Анотація до роботи:

Сацик В.І. Антициклічне регулювання за умов глобалізації. – Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук за спеціальністю 08.01.01 – економічна теорія. – Київський національний економічний університет імені Вадима Гетьмана, Київ, 2006.

Дисертацію присвячено дослідженню теоретико-методологічних і практичних аспектів антициклічного регулювання економіки країн за умов глобалізації.

У дисертації розглядаються теоретико-методологічні засади циклічності економічного розвитку країн, механізм та інструментарій антициклічного регулювання в умовах глобалізації світової економіки. Досліджуються методологічні аспекти діагностики економічних циклів та проводиться на їх основі економетричний аналіз. Виявлено характер, масштаби та особливості економічних циклів у глобальному середовищі. Вивчається досвід практичної реалізації антициклічної політики у високорозвинених державах світу. Розроблено методичні засади оцінки циклів міжнародної конкурентоспроможності країн.

У дисертаційній роботі проаналізовані цикли ділової активності в Україні, інноваційна конкурентоспроможність національної економіки. Запропоновано рекомендації щодо формування ефективного механізму антициклічного регулювання економіки України.

У дисертаційній роботі здійснено теоретичне узагальнення та запропоновано нове вирішення наукового завдання, а саме: обґрунтування чинників циклічного економічного розвитку країн та механізму антициклічного регулювання у високорозвинених державах світу в умовах глобалізації. На основі всебічного аналізу методологічних засад діагностики економічних циклів, економетричних методів їх дослідження, а також світового досвіду розробки та реалізації антициклічної політики, автор сформулював ряд висновків теоретичного та практичного значення щодо формування ендогенного механізму стабілізації ринкової кон’юнктури та елімінування негативних наслідків циклічності.

1. В умовах технологічного глобалізму та пришвидшення динаміки міжнародних інноваційних циклів концепція циклічного економічного розвитку держав є визначальною. Для досягнення країнами високого конкурентного статусу, забезпечення їх якісного економічного зростання на інноваційній основі та ендогенної стабілізації ринкової кон’юнктури необхідно використовувати методологічні засади антициклічного регулювання. Найбільш ефективний підхід до визначення економічних циклів полягає у теоретичному, емпіричному та еклектичному їх трактуванні залежно від чинників, механізму та емпіричної основи циклічних коливань ділової активності. Виокремлення теорій економічних циклів за ознакою активної, пасивної та помірної ролі держави у генеруванні циклічності є перспективним з точки зору дослідження теоретичних аспектів антициклічного регулювання економіки країн.

2. Пріоритетні напрямки державного антициклічного регулювання передбачають застосування: антициклічної фіскальної політики, яка реалізується у формі дискреційного впливу; політики автоматичної фіскальної стабілізації ринку на основі вмонтованих стабілізаторів; антициклічної монетарної політики шляхом забезпечення цінової стабільності, стійкого зростання ВВП і прогнозованого валютного курсу на протязі економічного циклу. На рівні транснаціональних компаній антициклічне регулювання здійснюється переважно у високотехнологічних секторах економіки за напрямками швидкої диверсифікації виробництва та орієнтації на глобальний попит.

3. Динаміка економічних циклів у високорозвинених державах протягом XIX-XX ст. характеризується історично обумовленою стабілізацією за такими етапами розвитку світової господарської системи: I – 1881-1913 рр. (“золотий стандарт”), II – 1919-1938 рр. (“золотовалютний стандарт”), III – 1950-1972 рр. (Бреттон-Вудська валютна система), IV – 1973 р. і до теперішнього часу (Ямайська валютна система). За умов глобалізації економічним циклам країн-світових лідерів притаманні нові якісні характеристики, які проявляються в асиметричності циклічних коливань та пов’язані із глобальними трансформаційними процесами, насамперед – радикальними інноваційними зрушеннями у сфері інформаційно-комунікаційних технологій.

