Системний аналіз семантичної структури категорії авторизації з урахуванням її функціонально-стильових та прагматичних параметрів дозволяє зробити висновок про те, що авторизація є інтеграційною прагмасемантичною категорією англомовного наукового лінгвістичного дискурсу, яка відображає опредметнені в його семантиці й структурі комунікативно-прагматичний, метакомунікативний, оцінний компоненти смислу й ідентифікує автора як мовну особистість і суб’єкта пізнання. Віддалена в часі та просторі, міжсуб’єктна мовленнєва взаємодія автора, метаавтора й читача має яскраво виражений метакомунікативний характер. Як категорія прагматики метакомунікація представлена в смисловій структурі АНЛД спеціальними метадискурсивними операторами, що виконують фатичну та регулятивну функції. Дослідження оцінного компонента семантичної структури категорії авторизації тісно пов’язане з вивченням предметного аспекту епістемічної модальності, що свідчить про взаємопроникний характер прояву в АНЛД категорій авторизації, модальності й оцінності. Як одна з провідних комунікативно-функціональних категорій авторизація детермінує тональність АНЛД, іллокутивний потенціал якого представлено в мовленні за допомогою категорично- / некатегорично-стверджувальної авторизації. Категорично-стверджувальна авторизація подається в АНЛД як немаркована, переконувальна та безальтернативна, некатегорично-стверджувальна – як наближена, ймовірнісна та некатегорично-референтна. Найуживанішими засобами вираження зазначених типів авторизації АНЛД слугують лексичні одиниці, граматичні структури, стилістичні засоби, включаючи: емфатичні конструкції з дієсловом do / does, риторичні запитання, зворотний порядок слів, прийом літоти. Специфіка мовленнєвої поведінки автора АНЛД зумовлена типом мовної особистості – авторитарної або неавторитарної, характер якої визначається ступенем дотримання / недотримання риторичних норм англомовної наукової комунікації. Так, авторитарна мовна особистість бере на себе відповідальність за викладене шляхом свідомого / несвідомого порушення риторичних норм англомовного наукового дискурсу. В мовленнєвій реалізації вона обирає жорстку лінію поведінки, в рамках якої виділяються стратегія категоричної незгоди автора з метаавтором і стратегія оцінної інтерпретації пізнавальної діяльності останнього. Для неавторитарної мовної особистості типовим є дотримання принципу мовленнєвої ввічливості, що реалізується через використання м’якої / гнучкої дискурсивних стратегій. Спрямовані на дотримання норм мовленнєвого етикету, в АНЛД вони подаються як стратегія неупередженого переказу та / або стратегія пошуку загального порозуміння і реалізуються за допомогою спеціальних мовленнєвих тактик. Органічне поєднання зазначених стратегій і тактик сприяє поліпшенню ефективності англомовної наукової комунікації. Подальші наукові розвідки з даної проблематики можуть бути спрямовані на аналіз ідіостилів авторитарних / неавторитарних мовних особистостей у лінгвокогнітивному аспекті їхнього вивчення. Не менш перспективним є дослідження еволюції англо-американського наукового стилю в аспекті авторизації, а також виявлення структурно-композиційної та смислової специфіки її реалізції в інших типах дискурсу на матеріалі різних мов. |