Анотація до роботи:

Бондар А.О. Біогенна міграція ртуті у довкіллі та її вплив на відтворювальну функцію овець асканійської тонкорунної породи. – Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата сільськогосподарських наук за спеціальністю 16.00.06 – гігієна тварин та ветеринарна санітарія. - Львівська національна академія ветеринарної медицини імені С.З.Гжицького, Львів, 2004.

Встановлено фоновий вміст ртуті в грунтах, воді, кормах, організмі овець досліджених господарств. Відмічено біогенну міграцію ртуті в системі грунт –вода–корми–організм овець.

Представлено аналіз відтворювальної здатності овець асканійської тонкорунної породи в умовах господарств Миколаївської області.

Використання пектиновмісного препарату, який виготовлений на основі виноградних вичавок (95 %), які містять пектинові речовини і вітаміну “С” (5 %), сприяє виведенню ртуті із організму після 30–ти денного його застосування на 16,3 %; після 60–ти денного – на 25,6 %. По закінченні експерименту (через 60 діб) для всіх без винятку досліджуваних органів, тканин відмічалося вірогідне зниження вмісту ртуті в овець з дослідних груп порівняно з контрольною.

У органах і тканинах організму овець під час застосування пектиновмісного препарату протягом 2–х місяців відмічено зберігання нормальної структури органів, тканин, відсутність судинних, запальних, дистрофічних і некротичних змін.

При застосуванні препарату відзначено тенденцію збільшення показників: виходу ягнят на 100 голів вівцематок, багатопліддя, середньодобового приросту ягнят, збереженість молодняку до відлучення в дослідних групах в порівнянні з контрольною групою.

Підготовлені рекомендації щодо використання пектинових речовин із відходів виробництва у тонкорунному вівчарстві.

У дисертації дано теоретичне узагальнення і нове вирішення наукової проблеми в дослідженнях впливу ртуті на відтворювальну здатність овець асканійської тонкорунної породи в конкретних умовах господарств півдня України.

1. Фоновий вміст рухомих форм ртуті в ґрунтах господарств, де функціонують досліджені господарства, становив 0,0132±0,005 мг/кг, що нижче гранично допустимої концентрації. Але дослідження насіння кормових культур на визначення вмісту ртуті та інших елементів показало, що цей показник був високим в люцерні в 6 разів, в житі – в 9 разів, ячмені – в 8 разів.

2. Вміст ртуті у воді господарства “Колос” в середньому за період дослідження дорівнював 0,0037±0,0006 мг/л, що в 7 раз перевищував ГДК. Цей показник у племзаводі ім. Шмідта перевищував ГДК в 20 раз. При цьому динаміка накопичення ртуті у воді залежно від сезону року становила: в зимовий період – 0,007±0,0001 мг/л у СТОВ “Колос”; в літній період – 0,0309±0,0010 мг/л у племзаводі ім. Шмідта.

3. Надходження ртуті в складі кормів у розрахунку на одну вівцю становило: СТОВ „Колос” – 3,9546 мг; племзавод ім. Шмідта – 2,3924 мг.

4. На основі проведених морфологічних досліджень виявлено:

– в серцевому м’язі відмічено незначну зернисту дистрофію міоцитів, яка має зв’язок з порушеннями коронарного кровообігу, незначним набряком, а також дистрофічними змінами ендотелію капілярів судин (десквамація і набухання);

– у легенях виникали судинні розлади у вигляді помірного венозного застою та деякого підвищення проникності судин;

– у печінці і нирках розвивалися в основному зерниста і рідше жирова дистрофія;

– в головному мозку в деяких тварин виявлено судинні розлади і незначні дистрофічні зміни нервових клітин. М’язова тканина характеризувалася зернистою дистрофією і частковою втратою поперечної і повздовжньої посмугованості м’язових волокон;

– в яйцепроводах спостерігалося повнокрів’я і слабкі дистрофічні зміни клітин функціонального епітелію.

5. Фактичне багатопліддя маток асканійської тонкорунної породи за період з 1986 по 1995 роки, в умовах досліджених господарств, складало: у віці ярок – 4,1 % маток, які мали двійнят при ягнінні, у віці переярок – 8,6 %; другий окіт – 14,2 %; третій – 11,9 %; четвертий – 16,8 %; п’ятий – 31,8 %; шостий – 6,1 %.

6. Заплідненість вівцематок змінювалася у досить широких межах – від 52,4 % до 80,1 %. Найнижчі показники заплідненості характерні для вівцематок 6–7 років. Але за показниками багатоплідності вівцематки різного віку вірогідно не відрізнялися (тест на пропорційність: (чІ= 0,50; df =3; р= 0,92). Цей показник варіював від 106,6 % (5 річних вівцематок) до 118,2 % (2–3 річних).

7. Зміни гематологічних та біохімічних показників крові дослідних овець в різні сезони року характеризувалися зниженням гемоглобіну на 1,4 г/л; еритроцитів 1,3510¹²/л; послабленням резистентності організму тварин: на 54 % менший показник кількості глобулінів, а саме фракцій б – на 0,26 %; в – на 0,1 %; г – на 0,13 % в умовах племзаводу ім. Шмідта і на 0,4 %; 0,5 %; 0,5 % відповідно в умовах СТОВ “Колос” в зимовий період порівняно з нормою.

