1.Французька система освіти досить складна і за своєю складністю не порівнювана з подібними системами не лише в європейських країнах, а й в усіх інших країнах світу. Школи, ліцеї, університети, вищі технічні навчальні заклади, ВНЗ мистецтв мають свою специфіку. Можна стверджувати, що такого елітаризму в освіті знайти ще у світі неможливо. Його історичні коріння зберігаються завдяки консерватизмові, характерному в цілому французькій освіті. Ніякі реформи поки що не зрушили з місця усталених французьких традицій. Загальне враження від шкільної освіти, яка зумовлює якісні показники освіти вищої, – високий рівень теоретичної і практичної підготовки, зокрема викладачів, практично повсюдно високий рівень викладання, прекрасні підручники, надзвичайно серйозне ставлення професорів та викладачів до своєї праці, повага до учнів та студентів і незвично відповідальне ставлення учнів та студентів до навчання. 2. Усі рівні освіти Франції цілеспрямовані на професіоналізацію особистості. Підготовча робота до вибору професії розпочинається в колежі. У колежі кожен учень одержує професійний сертифікат, по закінченню професійного ліцею – перший диплом. Кожна професія вимагає світоглядної підготовки особистості. Цю підготовку забезпечують предмети, згруповані у певні цикли, зокрема: “пізнавати світ” (читання, французька мова, письмо, математика, географія та історія); “жити разом” (мораль і громадянське виховання). Особливу роль у цьому процесі відіграють мистецькі дисципліни, що підтримують цикл “артистичне виховання”. Він розвиває естетичні почуття, на яких базуються усі складові діяльності особистості: інтелект, почуття, воля, уява, підсвідомість. Артистичне виховання сприяє “найвищому розвиткові професійних здібностей учнів і студентів, в ідеалі і практично – до рівня артистизму” (Renaut А.). 3. У січні 1999 р. у Франції прийнято доктрину “Початкова школа у ХХІ столітті”. Вона структурується навколо трьох основних положень: - колективно розробити прогресивні програми для нового часу, концентруючи увагу на розвиткові вмінь говорити, читати, писати, рахувати. Чітко визначитися зі змістом освіти і основоположними педагогічними орієнтирами; - суттєво визначитися з ритмом шкільного часу, адаптованого до ритму дитячого життя. Організація шкільного дня має враховувати нові соціальні умови і сприяти вияву справжньої рівності шансів; - заново осмислити професію “викладача школи”, дозволяючи йому більшу автономію в педагогічному пошукові, інтегруючи власну працю в колективну взаємодію з іншими викладачами, дотримуючись впродовж життя самозбагачення власного педагогічного досвіду. 4. У грудні 2000 року у Франції проголошено “План п’яти років розвитку мистецтв і культури в школі”. План розроблено Місією артистичного виховання і культурної дії та Делегацією розвитку і територіальних дій. Гасло “Мистецтво в школу” покликало педагогічні колективи навчальних закладів до здійснення грандіозних орієнтацій, очікуваних від цієї реформи впродовж тривалого часу. Гіпотези та ідеальні завбачення базуються на включенні викладачів-артистів і діячів культури у тісну співпрацю в команді територій (місцевих округів), у місцевості розміщення навчальних закладів. Ця робота базується на значних за кількістю та якістю експериментальних дослідженнях в усіх напрямах артистичної і культурологічної практики, організованої і проведеної в 17-ти , а пізніше – в усіх 30-ти академіях Франції. 5. Викладач початкової школи залишається для учнів дорослим носієм інформації. Але тепер він є не єдиним дорослим, який контактує з дітьми. Віднині з ними в класі працюють інші дорослі, а роль викладача набуває подвійності: він забезпечує навчальний процес і бере участь у координації роботи команди. Поява нової початкової школи – першої суспільної служби держави – узаконює переоцінку цінностей і нові функції навчання в школах. Суттєво змінюється навчально-виховний процес у початковій школі Франції. Серйозно продумані змістові підходи до реалізації доктрини, кадрове і економічне її забезпечення, зроблено відповідну вибірку шкіл для експерименту і, що найголовніше, у доктрині репрезентується статус початкової школи на рівні “першої суспільної служби держави”, а статус учителя – на рівні “державного службовця” (усі студенти педагогічних навчальних закладів Франції з другого курсу а, отже, і всі працюючі дипломовані вчителі, мають статус державного службовця з відповідним рівнем зарплатні). 6. В освітній системі Франції визначилися основні пріоритетні напрями і змістові підходи до її реформування. Це стосується всіх видів і рівнів освіти, починаючи з материнської і закінчуючи вищою школою та післядипломною освітою. Особливої ваги у цьому зв’язку набуває експеримент "Зони пріоритетної освіти (ЗПО - ZEP)". Науково обгрунтовані у 1981 році, ЗПО не поривають з республіканськими традиціями рівності, проголошуючи гасло: "Давати більше тим, хто має менше". За допомогою природного відбору, організаційної і методичної роботи "в зонах і соціальних середовищах", де відсоток невдач у шкільній освіті найбільш високий, ЗПО мають посилити успішність учнів, піднести їхню продуктивність і цим сприяти демократизації в освіті. 