У дисертації наведено аналіз комплексних досліджень біоекологічних особливостей видів роду Cercis L. та перспективи їх культивування в Лісостепу України на основі колекції з 4-х видів та 2-х форм, створеної у Національному дендропарку „Софіївка”. З’ясовано особливості проходження фаз росту і розвитку видів роду Cercis L., їх узгодженість з погодно-кліматичними умовами, оцінено успішність інтродукції, опрацьовано ефективні методи розмноження. 1. Кліматичні умови Правобережного Лісостепу України та ритми сезонного розвитку є наближено-аналогічними умовам природного поширення видів роду Cercis L. 2. Вегетація рослин починається в період з 10 – 22.04 з набрякання генеративних бруньок, а ріст пагонів в другій-третій декадах травня, триває 90-100 діб і завершується в другій-третій декадах серпня, тривалість вегетації 182-197 днів, за суми активних температур вище 100С 3135,8 – 3216,70С. 3. Встановлено, що C. canadensis властиве щорічне, рясне цвітіння, яке розпочинається в кінці квітня – на початку травня і триває 15-25 днів в залежності від суми активних температур, життєздатність пилку становить 35,7 – 66,9 %, фертильність 35 – 52%. 4. Кількість репродуктивних органів на одному погонному метрі у C. canadensis становить 162 – 344 штуки. Плоди дозрівають в першій – третій декадах листопада. Встановлено видоспецифічність їх за кольором, розміром, формою та масою, які можуть бути використані як систематичні ознаки. 5. Доведено, що досліджені нами види є мезофітами. Рослини здатні витримувати часткове зневоднення без видимих ознак ушкодження. Особливістю досліджуваних видів є те, що вони краще переносять нестачу вологи в ґрунті, ніж її надлишок. Перезволоження ґрунту понад 80%. призводить до загибелі рослин. 6. Доведено, що види роду Cercis L. є мезотрофами, але можуть бути як евтрофами, так і оліготрофами. 7. Рослини видів роду Cercis L. є геліофітами і для росту, розвитку та збереження декоративних властивостей потребують повного сонячного освітлення, що становить понад 80 тисяч люксів. 8. Найзимостійкішим з досліджуваних видів є C. сanadensis. Можливе незначне підмерзання однорічних пагонів через їх недостатнє здерев’яніння. За віковим розподілом найменш морозостійкими є однорічні сіянці, у яких здерев’яніння становить 70 - 90 %, а в 2-4-х річних рослин відсоток здерев’яніння пагонів значно вищий – 90-99%. 9. Встановлено, що ефективним способом розмноження видів роду Cercis L. є насіннєвий: ґрунтова схожість становить 60 – 80% при осінньому посіві та 48-70% при весняному – стратифікованим насінням. При вегетативному розмноженні регенераційна здатність здерев’янілих живців нижча ніж зелених і становить 5,6-8,6%. Застосування стимуляторів обкорінення сприяло його підвищенню лише до 18-26%. Для розмноження декоративних форм та одержання гомозиготного матеріалу можна використовувати розмноження в умовах in vitro. 10. Визначено ступінь акліматизації 4 видів церциса. Повну акліматизацію (А=100) відмічено у C.canadensis (рослини досягли генеративного віку), задовільну (А=65) у C.griffithii і C. сhinensis, (А=63) у С. siliquastrum, проте рослини цих видів ще не досягли генеративного віку. 11. В результаті аналізу декоративних ознак (архітектоніки стовбура й крони, листків, суцвіть, квіток, плодів), встановлено, що загальна декоративність церцисів – 4 бали. Запропоновано практичні рекомендації з використання церцисів при створенні солітерних посадок та невеликих груп, висадки на схилах, терасах, відкосах, для створення композицій з низькорослими чагарниками, алейних посадок, стрижених газонах, облаштування адміністративних територій і присадибних ділянок. |