Анотація до роботи:

Барбакар О.В. Бактеріальний опік плодових: резервація, прогноз та засоби обмеження захворювання. – Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата біологічних наук за спеціальністю 06.01.11 – фітопатологія. – Національний аграрний університет, Київ, 2007.

Дисертація присвячена вивченню місць резервації збудника бактеріального опіку плодових, метеорологічних умов, що призводять до розвитку захворювання, прогнозуванню виникнення його симптомів та опрацюванню заходів щодо його контролю. Підтверджено наявність збудника бактеріального опіку плодових на території України, досліджено морфологічні, культуральні, біохімічні та серологічні властивості виділених ізолятів, виявлено селективний вплив однорічних пагонів та багаторічних гілок на агресивність популяцій E. аmylovora. Розроблено модель короткочасного прогнозування розвитку бактеріального опіку плодових, яка дає змогу заздалегідь передбачати спалахи захворювання. Опрацьовано шкалу взаємодії максимальних і мінімальних добових температур для визначення накопичення інфекційного навантаження. Встановлено асортимент бактерицидів для контролю захворювання. Доведено доцільність використання стрептоміцину для знезараження прищепного матеріалу з метою обмеження розповсюдження патогену.

1. Не зважаючи на проведені карантинні санітарно-гігієнічні заходи в результаті досліджень виявлено E. аmylovora в Чернівецькій області, що свідчить про недостатню ефективність проведених заходів щодо ліквідації збудника бактеріального опіку плодових.

2. На основі вивчення морфологічних, культуральних, біохімічних властивостей та антигенного складу ізоляти, виділені з уражених тканин груші в Чернівецькій області, віднесені до E. amylovora.

3. Встановлено, що у разі високої інтенсивності захворювання збудник бактеріального опіку плодових проникає на значну відстань від видимої межі ураження. Іншими словами, реальна межа поширення інфекційного процесу не збігається з візуальним її проявом.

4. Найуразливішими до патогену є зелені однорічні пагони, натомість у багаторічних гілках захворювання поширюється значно повільніше, при цьому уражена тканина від здорової чітко не відмежовується. Такі гілки доцільно видаляти повністю.

5. Вперше відзначено селективний вплив однорічних пагонів та багаторічних гілок на агресивність популяцій E. аmylovora. В період інтенсивного росту дерев в уражених тканинах молодих пагонів E. аmylovora міститься у високоагресивній формі. У скелетних гілках та стовбурі інфекційний процес відбувається значно повільніше, ніж в молодих гілках, тому тут превалюють неагресивні форми патогену.

6. Вперше доведено, що пирій повзучий і райграс уражуються бактеріями P. syringae, в той час як бактерії E. аmylovora, локалізовані на поверхні листя, не спричиняють їх захворювання.

7. Вперше встановлено вплив тривалості періоду позитивних температур на прояв симптомів бактеріального опіку плодових. Для умов Чернівецької області розроблено накопичувальну модель прогнозу розвитку бактеріального опіку плодових, яка дає змогу заздалегідь передбачати спалахи захворювання. Розроблено шкалу взаємодії максимальних і мінімальних добових температур для визначення накопиченого інфекційного навантаження.

8. Встановлено високу бактерицидну активність купроксату в модельних дослідах на плодах груші у концентраціях 0,04 та 0,2%. На 7-й день обліку рівень його ефективності становив, відповідно, 87,9 – 76,2% при розвитку хвороби в 7,0 – 13,8% проти 58% у контролі. Для захисту набухаючих бруньок та листя від E. аmylovora доцільно використовувати рубіган, хлорокис міді та ефаль, а квітів – хлорокис міді.

9. Визначено, що найефективнішими серед антибіотичних речовин проти збудника захворювання на плодах є ауреоміцин (0,02%), доксициклін (0,03 – 0,05%), стрептоміцин (0,01 – 0,02%), рівень ефективності яких становив, відповідно, 88,9; 89,3 – 91,7 та 84,0 – 89,6%.

11. Найкращим дезінфектором серед досліджуваних речовин виявився стрептоміцин (0,03%), що повністю знезаражував живці, в той час як застосування інших дезінфекторів є неефективним, оскільки близько чверті живців залишаються ураженими і згодом втрачають свою життєздатність.

Публікації автора:

1. Барбакар О.В. Розподіл за агресивністю ізолятів Erwinia amylovora, виділених із різних уражень дерев груші // Науковий вісник Ужгородського університету. – Серія “Біологія”. – Випуск 16. – 2005. – С. 98 – 99.

2. Гвоздяк Р.І., Яковлева Л.М., Барбакар О.В., Щербина Т.М. Чи можуть бур’яни уражатися бактеріями? // Науковий вісник Ужгородського університету. – Серія “Біологія”. – Випуск 14. – 2004. – С. 135 – 136 (особистий внесок здобувача становить 50% – проведено польові та лабораторні дослідження).

3. Барбакар О.В. Прогноз прояву симптомів розвитку бактеріального опіку плодових на груші // “Наукові доповіді НАУ”. – 2007. – № 2 (7).

http://www.nbuv.gov.ua/e-Journals/nd/2007-2/07bavbop.pdf

4. Соловйова Л.М., Барбакар О.В. Активність мідьумісних сполук та фосетилу алюмінію проти бактеріального опіку плодових // Захист і карантин рослин. – 2003. – № 49. – С. 263 – 268 (особистий внесок здобувача становить 70% – проведено лабораторні дослідження).

5. Гвоздяк Р.И., Яковлева Л.М., Щербина Т.Н., Огородник Л.Е., Барбакар А.В. Сорные растения как экологическая ниша фитопатогенных бактерий / Збірник статей учасників Міжнародної наукової конференції “Фітопатогенні бактерії. Фітонцидологія. Алелопатія”. – Київ, 2005. – С. 55 – 59 (особистий внесок здобувача становить 50% – проведено польові та лабораторні дослідження).

6. Барбакар О.В. Активність фосетилу алюмінію та сполук міді до збудника бактеріального опіку плодових / Сучасна аграрна наука: напрями досліджень, стан і перспективи: Збірник матеріалів IV міжвузівської науково-практичної конференції аспірантів. – Вінниця, 2004. – С. 19 – 20.