Публікації автора:
Положенець В.М., Саюк О. А. Ризоктоніоз картоплі. Ефективність застосування фунгіцидів і біопрепаратів// Захист рослин. – 2001. - №11. С.10-11. (Особистий внесок – 50% формулювання експериментальної частини та висновків). Саюк О. А. Залежність розвитку ризоктоніозу картоплі від маси бульб та ступеня їх заселення склероціями Rhizoctonia solani // Вісник Державної агроекологічної академії України: науково-теоретичний збірник. - Житомир: ДААУ. –2001.- №1. – С. 175-178. Положенець В.М., Саюк О. А. Ґрунтова і бульбова інфекції. Їх роль у патогенезі ризоктоніозу культури // Захист рослин. – 2002. - №2. -С.16.
поверхні при наявності Rh. solani на 19,4% бульб; ґрунту - 1 пропагула на 100г. Базидіальна стадія гриба Hypochnus solani Pr. et Del. відіграє основну роль у патогенезі "білої ніжки". Вперше доведена можливість її формування на бульбах під час їх зберігання в умовах високої вологості (до 90%) і підвищеної температури ( 12-15 0С).
4. Для зниження шкодочинності гриба Rh. solani і попередження накопичення його в навколишньому середовищі слід в якості насіннєвого матеріалу використовувати здорові або слабозаселені склероціями патогена (1 бал) бульби масою 71-90 г. Оптимальними є: густота їх посадки - 50 тис./га, строк садіння - перша декада травня, глибина заробки бульб - 6-8 см від поверхні грунту. Для отримання насіннєвого матеріалу, вільного від склероціїв патогена, глибину посадки доцільно збільшити до 12-18 см від поверхні грунту.
Обламування паростків при проведенні передпосадкового сортування картоплі знижує ураженість рослин ризоктоніозом, але одночасно значно погіршує їх продуктивність.
Ураження бульб грибом Phytophthora Infestans (Mont.) de Bary підсилює розвиток ризоктоніозу на паростках картоплі. Збудник чорної ніжки ( Erwinia caratovora var. atroseptica (van Hall) Dye) не впливає на проявлення захворювання. Збудник парші звичайної (Streptomyces scabies (Thaxter) Gussov)значно пригнічує ріст і розвиток Rh. solani.
5. Кращими попередниками під картоплю, які сприяють значному зниженню інфекційного фону Rh. solani в ґрунті (в 1,7-3,5 раза), є зернові культури, багаторічні злакові трави, льон і озимий ріпак.
6. Серед 100 сортів і гібридів картоплі, випробуваних на стійкість проти ризоктоніозу, абсолютно стійких до захворювання не виявлено. До групи відносно стійких віднесено 14% сортів і гібридів. Серед них: П.93.4-6, Тетерів(П.92.38-3), Дара (П.92.23 -25), Дзвін, П.94.33-1, Н.95.65/2, Н.94.40-1, Ж.95.13-1, Гатчинська.
7. Кращим десикантом, який доцільно застосувати у виробництві, є препарат баста, в.р.(2,0 л/га).
8. Для протруювання бульб картоплі проти Rh. solani найбільш придатні такі пестициди: дітан М –45, 80% з.п. (2,3 кг/т), фенорам, 70% з.п. (2,0 кг/т), вітавакс 200, 75% з.п. (2,0 кг/т), фундазол, 50% з.п. (0,6 кг/т) та біологічним препаратом різопланом (0,5 л/т). Вони знижують розвиток хвороби на паростках у середньому на 22,8%, на столонах - 15,7%; на корінні – 7,9%; на бульбах - 45,4%. За рахунок зниження рівня ураженості продуктивність рослин зростає на 25,1%.
9. Виробничою перевіркою ефективності комплексу агротехнічних і хімічних заходів проти гриба Rh. solani на експериментальній базі НДГ “Україна” (с. В. Горбаша Черняхівського р-ну Житомирської області) встановлено, що його застосування знижує ураженість ризоктоніозом у період вегетації картоплі в середньому на 23,1%, зменшує заселеність бульб склероціями патогена на 35,6%, підвищує продуктивність рослин на 17,7%. Рентабельність захисних заходів становить 161,4%; умовно - чистий прибуток - 1582 грн. з 1 га.
На основі проведення фітопатологічних експертиз бульб нами встановлено, що значно вищий ступінь розвитку ризоктоніозу був у приватних господарствах - порівняно з колективними у 1,2 – 1,5 рази. Насамперед цей фактор пов’язаний з використанням у приватних господарствах низькоякісного насіннєвого матеріалу бульб, не дотримуванням сівозмін та заходів захисту картоплі від шкідників і хвороб, порушенням технологій вирощування та зберігання врожаю.
Шкодочинність ризоктоніозу проявляється при всіх формах розвитку захворювання. Особливо шкідливе масове ураження паростків та їх загибель ще до виходу на поверхню ґрунту, а також кореневої шийки стебел картоплі, столонів і коріння, що викликає зменшення густоти і висоти рослин, урожайності та якості насіннєвого матеріалу. Залежно від умов вирощування, сорту та заходів захисту втрати картоплі від хвороби у господарствах Полісся України можуть сягати до 34 %.
|