Анотація до роботи:

Зеленюк М.А. Біологічна активність ліпосомних форм комплексних сполук ренію(ІІІ) з органічними лігандами. – Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата біологічних наук за спеціальністю 03.00.04 – біохімія. – Дніпропетровський національний університет, Дніпропетровськ, 2004.

В дисертаційній роботі досліджено біологічну активність ліпосомних форм комплексних сполук ренію(ІІІ) з органічними лігандами. Виявлено наявність взаємодії між комплексними сполуками ренію(ІІІ) та ліпідами, що відбувається із збереженням функціонально активного кластерного фрагменту Re₂⁶⁺. Показано підсилення антипроліферативної активності сполук при збільшенні ліпофільності лігандів, що оточують кластерний фрагмент Re₂⁶⁺. Виявлено стабілізуючий ефект ліпосомних форм комплексних сполук ренію(ІІІ) щодо старіючих еритроцитів, який супроводжується збільшенням долі клітин з високою стійкістю до гемолізу від 0% до 20 – 36%. У моделях гемолітичних анемій, що викликалися різноманітними чинниками, введення сполук ренію сприяло зниженню інтенсивності пероксидного стресу, що вірогідно пов'язано із взаємодією почверного зв'язку Re- Rе з вільними радикалами та гальмуванням каскаду ПОЛ.

1. На підставі отриманих результатів встановлено, що антигемолітичні та антипроліферативні властивості, що притаманні комплексним сполукам ренію(ІІІ) залежать від їх структури та способу введення у організм (у вигляді розчинів або у складі ліпосом). При корекції гемолітичних станів різної природи виявлено підсилення антигемолітичних властивостей комплексних сполук ренію(ІІІ) при використанні їх у ліпосомній формі у порівнянні з розчинною формою.

2. Отримані ліпосоми та доведено, що взаємодія комплексних сполук ренію(ІІІ) з ліпідами обумовлена координацією фосфатних груп до біядерного фрагменту Re₂⁶⁺ із збереженням почверного зв’язку при відсутності взаємодії з естерними групами жирних кислот. Природа ліганду у сполуках ренію(ІІІ) впливає на швидкість та ефективність координації фосфатних груп фосфоліпідів і зростає в ряду пропіонатний < ізобутиратний < фенільний < адамантанкарбоксилатний ліганд.

3. Показано, що включення сполуки [Re₂(GABA)₂Cl₅H₂O]Cl2H₂O у ліпосоми запобігає процесам її гідролітичної перебудови і сприяє стійкості біядерного фрагменту Re₂⁶⁺ на протязі 3 діб, що є важливим для збереження функціональної активності сполук.

4. Встановлено, що в залежності від структури комплексні сполуки

ренію(ІІІ) з органічними лігандами підвищують стійкість еритроцитів до кислотного гемолізу. Максимальний ефект спостерігається для ліпосомної форми Re₂(i-C₃H₇COO)₄Cl₂, при взаємодії з якою група еритроцитів з високою стійкістю зростає на 34% у порівнянні з контролем.

5. Виявлено антипроліферативний ефект комплексних сполук ренію(ІІІ) з органічними лігандами у ліпосомних формах та в розчинах щодо росту гібридоми 1D6 та клітин карциноми гортані HEp-2, який залежить від природи карбоксилатних та галогенідних лігандів і зростає у ряду: ацетат < -амінобутират < ізобутират < адамантанкарбоксилат (згідно з ростом ліпофільності) та при заміні бромідних лігандів хлоридними. Максимальний антипроліферативний ефект виявлено у ліпосомної форми сполуки Re₂(AdCOO)₂Cl₄.

6. У моделях гемолітичних анемій введення [Re₂(GABA)₂Cl₅H₂O]Cl2H₂O та Re₂(i-C₃H₇COO)₄Cl₂ супроводжується зниженням вмісту кінцевих продуктів ПОЛ та поповненням пулу відновленого глутатіону, що вірогідно пов’язане із взаємодією почверного зв’язку сполук ренію з вільними радикалами.

