Питання про системність лексики у сучасній лінгвістиці вже не є дискусійним, проте кількість парадигм, у межах яких групуються лексичні одиниці, та їх чіткі семантичні характеристики досі не визначені, хоча саме очевидний ізоморфізм таких угруповань забезпечує функціонування лексичної системи. Певне місце у цій системі займають виділені та описані в дисертації об’єднання мовних одиниць, що визначаються як асоціативно-семантичні групи (АСГ), які можуть бути складовою частиною асоціативно-семантичної структури (АСС). Вихідними у досліджуваних асоціативно-семантичних групах є слова, об’єднані в ЛСГ “пори року”. “Вершинна” лексема визначається у роботі як каузема (корелює з психолінгвістичним терміном асоціант, або слово-стимул). Лексеми, асоціативно-семантично пов’язані з кауземою, тлумачаться як рефлексеми (корелятивні терміни психолінгвістів – слова-реакції, асоціати). Асоціативно-семантична група – одиниця переважно лінгвістична, а не психолінгвістична, оскільки являє собою сукупність лексем, що позначають поняття, поєднані причиново-наслідковими зв’язками, і мають в семантичній структурі однакові семи, певним чином співвіднесені: периферійна сема кауземи є ядерною у рефлексемі і навпаки. У межах АСГ будь-яка з рефлексем може стати кауземою для рефлексем наступного рівня, а сукупність рефлексем всіх рівнів, упорядкованих послідовним зв’язком, визначається як асоціативно-семантична структура. Внаслідок проведеного дослідження була окреслена архітектура чотирьох асоціативно-семантичних структур (з сезонними словами у функції каузем). Кожна з них об’єднує у своєму складі АСГ трьох рівнів. Іншими словами, семантичний зв’язок між кауземою і будь-яким членом АСС, як правило, не перевищує трьох кроків, що збігається з результатами психологічних досліджень (асоціативний зв’язок між двома будь-якими словами реалізується теж в середньому через три кроки), і підтверджує “правило шести (семантичних – Т. С.) кроків” Ю. М. Караулова. Шляхом компонентного, дефініційно-логічного, дистрибутивного та ремотиваційного аналізів було визначено семантичну структуру слів ЛСГ “пори року”, в кожній з яких є ознаки темпоральні, квалітативно-темпоральні і квалітативно-предметні. У межах темпоральної ознаки кожна з назв сезонів асоціативно-семантично пов’язана з назвами інших пір року: взаємоасоціюються лексеми зима і лето (значення ’основний сезон’), весна і осень (значення ’перехідний сезон’); у разі актуалізації ознаки ’послідовність у часі’ (значення ’попередній сезон’, ’наступний сезон’) рефлексемами відповідно виступають назви попереднього та наступного сезонів. Семантична ознака ’одиниця виміру часу’ поєднує сезонні слова з назвами відповідних місяців. Послідовно представлені в рефлексемах квалітативно-темпоральні ознаки ‘тривалість світлового дня’, ‘температурний режим’, ’вид опадів’. При цьому для основних сезонів характерний максимальний прояв цих ознак. У складі усіх асоціативно-семантичних структур представлено рефлексеми, в яких реалізуються квалітативно-предметні ознаки ’людина у часі’, ’рослини у часі’, ’представники тваринного світу у часі’. Своєрідність квалітативно-предметних рефлексем полягає у тому, що на першому рівні структур зазвичай представлені гіпероніми, а на другому – їхні гіпоніми, тому слова, які покривають денотативні зони другого рівня, як правило, утворюють відкриті ряди. Асоціативно-семантичні структури, вихідними кауземами яких виступають члени ЛСГ “пори року”, різняться за кількісним складом. Максимальною у кількісному відношенні є АСС зима, найменш численною – АСС осень; АСС лето і весна приблизно однакові. Незважаючи на досить різноманітний кількісний і якісний склад розглянутих асоціативно-семантичних структур, можна говорити про типові асоціативно-семантичні парадигми лексем, пов’язаних з назвами пір року. Чим більше семантичних кроків відділяють рефлексеми від вихідної кауземи, тим більше денотативні зони, до яких вони відносяться, різняться за значенням від денотативних зон інших АСС. Проте на рівні одного кроку (тобто у межах АСГ) в усіх АСС рефлексеми реалізують аналогічні семантичні ознаки; відмінності у складі денотативних зон зумовлені лише екстралінгвістичними причинами – квалітативними особливостями сезонів. Якщо рефлексеми мають декілька значень, то не всі ЛСВ цих багатозначних слів обов’язково входять до складу АСС. Так, в АСС зима слово снег увійшло у трьох ЛСВ, а в АСС весна і осень лише у двох, причому для весны більш характерним є ЛСВ2, а для осени – ЛСВ1. У випадку, коли в АСС представлено декілька ЛСВ одного слова, вони зазвичай відносяться до різних денотативних зон як на одному, так і на різних рівнях структур. Деякі рефлексеми мають поліасоціативний характер. Слід зазначити, що у межах однієї АСС поліасоціативність зумовлена особливостями семантичної структури рефлексем, у якій водночас представлено кілька інтегральних сем (наприклад, назви захворювань в АСС зима і лето, назви сільськогосподарських робіт в АСС зима). На міжструктурному рівні поліасоціативність зумовлена екстралінгвістичними причинами – суміжністю сезонів (ті ж самі назви температури повітря й опадів входять до кількох АСС). Отже, проведене дослідження підтвердило існування такого типу парадигм, як асоціативно-семантична група і асоціативно-семантична структура, які виділяються з урахуванням як суто семантичних зв’язків між словами, що входять до цих лексичних груп, так і екстралінгвістичних чинників. Перспектива наукового пошуку полягає у дослідженні ролі слів однієї АСС в організації художнього тексту. |
