У дисертації наведено теоретичне узагальнення і нове вирішення наукової задачі, що обумовлюється визначенням рівня забруднення об'єктів зовнішнього середовища сполуками ртуті, встановленням ролі й місця кормів, води, тваринного організму у біогенній міграції ртуті та розробкою санітарно-профілактичних заходів, спрямованих на виведення її сполук з організму овець й одержання екологічно чистої баранини. 1. Вміст загальної ртуті в ґрунтах АР Крим становить 1,04±0,12 мг/кг, що нижче гранично припустимої концентрації в 2 раза. Концентрація сполук ртуті у воді перебуває в межах 0,0037±0,0005 мг/л, що в 7,4 рази перевищує ГДК. 2. Середня кількість сполук загальної ртуті у грубих кормах знаходиться в допустимих межах і становить 0,05±0,009 мг/кг, у соковитих - 0,32±0,02 мг/кг (при перевищенні ГДК у 6,4 рази), у концентрованих - 0,12±0,01 мг/кг (при перевищенні ГДК в 1,2 раза). 3. При споживанні води і кормів з підвищеним вмістом сполук ртуті її концентрація в крові ягнят перевищує гранично допустиму межу залежно від віку: - у новонароджених у 2 - 3,8 раза, у 20-денному віці – в 1,4 – 1,9 раза, 30-денному – у 1,4 – 2,8 раза, 60-денному – у 1,1 – 1,7 раза, 90-денному – у 1,1 – 1,5 раза і у 120-денному віці - у 1,3 – 1,8 раза. Концентрація ртуті у вовні ягнят коливається в межах від 0,170±0,01 до 0,219±0,01 мг/кг. 4. Процеси виведення загальної ртуті із сечею і фекаліями у тварин відбуваються неоднаково: з фекаліями виділяється від 50 до 66%, а з сечею - від 34 до 50% цього елементу. Елімінація сполук ртуті з екскрементами відбувається інтенсивніше у ягнят старшого віку. 5. При утриманні протягом року в організм однієї вівці надходить 146,89 мг ртуті, в т.ч. з кормом - 97,8% і з водою - 2,2%, Корми є основним джерелом надходження ртуті в організм овець. 6. Вміст ртуті в організмі молодняка овець річного віку становить 3,13 мг на тварину. При цьому коефіцієнт біотрансформації ртуті з кормів і води в організм молодняка овець за цей період вирощування дорівнює 2,1%. Більша частина загальної ртуті з кормів і води не затримується в організмі, а переходить в екскременти. 7. Згодовування вівцям пектиновмісного препарату з розрахунку 30-50 г/голову на добу забезпечує виведення ртуті з організму. При цьому найбільш інтенсивно сполуки ртуті виводяться з легень - від 54,9 до 71,7 % і серця - від 51,4 до 70,6 %. Повільніше звільняються від сполук ртуті головний мозок і жирова тканина - від 12,7 до 44,7 % і від 20 до 45 % відповідно. 8. При тривалому надходженні сполук ртуті з кормами і водою в концентраціях, що перевищують ГДК, найбільше їх накопичується у вовні. Виводяться вони з неї досить повільно, що дає підставу брати вовну як еталон з діагностичною метою, для визначення ступеня забруднення ртуттю всіх органів і тканин тварин (без вибіркового забою). 9. При згодовуванні пектиновмісного препарату ртуть із сечею і фекаліями виводиться по-різному, зокрема, з фекаліями виділяється до 70% сполук ртуті, а із сечею - всього 30%. 10. У овець, що отримували препарат у дозі 50 г/голову на добу, витрати на 1 кг приросту були 11,74 к.од; 30 г – 12,24 к.од і 10 г – 12,79 к.од проти 13,4 к.од у контрольних груп. Економічна ефективність від застосування пектиновмісного препарату становить від 0,52 до 0,77 грн. на голову. |
