У дисертації науково обґрунтовано теоретичні й методологічні засади бюджетного регулювання економічного зростання у напряму посилення його впливу на соціально-економічний розвиток країни. Проведене дослідження надає можливість зробити такі висновки. 1. Дієздатність фінансової політики значною мірою визначається ступенем координації її складових: бюджетна, податкова, монетарна політика мають бути взаємоузгодженими та спрямовуватися на досягнення стабільності цін, високого рівня зайнятості населення, позитивного зовнішньоекономічного балансу, сталого економічного зростання. Бюджетна політика є вагомим елементом фінансової політики та одним з основних інструментів реалізації економічної політики держави, вона значною мірою уособлює місце та роль держави в регулюванні економічних процесів та забезпеченні макроекономічного зростання, тому насамперед від оптимальності та ефективності бюджетного процесу залежить успішність реалізації управлінських функцій держави. 2. Вибір моделі бюджетного регулювання економічного зростання обумовлюється низкою факторів, зокрема, рівнем економічного розвитку країни, який характеризується обсягом валового внутрішнього продукту на душу населення, станом розвитку інфраструктури, ступенем забезпечення матеріальними, людськими ресурсами тощо. В свою чергу, дієвість бюджетного регулювання визначається рівнем інституційного розвитку середовища, розвиненістю системи державного управління, тенденціями розвитку суспільства, фунціонуванням певних технологічних укладів. 3. Більшість розвинутих країн використовують державну підтримку окремих секторів економіки; формами такої підтримки є зменшення податків, бюджетна підтримка, що здійснюється шляхом інвестування капіталу, надання пільгових кредитів, гарантування займів, державна закупівля товарів і послуг. 4. Визначення концептуальних засад надання бюджетної підтримки є одним з ключових завдань будь-якої держави. Основними питаннями, що потребують правового регулювання у цій сфері, є встановлення принципів бюджетної підтримки, форм та процедур її надання, критеріїв щодо відбору об'єктів, на які вона спрямовується. Потребує удосконалення і безпосередньо механізм формування державних цільових та бюджетних програм як складових реалізації довгострокової стратегії соціально-економічного розвитку країни. 5. Вагомими засобами впливу держави на темпи та якість економічного зростання можуть стати як зменшення податків, так і бюджетна підтримка. Принципи, форми та процедури надання такої підтримки мають формуватися з огляду на загальнодержавні пріоритети, а також з урахуванням правового регулювання СОТ та ЄС, якими передбачається загальний характер надання бюджетної підтримки та її обмеженість у часі. Важливим елементом підвищення темпів економічного зростання та його якості є оптимізація структури видатків бюджету. 6. Передумовою розвитку системи бюджетного регулювання економічного зростання має стати формування загальнодержавних пріоритетів, визначення кількісних та якісних критеріїв, які свідчать про досягнення певних результатів, удосконалення механізму формування державних цільових та бюджетних програм як складової реалізації довгострокової стратегії соціально-економічного розвитку країни. 7. Аналіз розробки та реалізації стратегій економічного зростання в зарубіжних країнах свідчить про те, що визначальним при виборі моделі бюджетного регулювання економіки є динаміка соціально-економічного стану країни, національна стратегія щодо розвитку суспільства; економічна стратегія держав, які не досягли на достатнього рівня економічної стабільності, має коригуватися відповідно до стану економічного розвитку та ступеня збалансованості державних фінансів. 8. Загальними засадами удосконалення фінансово-бюджетного регулювання на середньо- та довгострокову перспективу є трансформація бюджетних ресурсів у чинник соціально орієнтованого економічного зростання, перетворення бюджетного механізму в ефективний інструмент соціально-економічної стратегії; узгодження бюджетно-податкової політики із завданнями інвестиційної стратегії; зниження податкового навантаження, запровадження податкових стимулів інноваційної діяльності та нагромадження капіталу; удосконалення системи державних фінансів та бюджетного регулювання економічного зростання. 9. Розвиток бюджетного механізму економічного зростання має здійснюватися на основі удосконалення бюджету розвитку місцевих бюджетів та інституалізації бюджету розвитку на загальнодержавному рівні шляхом внесення певних концептуальних змін до організації бюджетного процесу та формування інституційної моделі системи бюджетного регулювання. 10. Важливим напрямом удосконалення бюджетного механізму економічного зростання у частині розвитку програмно-цільового методу планування бюджету є забезпечення ефективного управління видатками, які мають перспективний характер, зокрема, щодо планування, управління, моніторингу, контролю та звітності шляхом запровадження класифікації бюджетних програм відповідно до їх спрямованості та встановлення вагових коефіцієнтів згідно з загальнодержавними пріоритетами, а також приведення у відповідність з програмно-цільовим методом термінології у цій сфері. 11. Підвищення ефективності управління результатами в процесі виконання бюджету необхідно здійснювати шляхом запровадження постійного моніторингу реалізації бюджетних програм на основі удосконалення системи показників, які підлягають моніторингу, розробки методології корегування бюджетних програм, з огляду на реалізацію ними загальнодержавних пріоритетів соціально-економічного розвитку країни, розвитку методологічних засад визначення напрямів спрямування та критеріїв розподілу субвенцій на виконання інвестиційних проектів на середньо- та довгострокову перспективу. Політику державних видатків можна вважати ефективною за умови збільшення співвідношення сукупного показника результативності бюджетних програм до загального обсягу бюджетних видатків 12. Ефективність виконання бюджетних програм і, відповідно, використання бюджетних коштів значною мірою залежить від налагодження дійового державного контролю на всіх етапах бюджетного процесу, що має забезпечувати належне виконання бюджетних програм згідно з паспортом програми, цільове використання бюджетних коштів відповідно до затвердженого кошторису, своєчасне виявлення неефективного використання бюджетних коштів, розробку пропозицій та заходів щодо усунення та недопущення зазначеного у наступних періодах, правильність і достовірність ведення бухгалтерського обліку та фінансової звітності, інформування відповідних органів влади та громадськості про законність та ефективність використання бюджетних коштів. 13. Підвищення ефективності контролю за виконанням бюджетних програм передбачає запровадження оперативного контролю з боку головних розпорядників бюджетних коштів за показниками, що характеризують стан виконання бюджетних програм, методології аналізу впливу використаних коштів на реалізацію загальнодержавних пріоритетів соціально-економічного розвитку та проведення структурних перетворень в економіці країни; удосконалення процедур звітності щодо використання бюджетних коштів в частині підготовки окремих звітів про виконання бюджету розвитку державного бюджету та бюджетів розвитку місцевих бюджетів; запровадження програмно-цільового методу планування бюджету на місцевому рівні, з урахуванням результатів реалізації пілотних проектів в адміністративно-територіальних одиницях країни. 14. Доцільним є удосконалення механізму бюджету розвитку місцевих бюджетів як у напрямку розширення переліку надходжень до нього, так і щодо упорядкування критеріїв відбору проектів, на реалізацію яких спрямовуються відповідні кошти, процедур фінансування інвестиційних проектів та здійснення контролю за їх реалізацією. |