1. Проведено комплексне дослідження біологічних особливостей представників роду Iberis L. в умовах культури. Аналіз географічного поширення рослин показав, що ареал роду Iberis охоплює переважно гірські райони країн Середземномор’я. Природно-кліматичні умови Києва є сприятливими для зростання рослин роду Iberis, колекція яких у Ботанічному саду ім. акад. О.В.Фоміна нараховує 10 видів, 1 різновидність, 4 сорти. 2. Виявлено, що плоди і насіння досліджених видів рослин розрізняються за розмірами, масою, формою і кольором, що має діагностичне значення. В лабораторних умовах насіння одно- і дворічних рослин (після одного року зберігання) починає проростати протягом другої-четвертої доби (схожість 61-100%), насіння багаторічників - протягом сьомої-восьмої доби (схожість 78-84%). В умовах незахищеного грунту строки початку проростання насіння збільшуються до 5-10 діб для однорічних рослин, до 18-20 діб для дво- і багаторічних; грунтова схожість нижча на 20-39%. Для насіння рослин I. pinnata, I. taurica характерно явище міксоспермії. 3. З’ясовано, що загальна тривалість прегенеративного періоду в цілому і окремих вікових станів у досліджуваних рослин в умовах культури різна: найменша тривалість прегенеративного періоду - у однорічних монокарпіків (50-65 діб); у дворічного монокарпіка I. taurica - 10,5-12,5 місяців; у багаторічника I. saxatilis - звичайно 7-8 місяців протягом першого року життя, на відміну від I. sempervirens, у якого генеративний період звичайно починається тільки на третій рік життя. 4. Встановлено, що формування репродуктивних структур у суцвітті відбувається в акропетальному порядку, а формування суцвіть на рослині - в базипетальному. Найбільша тривалість цвітіння відмічена у одно- і дворічних рослин (від 25-40 діб у I. pinnata до 40-60 діб у I. umbellata), найменша - у I. saxatilis (28-35 діб). Однорічні рослини здатні до повторного цвітіння. Для багаторічних рослин характерно формування репродуктивних органів наприкінці вегетаційного періоду року, який передує цвітінню. Щорічне і стабільне цвітіння у рослин I. sempervirens починається, як правило, на третій рік життя; у рослин I. saxatilis, I. procumbens - на другий рік. 5. З’ясовано, що для однорічних монокарпіків характерно моноподіальне наростання пагонової системи, моноциклічні вегетативно-репродуктивні пагони завершуються термінальними політелічними суцвіттями. У дворічного монокарпіка I. taurica першого року життя наявне моноподіальне наростання пагонової системи, яке протягом другого року життя (генеративний період) змінюється симподіальним й пагонова система складається із безрозеткових моноциклічних вегетативно-репродуктивних пагонів, які завершуються термінальними політелічними суцвіттями. 6. Показано, що основу пагонової системи багаторічників I. sempervirens складають поліциклічні вегетативні пагони, що моноподіально наростають, на їх апікальних ділянках щорічно розвиваються бічні дициклічні репродуктивні пагони. Основу пагонової системи рослин I.saxatilis складають здерев’янілі вегетативні прирости симподіально наростаючих дициклічних репродуктивних пагонів. У багаторічних рослин роду Iberis, на відміну від однорічників, моноциклічність пагонів змінюється ди- і поліциклічністю. 7. З’ясовано, що в умовах культури рослини I. amara, I. odorata, I. pinnata, I. umbellata є стрижнекореневими однорічними монокарпіками-терофітами, рослини I. taurica - стрижнекореневі дворічні монокарпіки-терофіти. Рослини I. sempervirens - вічнозелені стрижнекореневі кущики-хамефіти, які за певних умов можуть бути вегетативно-рухливими й у них моноцентричний тип біоморфи змінюється на неявнополіцентричний. Рослини I. saxatilis - вічнозелені стрижнекореневі симподіальні напівкущики-хамефіти; рослини даного виду як в умовах in situ, так і в умовах ex situ є вегетативно-нерухливими й у них зберігається моноцентричний тип біоморфи. 8. Виявлено, що одно- і дворічні рослини роду Iberis за вегетаційний період послідовно проходили всі етапи онтоморфогенезу, мали стабільне і тривале цвітіння, регулярно плодоносили, здатнідо самосіву. Багаторічні рослини I. sempervirens, I. saxatilis послідовно проходили всі етапи сезонного розвитку, мали стабільне щорічне цвітіння, добре переносили несприятливі періоди року, зберігали декоративні якості і після завершення цвітіння. 9. Проаналізовано результати інтродукційного експерименту, на основі яких рекомендовано 10 видів рослин роду Iberis для використання в озелененні. До групи дуже перспективних рослин можна віднести такі рослини, як I. sempervirens (14 балів), I. saxatilis та I. taurica (12 балів); перспективними є всі однорічні рослини - I. amara, I. intermedia, I. odorata, I. pinnata, I. umbellata (10 балів); дещо гірші показники мають рослини I. procumbens (9 балів); I. semperflorens (8 балів). Розглянуто можливість використання рослин роду Iberis в якості джерел сировини для потреб медицини і біології. |