Анотація до роботи:

Ісмаілов В.Б. Банківське кредитування суб’єктів господарювання в умовах ринкової трансформації економіки України. Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук за спеціальністю 08.04.01 – фінанси, грошовий обіг і кредит. – Київський національний університет імені Тараса Шевченка, Київ, 2005.

У дисертаційній роботі досліджено теоретичні та практичні питання банківського кредитування суб’єктів господарювання в умовах ринкової трансформації економіки.

Розкрито економічну сутність та доведено об’єктивну необхідність банківського кредитування. Відображені місце та визначальна роль банківського кредитування в системі кредитного ринку України, а також відзначено особливості банківського кредитування в країнах з розвиненою економікою. Здійснено аналіз регуляторної політики НБУ у сфері банківського кредитування та визначено стратегічно важливий вплив банківського кредитування на економічне зростання в країні.

Досліджено сукупність ризиків, які пов’язані з кредитною діяльністю комерційних банків, а також визначено методи мінімізації процентних ризиків та формування оптимального кредитного портфеля в умовах ризиковості.

У дисертації проведено узагальнення теоретичних та запропоновано практичні підходи щодо банківського кредитного забезпечення суб’єктів господарювання в період ринкової трансформації економіки на основі врахування його особливостей. Це дало змогу сформулювати низку висновків теоретичного, методичного та практичного характеру, що забезпечує вирішення завдань дослідження відповідно до поставленої мети дисертації.

1. Визначено засадні ознаки кредиту як економічної категорії, а саме: взаємна довіра, формування позичкового капіталу з тимчасово вільних коштів учасників економічної системи, дотримання певних принципів (поверненість, платність, строковість тощо). Кредит за своєю природою є вторинним, оскільки відокремлено від виробництва він не може створювати реального капіталу.

2. У період ринкової трансформації економіки основною формою кредиту є банківський кредит. Механізм кредитного забезпечення комерційних банків має більш практичний характер і пов'язаний із спрямуванням фінансових ресурсів на кредитне забезпечення підприємницької діяльності, а відтак на стимулювання ділової активності суб'єктів господарювання. Метою функціонування цього механізму як базової основи практичної реалізації кредитного забезпечення є задоволення виробничих потреб суб'єктів підприємництва, а саме спрямування кредитних ресурсів комерційних банків на формування фінансових ресурсів підприємств.

3. У сучасних умовах господарювання банк є фінансовим посередником, який здійснює на підставі ліцензій регулюючих органів діяльність з приводу акумулювання тимчасово вільних коштів, їх розміщення на свій розсуд та ризик, а також розрахунково-касове обслуговування економічних суб’єктів з метою отримання прибутку. У зв’язку з цим його основними функціями є: фінансове посередництво, трансформаційні, емісійні та консультаційні функції. Найважливішу роль у межах трансформаційної функції виконує функція кредитного посередництва, основними елементами якої виділено акумулювання тимчасово вільних коштів економічних агентів через кошти на поточних і депозитних рахунках, запозичення на міжбанківському кредитному ринку, випуск боргових цінних паперів, а також надання кредитів економічним агентам, яким бракує коштів на споживчі та виробничі цілі.

4. Інституціональний підхід до розгляду кредитного ринку дав змогу здійснити аналіз активів кредитних інститутів України, в результаті чого зроблено висновок, що на даному етапі банкам належить близько 80% ринку, а отже, вони є основними фінансовими посередниками в умовах ринкової трансформації національної економіки. Інструментальний підхід до розгляду кредитного ринку дозволив порівняти ринок боргових цінних паперів та ринок банківських кредитів, в результаті чого зроблено висновок, що ринок банківських кредитів переважає в умовах трансформації економіки, через більш високу розвиненість ринку банківських кредитів, більш гнучкий підхід до суб’єктів кредитування, більш доступний і масовий характер ринку банківських кредитів.

5. Вивчення досвіду банківського кредитування в країнах з розвиненою економікою, а саме розгляд англійської, німецької та американської моделей взаємозв’язку банків і суб’єктів господарювання, дало можливість визначити, що українські банки тяжіють до німецької моделі, що передбачає універсальність банківської справи, яка поряд з концентрацією та централізацією капіталу є загальносвітовою тенденцією розвитку діяльності комерційних банків. У кінцевому підсумку, у сфері кредитування це може призвести до збільшення обсягів кредитування в цілому та щодо окремого позичальника, зниження вартості кредитних продуктів та розширення їх переліку.

6. З’ясування ролі грошово-кредитної політики НБУ у регулюванні кредитної діяльності банків дало змогу встановити, що адміністративні методи впливу використовуються в повному обсязі, а індикативні – лише частково. З’ясовано, що серед індикативних методів найбільшу роль відіграють встановлення економічних нормативів, обов’язкових резервів, відрахувань до резервів на покриття збитків від кредитних операцій, визначення процентної політики та рефінансування банків.