7. Показано, що антигемолітичний ефект, характерний для комплексних сполук ренію(ІІІ) з органічними лігандами, підсилюється за умов введення їх у організм у ліпосомній формі. Максимальне зниження концентрації кінцевих продуктів ПОЛ при плюмбум-ацетатній анемії (на 40%) досягалося введенням Re₂(i-C₃H₇COO)₄Cl₂ у ліпосомній формі, що перевищувало ефективність введення розчину цієї сполуки на 20%.

Публікації автора:

1. Штеменко Н.І., Зеленюк М.А., Паталах І.І. Вивчення впливу лiпосомних форм комплексiв ренiю на гемолiтичнi показники еритроцитiв людини // Вісник Дніпропетровського университету.– 2001.–T.2, №9– С.60-64. (Дисертантом отримано ліпосоми, виконані експерименти з визначення стійкості еритроцитів).

2. Штеменко О.В., Зеленюк М.А., Штеменко Н.І., Вербицька Я.С. Спектрофотометричне дослідження взаємодії комплексних сполук ренію з фосфатидилхоліном за формування ліпосом // Укр.біохім.журн. – 2002. – т.74, №6. – С.35-40. (Дисертантом отримано ліпосоми, вивчені електронні спектри, екстраговані ліпіди).

3. Shtemenko A.V., Shtemenko N.I., Oliynik S.A., Zelenuk M.A. Liposome forms of rhenium cluster compounds in models of haemolitic anemia // Metal Ions in Biology and Medicine. – Vol. 7. Paris: John Libbey Eurotext. – 2002. – P. 558-561. (Дисертантом отримано ліпосоми, виконані експерименти з визначення стійкості еритроцитів у моделях гемолітичних анемій).

4. Штеменко Н.І., Зеленюк М.А., Штеменко О.В. Вивчення впливу ліпідної складової ліпосом на стійкість еритроцитів // Вісник Дніпропетровського університету. – 2003.- Т.1,№1. – С. 195-199. (Дисертантом отримано ліпосомиз фосфатидилхоліну,ліпідів мозку бика та визначено їхній склад, виконані експерименти з визначення стійкості еритроцитів).

5. Shtemenko A.V., Shtemenko N.I., Oliynik S.A., Zelenuk M.A. Liposomic forms of rhenium сluster compounds in models of hemolytic anemia // Микроэлементы в медицине. – 2002. – т.3, №2. – С.97. (Дисертантом отримано ліпосоми, виконані експерименти з визначення стійкості еритроцитів у моделі фенілгідразинової анемії на щурах, вивчено стан антиоксидантної системи).

6. Зеленюк М.А. Вивчення впливу ліпосомних форм комплексів ренію на гемолітичні показники еритроцитів людини // Тези доповідей ІІІ Регіональна конференція молодих вчених та студентів з актуальних питань хімії.– Дніпропетровськ.– 2001.– С.91. (Дисертантом отримано ліпосоми з сполуками ренію з адамантановими лігандами, виконані експерименти з визначення стійкості еритроцитів).

7. Штеменко О.В., Зеленюк М.А., Штеменко Н.І. Вивчення взаємодії кластерних сполукренію з фосфатидилхоліном // Тези доповідей ІІІ зїзду Українського біофізичного товариства. – 2002 8-11 жовтня. – С. 37. (Дисертантом отримано ліпосоми та вивчені їхні спектральні характеристики).

8. Зеленюк М.А., Штеменко Н.И. Механизмы старения эритроцитов // VI симпозиум Биологические механизмы старения. – Харьков, ХНУ. – 2004. –26-29 травня. – С.16-17. (Дисертантом самостійно узагальнені дані щодо різних за стійкістю еритроцитів та впливу сполук ренію).