1. Україна у її історично-культурному розвитку є місцем зародження і становлення професійного єврейського театру, а також місцем перших спроб проектування та реалізації єврейських театральних споруд. Ці споруди мають специфічні особливості, що відображаються в архітектурі, містобудівній прив’язці, сценографії, функціональній організації тощо. 2. Ґенезу театральної традиції в культурі єврейського народу можна періодизувати як: – пратеатр (від ІІІ ст. – ІІ ст. до н.е. до першого тисячоліття н.е., землі Месопотамії та Палестини); – старовинний (обрядовий) театр (від Х ст. до ХІІІ ст., територія Римської імперії); – передпрофесійний театр – театр пуримшпілю (від ХІІІ ст. до XVIII ст., територія Західної Європи); – професійний театр (від XVIII ст. до наших днів, зароджується на території Галичини (театр бродерзінгерів), звідки поширюється по країнах Світу). 3. Мережа будівель та споруд України, що проектувалась, пристосовувалась та використовувалась єврейськими театральними колективами, сформована здебільшого на межі ХІХ–ХХ століть (перша згадка датується кінцем ХVII ст. і пов’язана зі Львовом). Головні центри: Київ, Львів, Одеса, Дніпропетровськ, Чернівці, Харків. Архітектура історичних форм єврейського театру: по-перше, інтернаціональна (із застосуванням останніх архітектурних тенденцій) – у вирішенні зовнішнього образу споруд; по-друге, континентальна (близька до місцевих традицій) – в організації простору; по-третє, національна – в сценографії. 4. Театральні будівлі та споруди України, що проектувалися, пристосовувалися і використовувалися єврейськими театральними колективами можна класифікувати за: – місткістю і жанром; – складом функціональних елементів; – конструктивним рішенням; – типом сцени; – за формою залу; а також – розміщенням в місті та архітектурним вирішенням. 5. Доцільність спорудження та відбудови єврейських театрів у наш час зумовлена цілим комплексом об’єктивних соціально-політичних умов, – головними серед яких є: історичні; економічні; соціальні; демографічні; культурологічні. 6. Стосовно архітектурної типології оптимальною формою розвитку єврейського театру в умовах сучасної України є єврейський театр в складі універсального культурного центру компактної планувальної структури з розвинутим громадським комплексом. Визначена номенклатура типологічних форм можливого функціонування та розвитку єврейського театру в сучасній Україні містить такі типи: – єврейський театр при общинних центрах; – єврейський театр в культурно-мистецьких центрах; – єврейський театр в окремій споруді; – єврейський гастрольний (мандрівний) театр. 7. Класифікація залів сучасних єврейських театрів за місткістю має такі градації: – малі – базова місткість залу – 100–150 осіб; – середні – 200–300 осіб; – великі – 500–700 осіб. За розміщенням у місті єврейські театри можуть бути: а) вбудованими; б) прибудованими; в) з перебивкою поверхів; г) окремими спорудами. Доцільна в сучасних умовах класифікація за складом функціональних елементів – із середнім складом приміщень та з повним складом приміщень. 8. Аналіз історичного досвіду, а також анкетне та експертне опитування дали змогу встановити, що художньо-естетичні орієнтири сучасного єврейського театру в Україні такі: – проектування у абстрагованих супрематичних формах (у контексті сучасних світових архітектурних пошуків); – осмислення та інтерпретація ірраціональних форм національної ідентичності (що апелює як до традиційних національних уявлень, так і до абстрактних алегорій – використання написів, національних символів, відповідної колористики, синтезу національних мистецтв; а також спеціально виділений вхід, меморіальний знак, пам’ятник, специфічна містобудівна прив’язка (у комплексі або безпосередньо в історичному об’єкті) тощо); – поєднання першого і другого. 