У дисертації представлено теоретичне узагальнення та нове рішення однієї з актуальних задач сучасної біохімії - встановлення біохімічних особливостей сполучної тканини та фібринолітичної системи при аневризмі аорти. Запропоновані біохімічні маркери, як допоміжні показники прогнозування загрози розриву аорти і оцінки ефективності лікування. Встановлені біохімічні критерії диференційної діагностики аневризми аорти, синдрому Лериша і атеросклерозу судин нижніх кінцівок. 1. Визначення показників стану сполучної тканини (оксипроліну і уронових кислот у сечі, сумарних глікозаміногліканів сироватки крові (ГАГs) та їх фракцій, сумарних хондроїтин-сульфатів (X-S), глікопротеїнів (ГП), фібронектину (Фн)) і фібринолітичної системи (часу лізису еуглобулінової фракції (ЧЛЕ), концентрації фібриногену(Фг), коефіцієнта лізису (Кл), активності плазміногену, вмісту розчинних фібриномономерних комплексів (РФМК), продуктів деградації фібрину/ фібриногену (ПДФ/Фг)), в біологічних рідинах дозволяє дати комплексну біохімічну характеристику стану стінки аорти і гемостазу при аневризмі аорти (АА) з загрозою розриву. Визначений взаємозв’язок між цими показниками підтверджено математично за допомогою кореляційного аналізу. 2. Виявлено однакову спрямованість змін метаболітів екстрацелюлярного матрикса сполучної тканини в біологічних рідинах у хворих трьох клінічних груп: на фоні нормального рівня вмісту сумарних ГАГ у сироватці крові спостерігався перерозподіл фракцій ГАГs убік збільшення рівня I і зниження II і III фракцій, а також підвищення вмісту сумарних хондроїтин-сульфатів і глікопротеїнів. 3. При аневризмі аорти було встановлено максимальне, порівняно з контрольною групою, підвищення в сироватці крові вмісту Х-6-S (I фракція ГАГs), глікопротеїнів і фібронектину. 4. Одними з показників, що дозволяють диференціювати клінічні групи, є співвідношення вмісту сумарних ГАГs і сумарних хондроїтин-сульфатів (ГАГs/Х-S), а також відношення вмісту I і II фракцій ГАГ до вмісту III фракції. Величина цих коефіцієнтів 71±6 і 8,6±1,2 відповідно, виявлені при аневризмі аорти із загрозою розриву і відбивають такий стан стінки аорти, коли вона має найменшу міцність і еластичність. В нормі значення цих коефіцієнтів становлять 121± 6 і 3,47± 0,4. 5. При синдромі Лериша було виявлено підвищення вмісту оксипроліна і зниження вмісту уронових кислот у сечі хворих, чого не спостерігалося при аневризмі аорти і атеросклерозі. 6. У хворих з аневризмою аорти в сироватці крові спостерігаються максимально підвищені, у порівнянні з контрольною групою, рівні фібриногену і фібронектину, а також вмісту ПДФ на фоні зниження фібринолітичної активності і вмісту РФМК; активність плазміногену знаходиться в межах норми. 7. Визначення вмісту уронових кислот у сечі, а також сумарних глікозаміногліканів сироватки крові та їх фракцій, сумарних хондроїтин-сульфатів і глікопротеїнів, вмісту фібриногену, фібронектину, продуктів деградації фібрину/фібриногену , РФМК у крові, а також ЧЛЕ і Кл можна вважати допоміжними критеріями для прогнозування розриву аневризми аорти. 8. Сполучна тканина аорти, міокарда, кісток білих щурів, поряд з біохімічними характеристиками на системному рівні, виявляє особливості в умовах дії стресових факторів, що відбиваються в різній часовій динаміці компонентів її органічного матриксу: колагену та неколагенових білків, протеогліканів, глікопротеїнів. Тканина аорти при цьому реагує на стресовий вплив раніш ніж тканини інших органів, що супроводжується змінами рівня метаболітів сполучної тканини в сироватці крові і сечі. |
