Диференціація лімфоїдних клітин є складним багатостадійним процесом, здійснення якого забезпечується узгодженою активністю численних генів, внутрішньоклітинних та позаклітинних сигнальних каскадів, залученням епігенетичних механізмів регуляції експресії генів. У дисертаційній роботі запропоновано гіпотезу про будову і принципи функціонування генної мережі диференціації клітин, що включає у себе пояснення механізму RNAi-опосередкованого транскрипційного сайленсингу і алельного виключення. Основні положення даної гіпотези викладені у наступних висновках: 1. Частота зустріваності динуклеотидів 5’-CG-3’ та тринуклеотидів 5’-CNG-3’ у інтерферуючих РНК (siRNA та miRNA) набагато перевищує випадкову, а частка інтерферуючих РНК, цілковито позбавлених зазначених сайтів, становить лише 15-20%. Дані сайти комплементарні сайтам ДНК, у яких у ході транскрипційного сайленсингу, викликаного гібридизацією інтерферуючої РНК з ДНК, ініціюється метилювання залишків цитозину de novo. 2. Алельне виключення генів досягається через мічення одного з алелів епігенетичними маркерами репресії, ініціатором чого виступає молекула miRNA, котра утворюється в результаті процесингу некодуючого транскрипта алелів та зв’язується з їх ДНК. Алельне виключення виникло в процесі еволюції з метою репресії множинних копій мобільних елементів геному. Реставрація втраченої епігенетичної інформації та необмежений за тривалістю сайленсинг мобільних елементів геному забезпечуються метилюванням ДНК de novo, що ініціюється набором наявних у недиференційованих клітинах miRNA. 3. Генна мережа диференціації клітин складається з окремих елементарних функціональних одиниць – модулів генів, керованих позитивним зворотнім зв’язком і відповідальних кожен за свій окремий етап певного напрямку диференціації клітини за принципом “один етап диференціації – один модуль генів”. Еволюційною передумовою виникнення даної мережі було вбудовування сайтів транскрипційних факторів у регуляторні ділянки генів завдяки механізмам рекомбінації. 4. Реконструйована нами структура генної мережі, котра забезпечує дозрівання В-лімфоцитів, та генної мережі, яка координує завершальний етап спеціалізації Т-клітин, відповідає структурі, очікуваній у рамках гіпотези про будову генної мережі диференціації клітин. 5. Одним з найперших регуляторних рівнів при диференціації клітин є зміна спектру наявних у них miRNA, внаслідок якої уможливлюється експресія генів, відповідальних за процеси спеціалізації. Зокрема, молекулярною основою переходу лімфоцитів на стадію незрілих/зрілих В-клітин є припинення експресії гена мікроРНК miR-181. 6. Тимчасове пригнічення експресії генів рекомбіназ Rag1 та Rag2 на стадії преВІ-клітин обумовлюється сайленсингом мРНК фактора Foxp1 через вплив мікроРНК miR-181, а остаточна інактивація рекомбіназ на стадії зрілих В-лімфоцитів – сайленсингом даної мРНК через вплив мікроРНК miR-150. Дані положення можуть бути перевірені експериментально, зокрема здатність miRNA зв’язуватись з комплементарними ділянками ДНК та ініціювати метилювання сайтів 5’-CG-3’ і 5’-CNG-3’ у них, і це буде завданням наступних досліджень. |