У дисертації наведене теоретичне узагальнення і нове вирішення наукового завдання, спрямованого на підвищення ефективності фармакотерапії різних форм діабетичної ретинопатії шляхом використання препаратів антиоксидантної дії залежно від сезону року. 1.Введення алоксану білим щурам (15 мг/100 г маси тіла) викликає розвиток гіперглікемії (на 21%, р<0,05), помірної ліпідемії (на 18%, р<0,05) і інтенсифікацію вільнорадикального перекисного окислення ліпідів (на 177% від рівня інтактних тварин) на фоні зниження антиоксидантної забезпеченості. У розвитку метаболічних порушень при алоксановому діабеті провідну роль відіграє вільнорадикальне перекисне окислення ліпідів, що підтверджується тісними кореляційними зв'язками між вмістом глюкози в крові і рівнем ацилгідроперекисів – r = +0,71 і ТБК-реактантів – r = +0,79. 2.У щурів з алоксановим діабетом ушкоджується ендотелій базальної мембрани, перицити мікросудин ока, підвищується проникність гематоретинального бар’єру, виникають гіпоксія, ацидоз, венозний застій. При цьому діаметр капілярів сітківки зменшується на 64,5% (р<0,05) у тварин з найвищою гіперглікемією, вдвічі збільшується діаметр фоточутливих клітин сітківки, що значною мірою пов’язано з активацією процесів вільнорадикального перекисного окислення ліпідів, на що вказують тісні кореляційні зв'язки між рівнем ацилгідроперекисів і ТБК-реактантів та просвітом капілярів сітківки (відповідно: r = -0,71 і r = -0,68) і діаметром фоточутливих клітин (відповідно: r = +0,80 і r = +0,76). 3.Введення щурам з алоксановим діабетом -токоферолу-ацетату (0,01 г/кг маси), рутину (0,02 г/кг маси) та аскорбінової кислоти (0,04 г/кг маси) щодоби протягом 18 діб знижує рівень гіперглікемії на 71,6% і гіперліпідемії на 69%, попереджує активацію процесів вільнорадикального перекисного окислення ліпідів і знизило смертність від гострої форми діабету на 9% (р<0,05). 4.У хворих з простою діабетичною ретинопатією гострота зору знижується на 30-40%, звужуються межі периферичного поля зору на 10-150, на 47% зменшується продукція внутрішньоочної рідини і її відтоку. Реєструється наявність мікроаневризм, розширення вен і краплевидні крововиливи по ходу судин, знижується еластичність стінки ретинальних судин. Це може бути обумовлене впливом продуктів аутоокислення, що підтверджується кореляційними зв'язками між реографічним коефіцієнтом і рівнем ТБК-реактантів (r=-0,71). Ретинальні і преретинальні крововиливи, гемофтальми у цих хворих частіше (на 27%) зустрічаються у зимово-весняний період, ніж у літньо-осінній. 5.Проліферативна форма діабетичної ретинопатії супроводжується зниженням гостроти зору на 60-70%, звуженням меж периферичного поля зору на 25-300, мікроаневризмами, геморагіями, вогнищами проліферації по ходу судин та у парамакулярній ділянці, зниженням продукції камерної вологи і коефіцієнта її відтоку на 55% (р<0,05). Важливу роль в патогенезі діабетичної ретинопатії відіграє аутоокислення, що підтверджується тісними кореляційними зв'язками між рівнем кровопостачання ока і вмістом ТБК-реактантів (r = - 0,59) і ацилгідроперекисів (r = - 0,64). 6.У хворих з простою і проліферативною формами діабетичної ретинопатії реєструється гіперглікемія, помірна гіперліпідемія і збільшення активності процесів вільнорадикального перекисного окислення ліпідів, величини яких у 1,5 рази перевищують такі у практично здорових осіб. Ці зміни на 20% (р<0,05) більше виражені у зимово-весняний період, ніж у літньо-осінній. 7.Використання комбінації антиоксидантів (-токоферолу-ацетат – 0,2 г, аскорутин – 0,4 г щоденно протягом 18-21 доби) у хворих з простою і проліферативною діабетичною ретинопатією у зимово-весняний період сприяло підвищенню гостроти зору на 20-25%, розширенню меж периферичного поля зору до величин норми, розсмоктуванню геморагій і зменшенню набряку сітківки. При цьому поліпшувалися показники гідро- і гемодинаміки ока (на 35%), вірогідно гальмувалося наростання глікемії, ліпідемії і знижувався рівень вільнорадикального перекисного окислення ліпідів. 8.Використання комбінації антиоксидантів (-токоферолу-ацетат – 0,2 г, аскорутин – 0,4 г щоденно протягом 18-21 доби) у хворих з простою і проліферативною діабетичною ретинопатією у літньо-осінній період мало менш виражений терапевтичний ефект (за клініко-біохімічними показниками), ніж у зимово-весняний. Гострота зору у хворих підвищилася на 10-15%, межі периферичного поля зору розширилися на 10-150. Покращилися показники гідро- та гемодинаміки ока (на 28%), вірогідно знизився рівень вільнорадикального перекисного окислення ліпідів і вміст продуктів аутоокислення. |