Проведене дослідження показало, що в системі організованої злочинності бандитизм посідає особливе місце. Це продиктовано не лише тим, що він є найбільш яскраво вираженим злочином корисливо-насильницького спрямування, але і його великою різноманітністю щодо власних злочинних форм та проявів, специфікою об’єкту, об’єктивної сторони та інших ознак. Організовані угруповання озброєних розбійників (бандитів) існували здавна, урізноманітнюючи свою діяльність відповідно до умов та рівня розвитку того чи іншого суспільства і нерідко загрожуючи самому існуванню певної держави чи системи влади у ній. Саме цей політичний підтекст і призвів до того, що відповідальність за організацію озброєної банди задля вчинення нападів, а також за участь у банді чи у вчинюваному нею нападі в окремих країнах було не тільки криміналізовано, але й формалізовано. Великий рівень суспільної небезпеки та значна ефективність щодо досягнення злочинцями запланованого результату, якими характеризується цей злочин, повсякчасна його поєднаність із такими тяжкими та особливо тяжкими злочинами як вбивство, нанесення тілесних ушкоджень, розбійний напад, вимагання, захоплення заручників, примушували в минулому і примушують зараз законодавців дотримуватися суворості санкцій за його вчинення, розробляти системи профілактично-попереджувальних заходів задля недопущення вчинення бандитизму, а також інших злочинів корисливо-насильницького спрямування. Це питання вбачається ще більш актуальним, тому що, як показало проведене дослідження, тенденція кількості осіб, які притягуються до кримінальної відповідальності за бандитизм на території України, має постійний нахил у бік зростання. Високими залишаються і такі показники як середньостатистична кількість учасників однієї банди, географічно-територіальна поширеність діяльності певної банди, урізноманітнюються об’єкти бандитських нападів, спостерігається тенденція щодо концентрування
бандитських угруповань навколо промислово розвинутих центрів країни, наявним виступає увесь можливий спектр видів мотивації бандитизму (помста, особиста неприязність, перерозподіл сфер впливу, бажання нашкодити іншому тощо) із значним домінуванням корисливості. Крім цього, вказаним видом злочинності займається найбільш активна частина населення, а саме: чоловіки, які є громадянами України, віком від 18 до 40 років, безробітні, які часто вже мають судимість.
Головною перепоною на шляху до ефективної боротьби з бандитськими угрупованнями є наряду з іншими причинами недосконалість кримінально-правової кваліфікації і регламентування відповідальності за бандитизм, що сприяє виникненню численних неточностей і помилок під час розслідування і судових слухань справ про бандитизм, затягуванню судового процесу та інших негативних наслідків. Проведені дослідження показали недосконалість сучасного законодавства, необґрунтованість окремих наукових підходів, відсутність або неефективність певних організаційних заходів з цих питань щодо окремих аспектів. Найбільш важливі наукові і практичні результати дослідження викладені автором у проекті нової Постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику в справах про бандитизм", яка оформлена у якості додатку № 2 до дисертації, а також у підсумкових висновках до кожного підрозділу роботи. Такими найголовнішими висновками є: 1) бандою слід визнавати озброєну організовану злочинну групу відповідно до п. 3 ст. 28 КК України або злочинну організацію відповідно до п. 4 ст. 28 КК України, членами яких з корисливих, особистих чи інших мотивів було спільно вчинено два і більше злочинів (чи замахів на злочин), принаймні один з яких пов’язаний з озброєним нападом; або ж ними було вчинено лише один озброєний напад (чи замах на нього), але при цьому вони мали плани чи наміри, узгоджені з іншими членами банди, щодо вчинення й інших злочинів незалежно від їх спрямованості чи вмотивованості. До того ж вчинення бандою таких збройних нападів і має бути основною метою діяльності цієї банди, а не лише засобом (інструментом) для досягнення нею інших як власних, так і сторонніх стратегічних злочинних цілей (політичних, соціальних тощо). У разі виявлення ознак вчинення певним угрупованням озброєних нападів в якості засобу для досягнення іншої мети (політичної, соціальної тощо), дії таких осіб мають кваліфікуватися відповідно до цієї мети як діяльність терористичного, незаконного воєнізованого, іншого формування у сукупності з відповідними іншими статтями Особливої частини КК України (розбій, вбивство, пошкодження майна тощо); 2) під організацією банди слід розуміти сукупність дій, вчинених однією чи кількома особами, по об’єднанню навколо себе чи окремо від себе інших осіб задля вчинення нападів на громадян або на підприємства, установи, організації,
а також вчинення поряд із цими й інших злочинів. Ці дії можуть полягати в розробленні планів злочинної діяльності або вчинення конкретного злочину, в розробленні загальних правил поведінки, розподілу ролей, можуть полягати у пошуку можливостей для прикриття діяльності як своїми силами, так і за допомогою сторонніх осіб, у фінансовому забезпеченні злочинної діяльності тощо;
