Анотація до роботи:

Кобзиста О.П. Антибіотичні властивості мікотоксинів та деякі напрямки їх практичного використання. — Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата біологічних наук за спеціальністю 03.00.07 — мікробіологія. — Інститут мікробіології і вірусології ім. Д.К. Заболотного НАН України, Київ, 2002.

Дисертація присвячена дослідженню антибіотичних властивостей регламентованих (афлатоксин В₁, патулін, зеараленон, Т-2 токсин і дезоксиніваленол) та деяких інших (веррукарин А, рорідини А і Н) мікотоксинів щодо 506 штамів дріжджів, 80 штамів фітопатогенних бактерій, 47 штамів Грам⁺ спороутворюючих коків та 16 штамів зелених водоростей.

На основі одержаних результатів сформовано банк індикаторних культур (41 штам) для мікробіологічного визначення мікотоксинів в харчових продуктах, кормах для тварин та виробничих субстратах.

Одержані в кристалічному вигляді афлатоксин В1 (176,3 мг), рорідин Н (172 мг) і дезоксиніваленол (427 мг).

В лабораторних умовах вперше показана принципова можливість інактивації Т-2 токсину за допомогою дріжджового штаму Debaryomyces polymorphus 396, який проявляв токсинозалежний ріст.

Встановлено, що сукупність властивостей, які визначають відношення дріжджів до трихотеценових мікотоксинів може бути використана як додаткова таксономічна ознака при їх видовій диференціації.

Запропоновано мікробіологічний експрес-метод індикації мікотоксинів в різних субстратах на основі застосування відібраних тест-організмів та відпрацьовані оптимальні умови їх інкубації.

1.Досліджено антибіотичні властивості афлатоксину В₁, патуліну і зеараленону щодо 80 штамів фітопатогенних бактерій — представників рр. Pseudomonas, Erwinia, Xanthomonas та 47 штамів Грам⁺ спороутворюючих коків, виділених від урологічно хворих людей і від здорових телят та деяких трихотеценових мікотоксинів (Т-2 токсин, веррукарин А, рорідини А і Н) щодо 506 штамів дріжджів, представлених 24 видами та 10 родами, та 16 штамів зелених водоростей, представлених 2 видами.

На основі одержаних даних сформовано банк індикаторних культур дріжджів (21 штам), фітопатогенних бактерій (7 штамів), Грам⁺ спороутворюючих коків (9 штамів) та зелених водоростей (4 штами), перспективних для розробки мікробіологічного методу визначення мікотоксинів.

2.Удосконалено метод екстракції дезоксиніваленолу. Використання системи ацетонітрил:вода (3:1) забезпечує найбільшу її ефективність (на 45 - 100 % вищу від пропонованої стандартизованими методами), а, відповідно, і адекватність результатів аналізів продуктів харчування, кормів та продовольчої сировини при оцінці їх санітарно-токсикологічних показників.

3.Одержано в кристалічному вигляді афлатоксин В₁ (176,3 мг), рорідин Н (172 мг) та дезоксиніваленол (427 мг). Ідентичність одержаних препаратів підтверджена загальноприйнятими методами.

4.В результаті культивування D. polymorphus 396 на середовищі з Т-2 токсином в продуктах його метаболізму виявлені малотоксичні НТ-2 токсин та Т-2 тетраол. В лабораторних умовах показана принципова можливість інактивації Т-2 токсину за допомогою штаму D. polymorphus 396, який проявляв токсин-залежний ріст, що вперше встановлено для трихотеценових мікотоксинів.

5.Сукупність властивостей, які визначають відношення дріжджів до трихотеценових мікотоксинів, дає підстави стверджувати можливість використання їх як додаткової таксономічної ознаки при видовій диференціації.

6.Дослідження антибіотичної дії патуліну та зеараленону щодо фітопатогенних бактерій показало їх високу і специфічну чутливість до цих метаболітів, що робить їх перспективними для використання в мікробіологічному методі індикації.

7.Встановлено, що досліджені штами B. subtilis, виділені від урологічно хворих людей, проявляють специфічну чутливість до афлатоксину В₁, в той час як штами B. licheniformis того ж походження — до патуліну.

8.Показано, що неідентифіковані штами Грам⁺ спороутворюючих коків, виділені з кишковика здорових телят, характеризуються більш високою чутливістю як до афлатоксину В₁, так і патуліну. Обидва мікотоксини проявляють статичну дію щодо досліджених штамів бацил.

9.У мікробіологічному методі визначення мікотоксинів в зерні і зернопродуктах як індикаторні культури рекомендуються: Candida kefyr 899 (Т-2 токсин); Bacillus subtilis 608(3) (афлатоксин В₁); Erwinia aroidea 9034 (зеараленон); Erwinia papulina 9042 (патулін); Chlorella vulgaris 189 (T-2 токсин і дезоксиніваленол).

Публікації автора:

1. Кобзиста О.П., Зайченко О.М. Мікробіологічна інактивація Т-2 токсину // Современные проблемы токсикологи. — 2001. — №1.— С. 39 - 41.

2. Зайченко О.М., Рубежняк И.Г., Кобзистая О.П. Макроциклические трихотеценовые микотоксины: продуценты, распространение, определение, физиология токсинообразования, токсигенный потенциал // Современные проблемы токсикологии. — 2001. — №2. — С. 56 – 62.

3. Кобзиста О.П., Зайченко О.М. Фунгістатичні властивості трихотеценових мікотоксинів та їх практичне значення // Науковий вісник Ужгородського університету. — Серія „Біологія”. — №10. — Ужгород, 2001. — С. 141 – 143.

4. Кобзистая О.П., Зайченко О.М. Антибиотические свойства некоторых микотоксинов // Современная микология в России — 1-й съезд микологов России, Москва — апрель, 2002. — С. 265.

5. Кобзиста О.П. Удосконалений метод визначення дезоксиніваленолу в зерні та зернопродуктах // Збірка матеріалів конференції — Всеукраїнська конференція молодих вчених. — Київ, 2002.