4. Визначальним чинником формування асиметричних бізнес-циклів у державах-ключових інноваторах є розвиток національних інноваційних систем. Країни з динамічним розвитком науки і технологій та ефективним механізмом комерціалізації їх результатів подовжують тривалість періоду економічних експансій відносно економічних рецесій через, по-перше, досягнення високого рівня продуктивності праці; по-друге, вміння оперативно діагностувати та ефективно реагувати на коливання ринкової кон’юнктури за допомогою застосування широкого інструментарію антициклічної політики; по-третє, формування запасу технологічної міцності держав для нейтралізації негативних наслідків циклічності.

5. Синхронна динаміка технологічних циклів і циклів ділової активності зумовлюють циклічну зміну конкурентних переваг держав у здатності забезпечувати якісне економічне зростання на інноваційній основі. Основними характеристиками циклів міжнародної конкурентоспроможності країн є: в економічній сфері – тісна кореляція із класичними бізнес-циклами та циклами зростання, вирішальне значення інноваційної продуктивності національних економік; у політичній сфері – активна роль урядів, наднаціональних інституцій і транснаціональних компаній в антициклічному регулюванні економіки країн; у соціальній сфері – пріоритетність людського розвитку.

6. Існуючі методичні підходи є недостатніми для діагностики циклів ділової активності в Україні та аналізу їхньої синхронності із міжнародними бізнес-циклами. Цю проблему усувають використання авторської методики приведення статистичних макроекономічних показників до порівнюваного вигляду та їхнього сезонного структурування, практичне застосування критеріїв ідентифікації економічних рецесій за стандартами Національного бюро економічних досліджень США. Це дозволило виявити: конвергентну динаміку циклів ділової активності в національній економіці із міжнародними бізнес-циклами; стадію економічного пожвавлення в Україні, згідно із емпіричною моделлю класичних бізнес-циклів (1999-2005 рр.); нисхідну фазу циклічності за ознакою циклів зростання (1991-2005 рр.).

7. Пріоритетні заходи, які спрямовані на формування ефективного механізму антициклічного регулювання економіки України, передбачають: створення якісного інституціонального середовища в країні; організацію постійного моніторингу ділової активності, орієнтованого на попередження економічних рецесій; становлення і розбудову національної інноваційної системи шляхом розробки та реалізації стратегічних пріоритетів технологічного розвитку країни на основі довгострокових прогнозів, посилення ролі держави в комерціалізації базисних інновацій, стимулювання інноваційної активності бізнесу з метою нарощення мікро- та макроекономічної конкурентоспроможності держави; гнучке реагування монетарних важелів грошово-кредитної системи на коливання ділової активності; зменшення податкового навантаження на економіку та активізацію вмонтованих фіскальних стабілізаторів шляхом запровадження оптимальної прогресивної системи оподаткування доходів населення і прибутків підприємств; стимулювання внутрішнього попиту у державі як чинника ефективної політики автоматичної фіскальної стабілізації.

Публікації автора:

У наукових фахових виданнях:

1. Сацик В.І. Циклічність економічного розвитку України // Економіст. – 2005. – №5. – С. 80-83 (0,56 др. арк.).

2. Антонюк Л., Сацик В. Економетричні методи аналізу міжнародної конкурентоспроможності країн // Економіка України. – 2004. – №4. – С. 46-52. – 0,5 др. арк. (особисто автору належить 0,2 др. арк.: обґрунтування методики кластерного аналізу міжнародної конкурентоспроможності країн).

3. Сацик В.І. Механізми та інструментарій антициклічної політики: досвід зарубіжних країн // Зб. наук. пр. Вип. 44 / Відп. ред. В.Є. Новицький. – К.: Інститут світової економіки і міжнародних відносин НАН України, 2005. – С. 249-260 (0,5 др. арк.).

4. Сацик В.І. Теоретико-методологічні погляди на циклічність у розвитку економічних систем // Стратегія розвитку України (економіка, соціологія, право). Наук. журн. Вип. 1-2 / Гол. ред. О.П. Степанов. – К.: НАУ, 2004. – С. 46-52 (0,35 др. арк.).