8. Застосування пектиновмісного препарату за перші 30 днів досліду приводить до зменшення вмісту ртуті в нирках у тварин І дослідної групи на 27,9 %; у тварин ІІ дослідної – на 10,2 %; у тварин ІІІ групи на 6,3 %; в легенях відповідно на 20,8 %; у тварин ІІ та ІІІ груп спостерігалось незначне накопичення (3,9 та 7,9 %) за цей термін; в селезінці зменшення ртуті було відмічено на 20 %; 32,4 %; 35,9 %; в яєчниках в середньому на 0,004 мг/кг порівняно з тваринами контрольної групи. У крові, серцевому м’язі, головному мозку протягом 30-ти днів вміст ртуті не знижувався. У наступні 30 днів вміст ртуті в овець дослідних груп під дією препарату знижувався: у тварин 1 групи ще на 16,3 %; у другій на 10,3 % і в третій на 10,3 % порівняно з кількістю ртуті за перший місяць досліду.

9. Використання пектиновмісного препарату у вівчарстві забезпечує збільшення приплоду на 4,3 %, збереженості ягнят на 14,9 %, зменшення витрат праці на виробництво 1 ц баранини до 14 %, вовни до 11,5 %, що дало можливість отримати прибуток відповідно в сумі 28,21 грн. і 13,81 грн. на 1 грн. затрат.

Публікації автора:

1. Давиденко В.М., Бондар А.О. Потенціальне та фактичне багатопліддя овець // Вісник аграрної науки Причорномор’я. – Миколаїв. - 1997. – Вип. 1. – С. 99–101. (Дисертанткою вивчено потенціальне і фактичне багатопліддя, процент ембріональної смертності).

2. Давиденко В.М., Бондар А.О., Іванова О.В. Функціональна періодичність яєчників та міграція зародків у овець // Вісник аграрної науки Причорномор’я. – Миколаїв. - 1998. – Вип. 3 – С. 98–101. (Дисертанткою проаналізовано фізіологічну активність яєчників овець асканійської тонкорунної породи).

3. Давиденко В.М., Бондар А.О., Іванова О.В. Зв’язок між тривалістю охоти і заплідненням овець // Вісник аграрної науки Причорномор’я. – Миколаїв. - 1998. – Вип. 4. – С. 83–85. (Дисертанткою вивчено період осіменіння овець з різною тривалістю охоти).

4. Статева охота у овець / В.М. Давиденко, Г.А. Даниленко, О.В.Іванова, А.О. Бондар / Вісник аграрної науки Причорномор’я. – Миколаїв. – 1998. – Вип. 5. – С. 83–85. (Дисертанткою вивчено фази статевої охоти).

5. Бондар А.О. Фактори, що впливають на багатоплідність овець // Розведення і генетика тварин: Міжвідомчий тематичний науковий збірник. – Київ. - 2001. - Вип. 34. – С. 198–201.

6. Гончаренко В.М., Бондар А.О. Біогенна міграція ртуті в системі грунт – вода – корми – організм вівцематок асканійської тонкорунної породи // Аграрний вісник Причорномор’я. Біологічні, сільськогосподарські та ветеринарні науки. – Одеса. - 2002. – Вип. 4 (15). – С. 168–170. (Дисертанткою вивчено міграцію сполук ртуті в екосистемі. Встановлено коефіцієнти біотрансформації, накопичення).

7. Бондар А.О. Динаміка чисельності та відтворювальної здатності асканійської тонкорунної породи у Миколаївської області // Вісник аграрної науки Причорномор’я. – Миколаїв. - 2002. – Вип. 6 (20). - С. 214–217.

8. Гончаренко В.М., Кірович Н.О., Бондар А.О. Шляхи виведення ртуті з організму овець // Науковий вісник Львівської національної академії ветеринарної медицини імені С.З.Гжицького. – Львів. - 2003. – Т. 5 (№ 3), Ч. 3. – С. 122–126. (Дисертантка дослідила вплив пектиновмісного препарату на виведення ртуті з організму овець).

9. Бондар А.О. Накопичення та біотрансформація ртуті в організмі овець асканійської тонкорунної породи // Аграрний вісник Причорномор’я. – Одеса. – 2004. – Вип. 23. – С. 22–28.

10. Гончаренко В.М., Бондар А.О. Рекомендації з використання пектинових речовин із відходів виробництва у тонкорунному вівчарстві. – Миколаїв. – 2004. – 20 с. (Дисертанткою представлена санітарно-гігієнічна оцінка пектинових речовин).

11. Давиденко В.М., Бондар А.О. Періодизація індивідуального розвитку тварин // Праці Міжнародної конференції, присвяченої 90-річчю від дня народження заслуженого діяча науки України, доктора с.-г. наук, проф. К.Б. Свєчина “Проблеми індивідуального розвитку сільськогосподарських тварин” – Київ. - 1997. – С. 41. (Дисертантка проаналізувала способи профілактики ембріональної смертності овець).

12. Давиденко В.М., Кот С.П., Бондар А.О. Технологія вівчарства в умовах фермерського господарства // Матеріали Міжнародної науково –практичної конференції “Сучасні проблеми ветеринарної медицини, зооінженеріі та технології продуктів тваринництва”. – Львів. - 1997. – С. 482–484. (Дисертантка вивчила технологію вівчарства в умовах господарства Миколаївської області).