У дисертаційній роботі здійснено теоретичне узагальнення і запропоновано вирішення наукового завдання, що виявляється у розробці наукових та практичних рекомендацій щодо розвитку та підвищення ефективності банківського кредитування сільськогосподарських підприємств. Основні висновки, що випливають із роботи, полягають у наступному: 1. З'ясовано сутність кредиту і запропоновано його визначення як благо, на відміну від усталених поглядів, таких як борг та пов’язаних з ним відносин. Таке розуміння кредиту дає більш конкретну уяву, оскільки поняття відносини і все що з ними пов’язано традиційно ототожнюється з іншими категоріями, які в свою чергу не мають вартісного виразу і не можуть бути виміряні. 2. Сучасна практика банківського кредитування виробництва передбачає участь у кредитному процесі, окрім кредиторів і позичальників, також третіх осіб: страхових і гарантійних компаній та держави. Це зумовлено дією таких принципів кредитування як забезпеченість та платність. Тому доцільно їх віднести до суб’єктів кредитування. 3. Підвищення ефективності кредитування є одним з найважливіших у процесі здійснення кредитних операцій. Дослідженнями встановлено, що до показників ефективності використання кредитів відноситься рентабельність кредиту, кредитовіддача за валовою та товарною продукцією, а також прибутком, коефіцієнт оборотності кредиту та тривалість його обороту, ефект фінансового важеля, коефіцієнт своєчасності повернення та оптимальності кредиту, а також термін його окупності. 4. Дослідженнями встановлено, що запровадження механізму часткової компенсації ставки за кредитами комерційних банків за рахунок бюджетних коштів забезпечило зростання обсягів банківських кредитів сільському господарству у 4,5 раза за досліджуваний період. Це сприяло збільшенню обсягів оборотних коштів сільськогосподарських підприємств, своєчасному виконанню технологічних процесів, а також зростанню обсягів виробництва продукції рослинництва і тваринництва. 5. Групуванням сільськогосподарських підприємств за факторними і результативними ознаками встановлено пряму залежність рівня ефективності використання короткострокових банківських кредитів від обсягів позички, її частки у матеріальних витратах і рівня процентних ставок. 6. Встановлено, що в процесі здійснення кредитних операцій сільськогосподарські підприємства повинні підвищувати кредитовіддачу та дотримуватись оптимального співвідношення власних і залучених фінансових ресурсів. Це може бути досягнуто, якщо у структурі оборотних коштів короткострокові кредити будуть займати 13-20%, а рівень процентних ставок не буде перевищувати 19%. 7. Обґрунтовано розвиток кредитної інфраструктури, що обслуговуватиме сільськогосподарські підприємства. В її розбудові важливу роль мають відігравати агропромислово-фінансові групи, кредитні спілки, кредитні кооперативи і кооперативні банки. З цією метою запропоновано сформувати трирівневу кооперативну банківську систему, яка включатиме кредитні спілки та кооперативи, регіональні та Національний кооперативні банки. Окрім того, необхідно пом’якшити вимоги щодо формування статутного капіталу таких банків порівняно з комерційними. 8. Обґрунтовано доцільність надання Аграрному фонду функцій гарантійної установи щодо забезпечення своєчасного повернення банківських кредитів. З цією метою необхідно внести зміни до чинного законодавства, які дозволятимуть йому гарантувати повернення сільськогосподарськими підприємствами банківських кредитів у разі невиконання ними зобов’язань перед кредиторами. Це дозволить зменшити значимість застави для надання короткострокових кредитів, а також розширити доступ суб’єктів господарювання до позичкового капіталу. 9. Запропоновано використовувати строкові фінансові інструменти у банківському кредитуванні сільськогосподарських підприємств. До таких інструментів у світовій практиці належить угода про майбутню процентну ставку. На основі зазначеної угоди нами розроблено метод форвардного кредитування, впровадження якого дозволить знизити рівень процентних ставок та забезпечити своєчасне отримання сільськогосподарськими підприємствами банківських кредитів. 10. Побудова й розв’язання економіко-математичної моделі оптимізації структури сільськогосподарського виробництва дозволило зпрогнозувати варіантну потребу короткострокового банківського кредиту для аграрних підприємств регіону. |