3) банди можуть організовуватись ситуативно на підґрунті раніше існуючих товариських, сусідських, трудових стосунків між їхніми майбутніми членами, а також в банди можуть трансформуватися і злочинні формування іншого типу чи злочинної спрямованості за умови поступового набуття ними необхідних кримінологічних ознак банди, тобто озброєності, спрямованості на вчинення нападів в якості основної мети своєї діяльності, налаштованості на тривалу злочинну діяльність. У цьому випадку кожен первинний член такої банди має притягуватися до кримінальної відповідальності за бандитизм в аспекті відповідальності за організацію банди; 4) обов’язковою ознакою банди є озброєність, тобто наявність хоча б у одного з її учасників, які безпосередньо вчиняють певний напад, будь-якої вогнепальної чи холодної зброї, за умови, що інші члени банди, як ті, що беруть участь у цьому нападі, так і інші, знають про неї та розуміють, що вона має або може бути застосована під час цього нападу. При цьому слід мати на увазі, що банда може бути озброєна і гладкоствольною мисливською зброєю (більш того, саме такий спосіб озброєння є на сьогодні переважним). Потрібно також законодавчо запровадити можливість у певних випадках визнання судом зброєю окремих предметів, які використовувалися бандою під час вчинення нападів в якості зброї, в разі, якщо таке використання носило заздалегідь спланований, багаторазовий, небезпечний для потерпілих характер (наприклад, удавка, електрошок тощо); 5) під участю у банді слід розуміти згоду певної особи, яка усвідомлює факт існування банди чи тривання процесу її організації, на участь у цій банді, а також вчинення цією особою будь-яких дій щодо сприяння банді у здійсненні нею процесу власної організації чи у вчиненні бандою певного злочину, що доводило б бажання такої особи реально дотримуватися наданої попередньо згоди на участь у банді; 6) оскільки у ст. 257 КК України не зазначено конкретні діяння, які може вчиняти банда, то потрібно зважати, що у разі, коли створеною бандою вчинено певний злочин, незалежно від того, чи встановлено законом за його вчинення більш сувору або менш сувору відповідальність, ніж за бандитизм, такі дії підлягають кваліфікації за сукупністю злочинів – бандитизму і того більш чи менш тяжкого злочину, який вчинила банда (окрім такого прояву бандитизму як “участь у вчинюваному бандою нападі”, який за своєю суттю включає в себе і
конкретний щодо певного випадку нападницький злочин), за винятком тих злочинів, які безпосередньо охоплюються кримінально-правовим складом бандитизму в якості його необхідних ознак (наприклад, ст. 263 КК України “Незаконне поводження зі зброєю, бойовими припасами або вибуховими речовинами”). У цьому випадку також не можуть застосовуватись в якості пом’якшуючих чи обтяжуючих покарання обставин такі обставини, наявність яких є необхідною для існування кримінально-правового складу бандитизму, наприклад, п. 2 ст. 67 КК України: “вчинення злочину групою осіб за попередньою змовою”;
7) щодо питання відмежування банди рівня організованої злочинної групи від банди рівня злочинної організації, автором пропонується спосіб визначення ступеня стійкості такого формування. Якщо банда-організована злочинна група, якою слід вважати згуртоване і стабільне внутрішньо злочинне об’єднання, яке не піклується з тих чи інших причин про забезпечення свого майбутнього існування, не протидіє зовнішнім впливам (тобто не піклується про збереження стійкості), то банда-злочинна організація, окрім інших вище перелічених ознак внутрішньої стійкості, також переймається і питаннями свого майбутнього за допомогою різних методів (встановлення корумпованих зв’язків, створення страхового грошового фонду тощо). Саме започаткування такого піклування і протидії зовнішнім впливам і говорить, на нашу думку, про те, що та чи інша організована злочинна група вже перетворилась на злочинну організацію; 8) серед головних профілактично-попереджувальних заходів стосовно бандитизму своєю нагальністю щодо впровадження власного застосування насамперед потребують: а) впровадження “Комплексної програми щодо профілактики, попередження та боротьби з організованою злочинністю корисливо-насильницького спрямування”; б) встановлення суворої кримінальної відповідальності за неналежне, недбале поводження зі зброєю, неналежне зберігання зброї на складах, в службових приміщеннях, сейфах тощо відповідними службовими особами, що призвело до її втрати, викрадення, й, відповідно до цього, внесення доповнень до ст. 264 КК України “Недбале зберігання вогнепальної зброї або бойових припасів”; в) урізноманітнення видів покарання за бандитизм у санкції чинної статті 257 КК України у бік введення ще додаткового більш м’якого покарання, окрім позбавлення волі на певний строк (наприклад, обмеження волі), оскільки приблизно у 12 відсотках усіх випадків засудження певних банд, суди доходили висновку про можливість і необхідність застосування покарання до окремих осіб нижчого від найнижчої встановленої межі; 9) регулювання правовідносин щодо надання дозволів, умов зберігання, правил відчуження мисливської зброї є на сьогодні недостатньо дієвими в процесі запобігання потраплянню цієї зброї законним чи незаконним шляхом до неблагонадійних осіб, а також від добросовісних до недобросовісних набувачів
і користувачів. Встановлена на сьогодні адміністративна відповідальність за неналежне зберігання та відчуження гладкоствольної мисливської зброї добросовісними набувачами є недостатньою та недієвою для запобігання незаконним випадкам такого небезпечного відчуження. Тому за таке незаконне відчуження пропонується встановлення суворої кримінальної відповідальності. У цьому аспекті наголошується також на необхідності прийняття відповідних законів України “Про зброю” та "Про профілактику злочинів", якими саме й було б урегульовано ці та інші питання профілактичного характеру.
|