5. Сацик В.І. Методологічні засади антициклічного регулювання // Економіка: проблеми теорії і практики. Зб. наук. пр. Вип. 206. Том IV. – Дніпропетровськ: ДНУ, 2005. – С. 1133-1138 (0,24 др. арк.).

6. Сацик В.І. Антикризовий менеджмент підприємств регіонального рівня // Соціально-економічні дослідження в перехідний період. Регіональна політика сталого розвитку: принципи формування, механізми реалізації. Зб. наук. пр. Вип. 5 (XXXVI). – Львів: Інститут регіональних досліджень НАН України, 2002. – С. 394-399 (0,27 др. арк.).

7. Антонюк Л.Л., Сацик В.І. Фінансова рівновага і конкурентоспроможність господарської системи // Стратегія економічного розвитку України. Наук. зб. Вип. 6 / Відп. ред. О.П. Степанов. – К.: КНЕУ, 2001. – С. 296-301. – 0,33 др. арк. (особисто автору належить 0,2 др. арк.: удосконалення моделей оцінки фінансової конкурентоспроможності компаній).

8. Сацик В.І. Прогнозування ймовірності банкрутства // Економіка: проблеми теорії і практики. Зб. наук. пр. Вип. 127. – Дніпропетровськ: ДНУ, 2002. – С. 104-108 (0,3 др. арк.).

В інших виданнях:

9. Сацик В.І. Оцінка та моделювання конкурентоспроможності економіки України за регіональними ознаками // Проблеми раціонального використання соціально-економічного та природно-ресурсного потенціалу регіону: фінансова політика та інвестиції. Зб. наук. пр. Серія “Трансформація, інтеграція та корпоратизація”. Вип. IX, № 1. – Луцьк: Надстир’я, 2003. – С. 150-158 (0,18 др. арк.).

10. Антонюк Л.Л., Сацик В.І. Теоретико-методологічні засади оцінки конкурентоспроможності регіонів України // Економічні науки. Зб. наук. пр. Серія “Регіональна економіка”. Вип. 1(4) / Редкол.: відп. ред. д.е.н., проф. Герасимчук З.В. – Луцьк: Луцький державний технічний університет, 2004. – С. 121-131. – 0,25 др. арк. (особисто автору належить 0,2 др. арк.: оцінка конкурентоспроможності регіонів України).

1. Сацик В.І. Дослідження циклічних тенденцій економічного розвитку України // Матеріали V Міжнародної наук.-практ. конф. “Теорія і практика сучасної економіки” / Відп. ред. Хомяков В.І. – Черкаси: ЧДТУ, 2004. – С. 141-144 (0,15 др. арк.).

2. Сацик В.І. Циклічність економічного розвитку в умовах глобалізації світової економіки // Праці п’ятої Міжнародної наук. конф. студентів та молодих учених “Управління розвитком соціально-економічних систем: глобалізація, підприємництво, стале економічне зростання”. Частина 3. / Ред. кол. Ступін О.Б., Александрова І.О. та ін. – Донецьк: ДонНУ, 2004. – С. 108-110 (0,19 др. арк.).

3. Сацик В.І. Математичний алгоритм оцінювання реальних обсягів ВВП в Україні // Матеріали VIII Міжнародної наук.-практ. конф. “Наука і освіта 2005”. Том 84. Математичні методи в економіці. – Дніпропетровськ: Наука і освіта, 2005. – С. 67-69 (0,12 др. арк.).

4. В.І. Сацик. Зарубіжний досвід інформаційно-методичного забезпечення антициклічного фіскального регулювання економіки // Матеріали міжнар. наук.-практ. конф. “Фінансово-кредитне стимулювання економічного зростання” / Відп. ред. Р.А. Слав’юк. – Луцьк: РВВ “Вежа” Волин. держ. ун-ту ім. Лесі Українки, 2005. – С. 770-772 (0,18 др. арк.).

5. Сацик В.І. Автоматичні фіскальні стабілізатори як інструмент антициклічного регулювання // Materials of final international scientifically-practical conference “The science: theory and practice”. Vol. 9. Economic sciences. – Prague: Publishing House “Education and Science”, 2005. – Pp. 41-43 (0,13 др. арк.).