9. Визначені засоби і напрямки розвитку архітектури сучасних єврейських театральних будівель та споруд в Україні такі: а) реставрація просторів, пов’язаних з єврейською культурою, а особливо пам’яток, у яких безпосередньо розвивалась єврейська театральна культура; б) реконструкція цих просторів на засадах аналогів; в) їхнє перепристосування, модернізація; г) нове будівництво з традиційними та модерними сценографією і формотворенням; д) експериментальне будівництво – під конкретного режисера, школу, трупу. 10. Набір функціональних елементів для сучасних єврейських театрів України, визначений за вимогами сучасного театрального проектування, досвідом формування історичних типів, а також вимогами національних громад і містить: – спеціальні функціональні елементи: музей, бібліотеку, буфет – кошерну їдальню, навчальні та гурткові приміщення тощо. – технічні та допоміжні приміщення; – систему "зал-сцена", у функціональній організації якої синтезовано сучасні напрямки театрального просторотворення, і спеціальні вимоги, які забезпечують роботу саме сучасних єврейських театральних колективів. Рекомендовані такі типи сцен для сучасних єврейських театрів в Україні: а) універсальна, що може трансформуватися; б) комбінована – що синтезується зі сцени-коробки та розвинутої авансцени (просценіума). Рекомендований зал – гнучкий універсальний простір з можливістю трансформацій. Дисертаційне дослідження автор здійснював упродовж 2002-2006 років, як у межах навчання в аспірантурі НУ "Львівська політехніка", так і в межах наукових тем кафедри ДАС ІАРХ і особистої ініціативи. Публікації автора за основними результатами та положеннями дисертації: Статті у наукових виданнях 1. Гой Б.В. Україна і єврейський театр. Архітектурна складова // Перспективні напрямки проектування житлових та громадських будівель. Збірник наукових праць./ Під заг. ред. В.В. Куцевича.- К., Київ ЗНДІЕП, 2006. – Спец. випуск. С. 81–84. 2. Проскуряков В., Гой Б. Єврейське театральне життя Дніпропетровська у часі, просторі і архітектурі // Строительство. Материаловедение. Машиностроение. Сб. научн. трудов. Вып. 32, ч.2, – Днепропетровск, ПГАСА, 2005. С.135–144. 3. Проскуряков В., Гой Б. Подібності та відмінності формування архітектури і мереж українських та єврейських театрально-видовищних будівель на теренах України в ХІХ–ХХ століттях // Містобудування та територіальне планування: науково-технічний збірник. – К., КНУБА, 2005. – №22, С.280–292. 4. Гой Б.В. Архітектура мережі єврейських театрально-видовищних будівель і споруд кінця ХІХ – поч. ХХ століть в містах України // Сучасні проблеми архітектури та містобудування: науково-технічний збірник / Гол. ред. М.М.Дьомін; Редкол.: В.І.Єжов, Г.І.Лаврик, А.П.Мардер та ін. – К.: КНУБА, 2004. – Вип.13 – С.6–10 5. Проскуряков В., Гой Б. Явище психодраматичного театру в часі, просторі і архітектурі // Традиції та новації у вищій архітектурно-художній освіті / Під заг. ред. Н.Є. Трегуб. – Харків: ХДАДМ, 2003. – № 1–2. – С. 100–103. Матеріали конференцій 6. Гой Б.В. Роль України у формуванні професійного єврейського театру. Стан дослідженості архітектури єврейських театрів в Україні // Голокост в Україні у регіональному і загальнолюдському вимірі: Матеріали міжнародної наукової конференції. Збірник наукових праць – Львів: Видавництво Національного університету "Львівська політехніка", 2005 – С. 169-176. 7. Проскуряков В., Гой Б. Развитие архитектуры и сети украинских и еврейских театрально-зрелищных зданий в ХІХ-ХХ вв. в границах современной Украины // Материалы Двенадцатой Ежегодной Международной Междисциплинарной конференции по иудаике. Часть 1. – М.: Центр научных работников и преподавателей иудаики в вузах "Сэфер", 2005 – С. 337–351. | 