В дисертації відображено актуальні питання біології розвитку інтродукованих в Правобережний Лісостеп України видів роду Viburnum L., які є декоративними, стійкими до несприятливих факторів середовища рослинами, узагальнено досвід їх використання, визначені перспективи подальшої інтродукції. 1. В результаті аналізу місця та обсягу роду Viburnum L. в сучасних системах вищих рослин та їх історичного становлення приймається точка зору А.Л. Тахтаджяна (1987, 1997), який виділяє рід Viburnum в самостійну родину Viburnaceae, порядок Viburnales. Об’єм роду приймається за Д. Егольфом (1962), як такий, що містить 250 видів. На основі аналізу літературних даних з морфологічних, цитологічних та анатомічних досліджень видів роду Viburnum L. вважаємо обґрунтованим поділ роду на 9 секцій, запропонований А. Редером (1949). 2. На територію України інтродуковано 24 види та 11 форм калин різного географічного походження, що складає лише десяту частину світового обсягу родини. Найбільша кількість інтродуцентів – це види із Східноазійської (14) та Атлантично-Північноамериканської (8) флористичних областей. В Правобережному Лісостепу України культивується 11 видів та 5 форм калин. У міських насадженнях використовується переважно Viburnum lantana, рідше культивується V.opulus та V.op. ’Roseum’, поодиноко V.lentago. 3. Терміни і тривалість фенофаз інтродукованих калин корегуються погодними умовами. Тривалість вегетаційного періоду коливається від 180 (у Viburnum opulus) до 225 днів (у Viburnum burejaeticum). Встановлено, що фенофази більшості інтродукованих видів характеризуються стабільністю і в цілому узгоджуються з погодно-кліматичними умовами району інтродукції. 4. У видів кожної з секцій (Opulus, Lantana, Lentago) особливості структури бруньок багато в чому визначають структуру пагонів. Інтенсивний приріст пагонів всіх досліджуваних видів припадає на травень – середину червня. Об’єкти дослідження за тривалістю росту пагонів можна розподілити на 2 групи: з коротким періодом росту (65–75 днів); з тривалим періодом росту (100 та більше днів). 5. За строками початку цвітіння калини поділяються на 3 групи: рослини, що рано зацвітають (20 – 25. 04), пізно зацвітають (15 – 21. 05) та середніх строків цвітіння. Тривалість декоративної фази становить від 10 (V.lantana, V.burejaeticum) до 23 днів (V.opulus ’Roseum’, V.sargentii). У видів секції Lantana період диференціації (ІІІ – V етапи органогенезу) відбувається за один вегетаційний період, що передує цвітінню, у інших досліджуваних видів – протягом двох вегетаційних періодів. 6. Достигання плодів відмічено з середини серпня до кінця жовтня. Ранні строки початку достигання плодів характерні для азійських інтродуцентів V.rhytidophyllum та V.burejaeticum , найпізніші – для північноамериканських V.rufidulum та V.prunifolium . Більшість видів роду Viburnum плодоносить щорічно, рясність плодоношення висока (середній бал – 4,38). Якість насіння та його розміри не залежать від погодних умов, із року в рік суттєво не змінюються. Оптимальний термін зберігання насіння – до 2 років. 7. Відмічено високу екологічну пластичність видів родини Viburnaceae. Зимостійкість більшості видів висока (1 бал), лише у V.buddleifolium та V.vietchii вона оцінюється 1–2 балами. Посухостійкість калин також цілком задовільна. V.opulus та V.opulus ’Roseum’ досить часто пошкоджуються калиновим листоїдом та калиновою попелицею. Встановлено, що інтродуковані види майже не пошкоджуються шкідниками, на відміну від аборигенних. 8. Насінню калин властивий комбінований тип органічного спокою. Види роду Viburnum можна розділити на дві групи за умовами оптимальної передпосівної підготовки: види, що потребують двоетапної стратифікації змінними температурами (секції Lentago, Opulus); види, що потребують холодної стратифікації (секція Lantana). Найефективніший спосіб вегетативного розмноження – зелене живцювання з використанням гетероауксину як стимулятора ризогенезу. 9. Види роду Viburnum належать до груп цілком перспективних (57,1 %) та перспективних (42,9 %) для впровадження в культуру. Визначено акліматизаційне число об’єктів дослідження. Встановлено, що усі досліджувані види добре акліматизувались в місцевих умовах (А = 83 – 95) і надалі можуть бути використані для впровадження в культуру. 10. Загальна декоративність калин висока (4–5 балів). Найвищі показники у вічнозелених видів, а також у V.prunifolium та V.sargentii. В межах роду Viburnum виділені такі фізіономічні типи: калини звичайної, калини гордовини, канадської гордовини. Види роду Viburnum придатні для всебічного використання в зеленому будівництві. 11. Правобережний Лісостеп належить до зони відносно широкої інтродукції видів роду Viburnum. Інтродукційна ємкість складає для калин 0,85. Досвід успішної інтродукції калин свідчить про можливість значного розширення асортименту калин. Для подальшої інтродукційної роботи та використання в регіоні пропонується асортимент з 22 видів та 7 форм калин, поширений в країнах Західної Європи. | 