7. Найбільш ефективним методом обмеження або розширення кредитної діяльності банків є зміна норм обов’язкових резервів, яка використовується лише в період посилення інфляційних процесів, і в кінцевому підсумку впливає на рентабельність банків. Процентна політика НБУ свідчить про економічну стабілізацію, оскільки протягом останніх років процентні ставки за всіма кредитними інструментами НБУ мали тенденцію до зниження. Досліджуючи зв’язок між наданими банками кредитами та рівнем облікової ставки, відзначено два періоди: до 2000 року – відсутність зворотного зв’язку між цими двома показниками; після 2000 року – наявність зворотної залежності між обліковою ставкою НБУ та обсягами кредитування.

8. Встановлено, що існує надзвичайно тісний зв’язок між змінами обсягів кредитування та ВВП у фактичних цінах. При цьому рівень кореляції становить 97,42%, цей взаємозв’язок демонструє порівняння темпів зростання банківського кредитування та ВВП у фактичних цінах протягом 1996 – 2004 років.

9. З’ясовано, що структуру ризиків банку на кредитному ринку варто розглядати як сукупність кредитного ризику (ендогенного та екзогенного) і ризику ринку (процентний, валютний ризики та ризик незбалансованості попиту та пропозиції на кредитні ресурси).

10. Запропоновано українську модель визначення показника „мертвої точки” процентної ставки, яка враховує загальний обсяг депозитної бази на певний строк, середню вартість ресурсної бази, загальні витрати, пов’язані із залученням ресурсів і наданням кредиту, норматив обов’язкового резервування залучених ресурсів, коефіцієнт кредитного ризику, з урахуванням якого формується резерв, терміни депозиту та кредиту, дохідність клієнта. Після визначення мертвої точки банк встановлює бажану маржу прибутку, формування якої залежить від стану кредитного ринку та політики банків-конкурентів, а також від особливостей сектору, що кредитується.

11. Запропоновано методику формування раціонального кредитного портфеля за умов ризику неплатоспроможності, в основу якої покладено розрахунок чистого доходу банку та ставки дисконту, яка дозволяє врахувати вимогу максимізації очікуваного загального зведеного чистого доходу кредитного портфеля, вимогу мінімізації дисперсії доходу, тобто вимогу зниження ризику отримання загального зведеного чистого доходу в розмірі, меншому від очікуваного, та особливості індивідуального ставлення до ризику конкретного кредитора.

12. Для активізації інвестиційної діяльності суб’єктів господарювання важливим є максимальне залучення довгострокових банківських кредитів. Основними формами довгострокового кредитування є андеррайтинг, що реалізується шляхом повного викупу банком випусків промислових облігацій, які емітуються цими клієнтами, та метод фінансового проектування. Для підтримки й активізації діяльності малого підприємництва, перш за все, необхідно звернути увагу на можливості зовнішнього фінансування малих підприємств і стимулювати комерційні банки до надання мікрокредитів як безпосередньо, так і за посередництва міжнародних фінансово-кредитних інститутів.

Публікації автора:

у наукових фахових виданнях:

1. Ісмаілов В.Б. Сучасні методи формування ресурсної бази комерційних банків України // Вісник Академії праці і соціальних відносин Федерації профспілок України. – 2003. - № 1. - С. 73–77. (0,4 д.а.).

2. Ісмаілов В.Б. Кредитна стратегія – основа управління кредитними активами банку // Вісник Академії праці і соціальних відносин Федерації профспілок України. – 2004. - № 3. - С. 66–71. (0,5 д.а.).

3. Ісмаілов В.Б. Методи та інструменти залучення довгострокового капіталу // Фінанси України. – 2004. - № 8. - С. 97–101. (0,3 д.а.).

4. Ісмаілов В.Б. Визначення оптимального кредитного портфеля банку в умовах ризику неповернення коштів позичальниками // Вісник Академії праці і соціальних відносин Федерації профспілок України. – 2005. - № 1. - С. 70–74. (0,4 д.а.).

5. Ісмаілов В.Б. Управління кредитною діяльністю банку – гарантія його успішного функціонування // Економіка: проблеми теорії та практики. – 2005. - Випуск 200, том ІІІ. - С. 690–699. (0,6 д.а.).

6. Ісмаілов В.Б. Банківська система України: сучасний стан та перспективи розвитку // Вісник Академії праці і соціальних відносин Федерації профспілок України. – 2005. - № 2. - С. 77–83. (0,3 д.а.).

7. Ісмаілов В.Б. Теоретичні основи формування кредитного портфеля // Економіка і управління. – 2005. - № 2. - С. 55–59. (0,6 д.а.).

8. Ісмаілов В.Б. Проектне фінансування – один з методів довгострокового кредитного забезпечення суб’єктів господарювання // Економіка: проблеми, теорії та практики. – 2005. - № 203. – С. 715–726. (0,6 д.а.).

в інших виданнях:

9. Ісмаілов В.Б. Банківське кредитування суб’єктів господарювання в сучасних ринкових умовах // Наукові праці аспірантів та студентів економічного факультету спеціальностей “Фінанси” та “Банківська справа” КНУ імені Тараса Шевченка. – 2003. - С. 82–85. (0,3 д.а.).

10. Ісмаілов В.Б. Методичні аспекти ціноутворення на кредитні послуги банку // Теоретичні та прикладні питання економіки. – 2004. - № 5. - С.167-173. (0,5 д.а.).