7. Артистичне виховання в системі освіти Франції тривалий час базувалося на факультативних заняттях з мистецьких дисциплін, що працювали і підтримувалися в школах. Відтепер мистецькі дисципліни введено як обов’язкові на всіх рівнях освіти. З 2001 шкільного року опанування програм з мистецтва вводиться відразу в материнській і початковій школах, в колежах і професійних ліцеях як нова підтримка артистичного виховання. Воно базується на принципах: облаштування містка між артистичним, культурним вихованням, мистецькою й культурологічною освітою та іншими галузями знань; залучення до педагогічної роботи в школах, колежах та професійних ліцеях, зокрема, практиків різних мистецтв – акторів, живописців, музичних виконавців, мистецтвознавців для наближення спільного артистичного і культурного майбутнього. Артистичне виховання: розвиває здібності до творчості, здібності до сприйняття творчості інших артистів через почуття прекрасного і піднесеного (залежно від об’єкта сприймання); сприяє розвиткові різних видів людського неповторного, залежно від індивідуальності учня, досвіду – раціонального (логічного), почуттєвого (естетичного) та практичного а також “врівноважує” особистість з довкіллям, особливо – людським, орієнтує на відповідну громадянську поведінку у сучасному суспільстві. 8. Співставлення змісту артистичного виховання в системах освіти Франції та України показує ідентичність теоретичного осмислення підходів до місця і ролі мистецтв в духовному розвиткові особистості. Водночас чітко простежується започаткування необхідності обов’язкових навчальних предметів з мистецтв в Україні і багаторічна відпрацьованість експериментально перевірених проектів у Франції. Тижневе “навантаження” учнів мистецькими дисциплінами у Франції вдвічі-тричі більше, ніж в Україні. У Франції чітко продумана система використання мистецьких дисциплін впродовж навчального дня (у другу половину), а також система заохочення працівників мистецтв для викладання в школі предметів артистичного циклу. 9. Результати дисертаційного дослідження уможливили сформулювати рекомендації Міністерству освіти і науки України, інститутам АПН України, кафедрам педагогічної майстерності вищих педагогічних навчальних закладів, що досліджують проблеми артистичного виховання, – щодо ролі мистецтв у професійному розвиткові особистості: - у процесі реалізації положень Національної доктрини розвитку освіти і Державної програми “Вчитель” впровадити мистецькі дисципліни у зміст освіти і в процес артистичного розвитку особистості у позашкільний час; - у процесі реалізації методичних рекомендацій щодо підготовки вчителів до викладання мистецьких дисциплін у шкільних навчальних закладах розробити індивідуальні практичні програми не лише на рівні теоретичного викладу, але й на рівні практичного опанування мистецтв, що найбільш продуктивно зумовлюють розвиток професійних умінь, моральних переконань, світогляду і розвивають громадянські якості особистості; - у теоретичних і практичних досягненнях артистичного виховання у різних країнах світу, зокрема у Франції, найбільш повно відбиті інноваційні ідеї та новітні технології учіння і виховання, що потребує їх включення у розвиток та саморозвиток творчих можливостей особистості в Україні. Проблема артистичного виховання особистості потребує подальшого вивчення. До перспективних напрямів дослідження відносимо виявлення художніх обдарувань учнів, вплив естетичних почуттів, викликаних мистецтвом, на розвиток мислення, волі, світоглядних переконань особистості, різних видів людського досвіду, на опанування стандартів освіти. Основний зміст дисертації відображено в таких публікаціях автора: 1. Зязюн Л.І. Освітня система Франції //Рідна школа. – 2001. – № 11. – С.70-74 2. Зязюн Л.І. Початкова школа Франції у 21-ому столітті. //Початкова школа. – 2001. – № 11. – С. 49-53. 3. Зязюн Л.І. Артистичне виховання учнів у школах і ліцеях Франції в контексті сучасної естетичної теорії //Теорія і практика управління соціальними системами. – Харків. - 2001. – Т. 3. – С. 94-102. 4. Зязюн Л.І. Гуманістична парадигма освіти і виховання //Вища освіта України. – 2002. – № 3. – С. 111-116 5. Зязюн Л.І. Якого педагога потребує артистичне виховання? //Вища освіта України. – 2002. – № 4. –С. 117-123. 6. Зязюн Л.І. Нові тенденції у підготовці вчителів Франції. //Неперервна професійна освіта: теорія і практика. – 2002. – № 2. – С. 177-191. 7. Зязюн Л.І. Освіта Франції: досягнення, реформа, очікувані результати //Проблеми та перспективи формування національної гуманітарно-технічної еліти: Збірник наукових праць. Харків: - 2002. – Вип. 2. – С. 223-234. 8. Зязюн Л.І. Художньо-артистичне виховання учнів у професійних навчальних закладах Франції //Професійно-художня освіта України. – Київ – Черкаси: 2002. – Вип. 1. – С. 93-98. 9. Зязюн Л.І. Цікавий експеримент в освітній системі Франції //Проблеми та перспективи формування національної гуманітарно-технічної еліти: Другі Кримські педагогічні читання: Збірник наукових праць. – Харків: 2002. – Вип. 4. – С. 26 – 37. 10. Зязюн Л.І. Освітня система Франції у вимірах демократії, професіоналізму, праці, естетики, артистизму. //Гуманітарні науки: науково-практичний журнал. – 2002. – № 2. – С. 115-120. 11. Зязюн Л.І. Підготовка педагога-вихователя для системи вищої освіти: концептуальні засади і прикладні технології //Сучасні проблеми науки та освіти: Третя міжнародна міждисциплінарна науково-практична конференція. – Харків. – 2002. – С. 117. | 