– Аналіз історіографії теми свідчить про її недостатність з точки зору висвітлення всієї багатогранної наукової діяльності І.Крип’якевича і необхідність детального і ґрунтовного вивчення її археографічного та джерелознавчого аспектів. Сукупність матеріалів біоісторіографічного характеру, сформована в результаті пошукової роботи в ЦДІАК України, ЦДІАЛ України, Архіві Президії НАН України, ЦДАГО України, ЦДАВО України, НА ІІУ НАН України, ІР НБУВ, ІА НБУВ, ДАЛО, архіві Львівського національного університету ім. І.Франка, архіві ІУ ім. І.Крип’якевича НАН України, архіві НБУВ, ВР ЛНБ ім. В.Стефаника, родинному архіві Крип’якевичів, а також бібліотеках, здатна інформаційно забезпечити досягнення мети даного дослідження шляхом розв’язання поставлених завдань. – Серед основних факторів, що справили вплив на формування І.Крип’якевича як особистості і вченого, слід назвати сприятливі умови родинного виховання, дитинство у подільському селі та близьке знайомство з українським побутом, проживання в багатому історичними пам’ятками Львові, реакція на полонізаторську політику в освітніх закладах, піднесення національно-культурного руху в Галичині на поч. ХХ ст., науковий авторитет М.Грушевського, участь у роботі НТШ, провідні напрями західноєвропейської історіософії, насамперед ідеї позитивізму. Дослідження наукової біографії вченого дозволило визначити пріоритетні напрями його творчості: історія України, історія української культури, археографія та джерелознавство. – Праці І.Крип’якевича відзначалися широкою джерельною базою, переконливою аргументацією та об’єктивністю. В якості джерел історик використовував переважно архівні матеріали, насамперед акти та джерельні публікації. – Аналіз наукової діяльності І.Крип’якевича свідчить про те, що значну частину його творчого доробку становила археографічна робота, а саме: пошук, опрацювання і видання історичних джерел, результатом яких було суттєве розширення джерельної бази з історії України XVI – I пол. XIX ст., вдосконалення вітчизняної едиційної техніки. – Характерними особливостями археографічних публікацій І.Крип’якевича були постійне прагнення до точного відтворення тексту джерела, значна увага до довідкового апарату. Вчений брав участь у розробці археографічних правил на основі методу транскрипції. – В ході дослідження доведено, що І.Крип’якевич зробив вагомий внесок у розвиток практичного та теоретичного джерелознавства. Вченому належить велика заслуга у вивченні та систематизації документальних і наративних джерел. Важливим внеском науковця в практичне джерелознавство стали його спеціальні дослідження, присвячені літописам, мемуарам, епістолярію та актам. І.Крип’якевич виявив свій підхід щодо визначення історичного джерела, класифікації джерел, джерелознавчої критики. – Як один з провідних вітчизняних фахівців у галузі спеціальних історичних дисциплін, І.Крип’якевич зробив значний внесок у розвиток сфрагістики, бібліографії, дипломатики, палеографії, хронології, нумізматики, історіографії, архівознавства. – Важливим науковим досягненням І.Крип’якевича став його теоретичний і практичний доробок в галузі методики історичного дослідження. Велику увагу вчений приділив аналізу джерел і синтезу джерельних даних. Методичні поради І.Крип’якевича щодо історичних досліджень і сьогодні зберігають своє науково-практичне значення. Список опублікованих праць за темою дисертаційного дослідження 1. До питання про археографічно-історичну спадщину І.Крип’якевича з історії Хмельниччини // Наукові записки з української історії: Збірник наукових статей. – Переяслав-Хмельницький, 2001. – Вип. 12. – С. 314-327. 2. Іван Крип’якевич: формування світоглядних орієнтирів // Історичний журнал. – 2004. – Ч. 1/2 (7/8). – С. 40-50. 3. Початок співпраці І.П.Крип’якевича з М.С.Грушевським // Український археографічний щорічник. – 2004. – Нова серія. – Вип. 8/9. – С. 629-632. 4. Роки німецької окупації на Західній Україні за спогадами І.П.Крип’якевича // Український археографічний щорічник. – 2002. – Нова серія. – Вип. 7, Т. 10. – С. 389-410. 5. Співробітництво І.Крип’якевича з установами ВУАН // Вісник Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Історія. – 2004. – Вип. 71. – С. 16-19. 6. Участь І.Крип’якевича в роботі НТШ у 1905-1918 роках: історико-археографічний аспект // Наукові записки з української історії. Збірник наукових статей. – Переяслав-Хмельницький, 2003. – Вип. 14. – С. 306-321. 7. Іван Крип’якевич у контексті повоєнного десятиліття // Вісник. Київський національний університет імені Тараса Шевченка. Історія. – 2002. – Вип. 59/60. – С. 74-79. (Співавтор Колесник В.Ф.; авторський обсяг С. 74-77). 8. Участь І.П.Крип’якевича у роботі НТШ (1919-1939) // Вісник Академії праці і соціальних відносин Федерації профспілок України. – 2003. – Вип. 2. – С. 35-46. (Співавтор Колесник В.Ф.; авторський обсяг С. 35-43). Публікації, що додатково відображають зміст і результати дослідження: 1. Іван Крип’якевич: людина, громадянин, вчений. [рец. на:] Іван Крип’якевич у родинній традиції, науці, суспільстві / Відп. ред. Ярослав Ісаєвич, упор. Феодосій Стеблій. Львів, 2001 (Україна: Культурна спадщина, національна свідомість, державність. Збірник наукових праць, 8 / Інститут українознавства ім. І.Крип’якевича НАН України). – 960 с. // Історія та історіографія в Європі. – 2004. – Вип. 3: Історична наука як засіб політичної легітимації в Німеччині та в Україні у ХХ столітті. – С. 185-189. | 