 10. – Ч. 1. – С. 476-483.

2. Терефера Н. В. Геноцид проти місцевого населення на території Одещини»// Сторінки воєнної історії України. Збірник наукових статей/ НАН України. Інститут історії України. – 2005. – Вип. 9. – Ч. 2. – С. 320-326.

3. Дейнека Н. В. «Новий порядок» в зонах окупації румунської адміністрації і вчинення опору підпільниками і партизанами (1941-1944 рр.)// Перспективи/ Південноукраїнський державний педагогічний університет імені К.Д.Ушинського. - № 2 (34). – 2006. – С. 14-20.

4. Дейнека Н. В. Губернаторство «Буковина» в роки Великої Вітчизняної війни: окупаційний режим і підпільно-партизанська боротьба// Науковий вісник Одеського державного економічного університету. - № 5 (42). – Одеса, 2007. – С. 151-162.

5. Терефера Н. В. Історіографія підпільно-партизанської боротьби на територіях південної України і Молдавії (в зонах румунської окупації)// Велич подвигу народного. Збірка наукових статей міжнародної конференції, присвяченої 60-річчю Перемоги радянського народу у Великій Вітчизняній війні. – Одеса, 2006. – С. 167-171.

6. Терефера Н. В. Радянське підпілля на півночі Одещини у боротьбі проти румунського окупаційного режиму (1941-1944 рр.)// Історія та географія. Збірник наукових праць/ Харківський національний педагогічний університет імені Г.С.Сковороди. – Харків, 2006. – Вип. 21-22. – С. 101-103.

7. Терефера Н. В. Бессарабія та Північна Буковина в роки Великої Вітчизняної війни: окупаційний режим та радянський рух опору// Історія та географія. Збірник наукових праць/ Харківський національний педагогічний університет імені Г.С.Сковороди. – Харків, 2007. – Вип. 25-26. – С. 74-76.