У роботі представлено нове вирішення й теоретичне узагальнення наукової проблеми, що виражається в розробці й експериментальному обґрунтуванні методики психологічної корекції батьківської поведінки в осіб, які звільняються з місць позбавлення волі. У цілому проведене дослідження дозволило зробити такі висновки: 1. У дисертаційному досліджені було виявлено й узагальнено особливості та проблеми сімейних стосунків засуджених, які визначаються трьома взаємозалежними факторами: віддаленістю від сім’ї, характером ставлення членів сім’ї та її оточення до засудженого-батька й психологічними особливостями його особистості. 2. Попередня психодіагностика дозволила виявити особливості особистості засуджених, які характеризуються спотвореними поведінковими сценаріями, зруйнованими батьківськими почуттями, цінностями, установками, втраченими навичками адаптивної сімейної взаємодії, неадекватною самооцінкою, низьким рівнем знань про способи й форми взаємодії з дитиною, незрілістю батьківських почуттів, слабкою ідентифікацією з батьківською роллю, інтелектуальною ригідністю, низьким рівнем рефлексії, емпатії і соціального інтелекту, тривожністю, схильністю до агресивних реакцій при низькому рівні самоконтролю. У великому ступені особливості особистості випробуваних визначаються їх ідентифікацією з роллю злочинця, засудженого, при цьому соціальні й сімейні ролі в них є слабко диференційованими. 3. У результаті системного аналізу проблеми психологічного супроводу батьківства була визначена структура якостей особистості, від яких залежить адекватна батьківська поведінка. Вона включає когнітивний, емоційний і поведінковий аспекти батьківства, психосоціальну зрілість, комунікативні уміння й навички, навички самоконтролю й вирішення проблем. 4. Було розроблено програму тренінгу корекції батьківської поведінки в осіб, які звільняються з місць позбавлення волі, що складається з орієнтувального, реконструктивно-формуючого й рефлексивно-узагальнюючого блоків. Програма спрямована на корекцію й розвиток тих психологічних структур особистості, які є підґрунтям адекватних сімейних стосунків, когнітивного й емоційного аспектів батьківської ролі засуджених, активізацію їх сімейних зв’язків, поглиблення емоційної відвертості ще під час перебування в місцях позбавлення волі. 5. У процесі оцінки результатів розробленої тренінгової програми виявлено достовірні зміни в психологічних якостях учасників, які полягають у активізації когнітивного й емоційного аспектів їх батьківської ролі. Порівняння результатів психологічної діагностики перед тренінгом і по його завершенні показало, що в засуджених посилилась ідентифікація з роллю батька (при підсумковій діагностиці в тесті Еткінда стимул “Я-батько” знаходився на одній з перших чотирьох позиції і за кольором у більшості випадків збігався зі стимулами “Мій теперішній час”, “Я-реальний” і “Я-ідеальний”). Отримано позитивні зміни в розвитку соціального інтелекту як когнітивного компоненту спілкування, здатності порівнювати, оцінювати, прогнозувати поведінку людей. 6. Спостереження під час реалізації тренінгової програми і звіти учасників свідчать про появу у випробуваних відкритості у спілкуванні, рефлексії, емпатії, більш адекватного уявлення про образ дитини й сімейних стосунків у цілому. Результати виявилися також у розвитку знань про способи й форми взаємодії з дитиною, уявленні про репертуар сімейних ролей, відповідальну й безвідповідальну батьківську поведінку, в зацікавленості питаннями сімейних стосунків, прагненні їх аналізувати, оволодінні способами постановки життєвих цілей і пошуку засобів їх реалізації. За період тренінгу в багатьох учасників активізувались емоційно відверті стосунки з членами сім’ї (шляхом листування, побачення, телефонних розмов), що підтверджувалось оцінками персоналу колонії. 7. Отримано достовірні відмінності між результатами учасників тренінгу й контрольної групи за показниками методик діагностики батьківського ставлення А.Я.Варга, В.В.Століна і PARI Е.Шефера, Р.Бела (Uемп < Uкр). У групі учасників, більше, ніж у контрольній, виявилася турбота про сім’ю, прагнення до конструктивних стосунків; менше спостерігається емоційна дистанція з дитиною; образ сім’ї і батьківські почуття є більш позитивними. 8. Досвід проведення тренінгу дозволив виявити ресурси й фактори, які сприяють успішності психокорекційної роботи із засудженими. Це використання екзістенційної кризи, активізація адаптивних механізмів засуджених у екстремальних умовах ув’язнення, усвідомлення ними обмеженості свого життєвого досвіду, універсальність проблем, свобода у вираженні почуттів, рольове моделювання соціальних ситуацій, неупереджене ставлення до учасників тренінгу з боку ведучого. 9. Результати експериментальної перевірки розробленого програмного тренінгу дозволяють рекомендувати його для використання психологам пенітенціарних закладів, спеціалістам громадських організацій у галузі планування й організації заходів з цілеспрямованої психологічної корекції батьківської поведінки в осіб, які звільняються з місць позбавлення волі. Перспективним напрямком нашої роботи є також розробка й наукове обґрунтування процедури оцінки переносу отриманого засудженими досвіду під час тренінгу в особисте або професійне життя, створення системи моніторингу поведінки учасників, їх життєвого шляху після звільнення. |
