1. У Центральному Лісостепу України у агробіоценозі бурякового поля серед комах підродини Cassidinae Steph. домінантом є бурякова щитоноска. Лободова і кропивна щитоноски виявлені у незначній кількості. Осотова щитоноска оселяється на буряковому полі і є корисним фітофагом, оскільки живиться осотом. Темношовна, жовтувата, зелена, болотна і березкова щитоноски виявлені за межами бурякового поля. 2. Основними місцями зимівлі лободової щитоноски є лісосмуги, бурякової – узлісся. Вихід щитоносок з місць зимівлі відбувається за СЕТ вище 100С понад 390С. 3. Відкладання яєць буряковою щитоноскою розпочинається при СЕТ 88–1330С. Чим інтенсивніше відбувається наростання температур, тим менше часу потрібно для статевого дозрівання. Залежно від погодних умов відкладання яєць триває 24–55 діб. Дозрівання гонад у жуків нового покоління відмічено: в кінці червня 1996 р. (СЕТ–5000С), на початку липня 1999 р. (СЕТ–6420С) та у середині липня 2002 р. (СЕТ– 6730С). 4. У природних умовах бурякові щитоноски добре розвиваються за середньодобової температури вище 180С. Найчутливішими до зміни погодних умов є личинки, особливо молодших віків, які не витримують контакту з водою. 5. Для розвитку від яйця до імаго для бурякової щитоноски достатньо суми ефективних температур вище 100С – 3900С, а для початку розвитку другого покоління –5000С і тривалість дня не менше 16 годин. При скороченні світлового дня друге покоління не встигає завершити свій розвиток. 6. Значна кількість жуків нового покоління бурякової щитоноски з’являється з 20 червня по 24 липня. Саме в цей період міграція жуків нового покоління бурякової щитоноски на плантації цукрових буряків найбільш вірогідна. Важливо проводити спостереження за поведінкою комах і обстеження різних стацій, щоб у разі утворення осередків високої чисельності щитоноски поблизу цукрових буряків прогнозувати захисні заходи. 7. Повноцінне живлення бурякової щитоноски відбувається на лободі, лутизі і цукрових буряках. Основною рослиною, на якій розвивається її потомство, є лобода біла (Chenopodium album L.), придатними є лутига списовидна (Atriplex hastata L.) і меншою мірою – буряки (Beta vulgaris L.). 8. В окремі роки за значно високої температури повітря (1999 р.) паразити відіграють значну роль в обмеженні числа щитоносок на стадії розвитку личи-нок та лялечок. Вони належать до надродини Chalcidoidea, підряду паразитичних перетинчастокрилих (Hymenoptera, Parasitica). Найчисленішим є вид Aprostocetus bruzzonis Masi. Вперше виявлені в личинках бурякової щитоноски: вид Teleopterus erxias Walker (родина Eulophidae) та гіперпаразити з родини Pteromalidae. 9. З 1995 р. заселеність буряковою щитоноскою біотопа почала зростати і залишається не меншою 15,9%. У лободової щитоноски в роки досліджень спостерігався депресивний стан. 10. У другу половину вегетації цукрових буряків при пошкодженні буряковою щитоноскою рослин в 3–4 бали істотно зменшується маса гички (на 1,13–1,69 кг/м2), коренеплодів (на 1,12–1,32 кг/м2) і вміст цукру (на 1,2–1,3%). 11. Пороговою чисельністю шитоносок слід вважати у фазу першої пари листків – 0,65 жука на 1 рослину, у другу половину вегетації –10 комах на 1 рослину. 12. Застосування інсектицидів у фазу змикання листків у міжряддях забезпечило збереження коренеплодів 4,8–8,0 т/га і отримання прибутку 1687,5–2007,8 грн./га. Рентабельність дорівнює 40,6–48,7%. |